R35

R 35 мав круговий протиснарядний, слабо диференційований броньовий захист. Броньовий корпус збирався з вальцованої гомогенної броні і мав змішану конструкцію. Нижня частина кожного борту корпусу була вертикальною та складалася з вальцованої цільної броньової плити товщиною 40 мм. Днище корпусу складалося з вальцованого броньового листа товщиною 10 мм, який з'єднувався з бортовими бронеплитами за допомогою зварювання. Для збільшення жорсткості, до внутрішньої сторони днища були приварені додаткові розпірки з труб та куточків. Передня частина корпусу, аж до рівня надгусеничних полиць, являла собою єдиний виливок з товщиною стінок 40 мм, кріпиться до бортів та верху корпусу за допомогою болтів. Верхня частина корпусу над рівнем надгусеничних полиць, за винятком кормового краю, теж складалася з цільного виливка з товщиною вертикальних поверхонь 40 мм і даху — 25 мм. Вся кормова стінка корпусу також являла собою єдиний виливок з броньованої сталі з товщиною стінок в 32 мм. Вертикальне бронювання корпусу, за винятком бортів, розташовувалося під кутами нахилу в 23—24 ° до вертикалі[8].

Башта R 35 складалася з єдиного броньованого виливка з товщиною вертикальних стінок в 40 мм і їх нахилом в 28 ° до вертикалі та товщиною даху в 25 мм. На даху башти був литий поворотний броньовий купол, в даху якого розташовувався вентиляційний лючок. Поруч з ним в даху башти був ще один лючок, що служив для прапорцевої сигналізації. Для посадки та висадки, кожний член екіпажу мав індивідуальний люк. Двостулковий люк механіка-водія знаходився в лобовій частині корпусу, командир мав одностулковий люк у кормі башти. Крім цього, в днищі корпусу в районі місця командира знаходився круглий люк для екстреної евакуації екіпажу. Ще один великий люк у середній лобовий бронеплиті корпусу служив для доступу до агрегатів трансмісії, ще ряд люків було на даху моторного відділення та кормі корпусу[8].

Основним озброєнням R 35 ранніх випусків була 37-мм напівавтоматична гармата SA 18, аналогічна встановленої на танках FT-17. Гармата встановлювалася в спареній з кулеметом установці на горизонтальних та вертикальних цапфах у лобовій частині башти, що дозволяло її хитання як у вертикальній, так і в горизонтальній площині. Наведення у вертикальній площині, в межах −11… +19 ° і точна наводка в горизонтальній площині, в межах ± 5 °, здійснювалися хитанням установки командиром машини за допомогою плечового упору, грубе горизонтальна наведення здійснювалося поворотом башти[9]. Для наведення спареної установки використовувався телескопічний оптичний приціл, встановлений ліворуч від гармати. На танках пізніх випусків, відомих як R 39, SA 18 була замінена новою гарматою SA 38 того ж калібру, але вирізнялася збільшеною довжиною ствола та більш потужними боєприпасами і, як наслідок, зрослої до 701 м/с початковою швидкістю снаряда[1] і кращою бронепробивністю, що досягала 30 мм на дистанції в 1000 метрів[10]. боєкомплект гармати SA 18 складався з 116 патронів, розміщених в укладках в ящику з лівого боку бойового відділення[9].

Допоміжне озброєння R 35 всіх модифікацій складалося з 7,5-мм кулемета MAC 1931, що розміщувався в спареній із гарматою установці праворуч від нього. Боєкомплект кулемета складався з 2400 патронів в 16 барабанних магазинах по 150 штук. З 16 магазинів, 6 перебували в укладках на правому борту корпусу, 7 — на лівому борту і ще 3 — на кожусі карданного валу[9].

Засоби спостереження R 35 складалися з бінокулярних оглядових приладів («Епіскопів») та оглядових щілин. Бінокулярні оглядові прилади представляли собою прості парні оглядові віконця, закриті з внутрішньої сторони захисним склом і які можуть закриватися зовні броньовою заслінкою, захисне скло і броньову заслінку також мали і оглядові щілини. На танках ранніх випусків, командир танка мав у своєму розпорядженні три бінокулярні оглядові прилади — ліворуч в лобовій частині башти і по бортах, а також оглядові щілини в кришці кормового люка і в поворотному ковпаку башти[9]. Бінокулярні оглядові прилади, проте, показали свою зайву вразливість, тому на танках пізніх випусків вони були замінені оглядовими щілинами. Механік-водій мав для спостереження за місцевістю три оглядових щілини у верхній лобовій частині корпусу — одну, що не мала броньової заслінки, в кришці свого люка і дві — з боків від люка[9].

Зовнішній зв'язок на R 35 спочатку здійснювався лише за допомогою прапорцевої сигналізації, в тому числі і на командирських машинах. Зв'язок між танками та піхотою, яку вони повинні були підтримувати, здійснювалася за допомогою кур'єрів. До кінця 1930-х років, на командирські машини почали встановлюватися радіостанції ER 54, що служили для зв'язку командирів підрозділів з піхотою, проте число танків, оснащених ними було невелике. Зв'язок же між танками в підрозділі здійснювався і раніше за допомогою прапорцевої сигналізації, лише танки 24-го танкового батальйону були повністю оснащені радіостанціями[11]. Інші спеціальні засоби внутрішнього зв'язку на R 35 були відсутні[12].

На R 35 всіх модифікацій встановлювався рядний 4-циліндровий карбюраторний двигун рідинного охолодження виробництва фірми «Рено», що розвивав потужність 82 к.с. при 2200 об/хв. Двигун розміщався в правій половині моторного відділення уздовж поздовжньої осі корпусу. Два паливних бака, загальною ємністю 150 літрів, перебували один над іншим ліворуч від двигуна, в передній частині моторного відділення. Простір за ними, ближче до корми, займав радіатор та інші вузли системи охолодження, які крім двигуна одночасно охолоджували та мастильну систему трансмісії[13].

Трансмісія на всіх модифікаціях R 35 також залишалася незмінною, до її складу входили[13][14]:

• Дводисковий головний фрикціон сухого тертя (феродо по феродо), змонтований в корпусі маховика двигуна.
• Триходова чотириступенева (4+1) механічна коробка передач.
• Карданний вал, що проходив по правій половині бойового відділення та з'єднував коробку передач з розташованою в лобовій частині рештою трансмісії.
• Головне гальмо, яке служило для зупинки танка.
• Механізм повороту, що складався з подвійного диференціала і двох стрічкових гальм, що застосовувалися лише для повороту машини.
• Дві одноступінчасті бортові передачі.

Ходова частина R 35 з кожного борту складалася з ведучого колеса, литого лінивця, п'яти обгумованих одиночних опорних котків та трьох обгумованих підтримуючих котків. Опорні котки мали змішану підвіску. Чотири передніх котки були зблоковані у двох візках «підйомник», що складалися з двох шарнірно закріплених між собою балансирів, в нижній частині яких знаходилося по котку, а верхні частини були шарнірно з'єднані між собою через пружний елемент, в ролі якого виступала гумова ресора. П'ятий коток був підвішений на одиночному балансирі, ресора якого була з'єднана іншим своїм кінцем з корпусом танка. Гусениці R 35 — сталеві, дрібноланкові, двогребеневі, цівкового зачеплення, що складаються кожна з 126 траків шириною 260 мм і з кроком 65 мм[15].

На початок Другої світової війни у вересні 1939 року у французької армії було 1070 R 35 всіх модифікацій, ще близько 300 машин надійшли в армію до початку Французької кампанії[3].

R 35 під час бойових дій в Югославії

22 червня 1940 р., значні кількості французького озброєння та техніки, і серед них, за різним даними, від 800 до 840 R 35 різних модифікацій, були захоплені Німеччиною[18]. За німецькими стандартами, R 35 був визнаний невідповідним для озброєння фронтових частин, насамперед через свою низьку швидкість та слабке озброєння більшості танків. Незважаючи на це, через хронічний брак власних танків для озброєння постійно зростаючих бронетанкових частин, посилений втратами в Польській та Французькій кампаніях, Вермахт був змушений поставити на озброєння не лише R 35, але навіть та FT-17 часів ще Першої світової війни. За наскрізною системою позначень німецької бронетехніки, R 35 отримав індекс Panzerkampfwagen 35R (f) або Panzerkampfwagen 731 (f). Як й інші французькі танки, R 35 були задіяні на другорядних ролях, а також використані як шасі для будівництва 47-мм САУ. Перероблено було 174 танка в САУ. Через загальну застарілість конструкції, модернізація R 35 майже не проводилася, за винятком організації люка в куполі башти та установки німецьких радіостанцій[18].

Перші R 35 були захоплені вермахтом ще під час Французької кампанії та були, хоча і в обмеженій кількості, тут же задіяні проти своїх недавніх власників. Надалі ж R 35 використовувалися переважно для протипартизанських операцій та завдань охорони[27]. Так, не менше кількох десятків R 35 були використані вермахтом та військами СС на території Югославії аж до 1945 року. У цій ролі він отримав порівняно високу оцінку від солдатів що його використовували, завдяки своїм невеликим розмірам, які дозволяли використовувати його на вузьких дорогах у гірській місцевості[28]. Близько 200 R 35 зі знятими баштами були задіяні в нападі на СРСР в 1941 році, з них 110 використовувалися в ролі артилерійських тягачів, інші ж — в ролі БРЕМ або підвозчиків боєприпасів[29]. Деяка кількість R 35 використовувалося і на Західному фронті в 1944 році, крім того, зняті з частини танків башти були використані в укріпленнях Атлантичного валу[29][30].

R35 використовувалися сирійської армією під час арабо-ізраїльської війни 1948 року. П'ять танків брали участь у штурмі кібуца Дганія-Алеф, з них чотири були підбиті захисниками кібуца. В атаці на кібуц Дганія-Бет брали участь вісім танків. Ізраїльтянам вдалося захопити два танки, які згодом використовувалися вже ізраїльською стороною.[31]