Бараші

Селище розташоване над річкою Уж, правою притокою Прип'яті. Тут є великий ставок площею водного дзеркала 22,60 га[1].

У селищі річка Городивна впадає у річку Уж.

Станом на 1885 рік кількість мешканців становила 978 осіб, кількість дворів — 170[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2806 осіб (1074 чоловічої статі та 1732 — жіночої), з яких 338 — православної віри[3].

У 1906 року кількість дворів становила 390, мешканців — 2609[4].

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 3 353 особи, кількість дворів — 610[5].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 2 451 особу.

Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 2 032 особи[6].

Перша згадка — у 1586 році. У центрі села, на березі річки знайдено залишки древнього городища Замчища XII-XIII століття (близько 0,6 га). Також виявлено 32 кургани в чотирьох групах[7].

У 1854 році Анелею Рациборською у Барашах була заснована фабрика порцеляни[8]. У 1881 році на Барашівському порцеляновому заводі було 4 печі, виготовлялося до 150 тис.штук фарфорового та фаянсового посуду. Власницею заводу була А. Рациборська, орендатором — купець Гершфельд[9]. У 1903 році річний обіг виробництва на порцеляновому заводі становив 30 000 руб., обслуга — 70 працівників. У 1904 році завод згорів, відновити його вдалось лише частково і через декілька років виробництво зовсім занепало^{[джерело?]}.

У 1867 побудовано дерев'яну церкву Преображення Господнього. Неподалік церкви, в урочищі Миколинці, на благодатному джерелі Миколая побудовано капличку. При церкві 1872 року було відкрито однокласне народне училище Міністерства народного просвітництва. У Барашах був і римо-католицький костел святого Антонія.^{[джерело?]}

Станом на 1885 рік, у колишньому власницькому селі, центрі Барашівської волості Житомирського повіту Волинської губернії існували православна церква, костел, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки та порцеляновий завод[2]. Також була земська поштова станція.

В 1906 році — село в складі Барашівської волості (1-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового та губернського центру, м. Житомир, становила 75 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалось в містечку Горошки[4].

За даними 1913 року, мешканців села обслуговували земська лікарня, аптечний пункт, близько 15 лавок, двокласне училище. Станом на 1915 рік були три парових млина, один водяний млин.^{[джерело?]}

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Барашівської сільської ради, від 7 березня 1923 до 30 грудня 1962 року — адміністративний центр Барашівського району. Після його ліквідації, 30 грудня 1962 року, разом із сільською радою, увійшло до складу Ємільчинського району Житомирської області[10].

Під час голодомору у 1932—1933 років в селі померло 37 чоловік.

В період загострення комуністично-сталінського терору проти українського народу в 30-і роки минулого століття, органами НКВС було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 70 жителів села, з яких 26 чоловік розстріляно. Нині всі постраждалі від радянської влади реабілітовані[11].

На території військкомату німецькі окупанти влаштували єврейське гетто. Так, наприкінці жовтня 1941 року у сусідній колонії Сербинівка було розстріляно 300 чоловік, 100 з яких — жителі Барашів.^{[джерело?]}

В жовтні-листопаді 1943 року поблизу бункерів села йшли запеклі бої між солдатами УПА, радянською армією та німецькими окупантами.^{[джерело?]}

Футбольний клуб «Бараші» — чемпіон Житомирської області 2011 року[12].

До 28 липня 2016 року — адміністративний центр Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Відтоді увійшло до складу Барашівської сільської територіальної громади Ємільчинського району Житомирської області[13].

24 вересня 2016 року відбулося святкування 450-річниці від першої писемної згадки про село Бараші. Серед запрошених гостей був народний депутат України Литвин Володимир Михайлович[14].

• Шевчук Василь Андрійович (1932—1998) — український письменник.
• Шевчук Олександр Андрійович (1921—2012) — член спілки письменників Росії.
• Кулеба Володимир Юрійович (нар. 1951 р.) — український журналіст.
• Войтківський Йосип Карлович (1920—2015) — повний кавалер ордена Слави.
• Павленко Валентина Василівна (нар. 1951 р.) — українська поетеса.

• 
  Південно-східна околиця Барашів
• 
  У центрі села
• 
  Будинок радянської доби на Замчищі
• 
  Православна церква в Барашах
• 
  Річка Уж в Барашах
• 
  Міст через річку Уж в Барашах
• 
  Православне кладовище
• 
  Пам'ятник Бахуринським на польському кладовищі у Барашах
• 
  Північно-східна околиця Барашів
• 
  Річка Городивна у Барашах

• Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область. -  Житомир: Полісся —  ISBN 966—655 — 220 — 5
• Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область — Житомир: Полісся, 2008. — 1116 с. -  ISNB 978—655 — 361 — 7

• Запорожченко А.Л., Дерев'янко Ф.М. Бараші́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.260-266

• Barasze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 105. (пол.)
• Barasze, wś nad rz. Uszą, pow. żytomierski, gm. Barasze, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 83. (пол.)
• Барашівська ЗОШ.
• Бараші — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
• Погода в селі Бараші