Барашівка

• 1875 р. — налічувалось 170 жителів, 33 двори;
• 1906 р. — 768 жителів, 128 дворів[1];
• 1911 р. — 780 жителів, 130 дворів;
• 1923 р. — 959 жителів, 188 дворів[2].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 029 осіб.

Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 250 осіб[3].

На околиці села знаходиться ґрунтовий могильник VI—VII ст. Історична дата утворення — 1500 рік.

На початку 19 століття, після ліквідації староства, перейшло до розряду казенних сіл. У 1849 році збудована мурована церква із дзвіницею в ім'я апостолів Петра і Павла, на кошти держави. Освячена в 1853 р. До приходу належали: Альбінівка (зараз Тетерівка), Березівка, хутори Давидівка, Плоска, Довжик. При церкві діяла початкова школа грамоти[4].

У 1906 році — село Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 8 верст, від волості 20. Дворів 128, мешканців 768[1].

У 1923 році село увійшло до складу (як адміністративний центр) новоствореної Барашівської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Левківського району Житомирської (згодом — Волинська) округи. Разом із радою, 22 лютого 1924 року, відійшло до складу Троянівського району, 15 вересня 1930 року — Житомирської міської ради, 14 травня 1939 року — новоствореного Житомирського району[5].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках. Встановлено імена загиблих від голодомору — це 145 жертв серед жителів села[6].

У ході Київської наступальної операції 14 листопада 1943 року, частини 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії (1-й гвардійський кавалерійській корпус) зайняли Барашівку. Проте за декілька днів противники посилили контратаку та знову повернулись. Остаточно звільнено в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції 31 грудня 1943 року військами 18-ї армії[7].

12 травня 1958 року адміністративний центр Барашівської сільської ради перенесено до с. Іванівка з одночасним перейменуванням ради на Іванівську. В складі останньої село, 30 грудня 1962 року, перейшло до Коростишівського району, звідки повернуте 4 січня 1965 року до відновленого Житомирського району Житомирської області[5].

На місцевому кладовищі 8 травня 2015 року поховано рештки екіпажу бомбардувальника ДБ-3Ф 229, що загинули 10 липня 1941 року під селом Бондарці: В'ячеслава Симакова та Василя Глєбова. Їх знайшли у липні 2013 року пошуківці історико-патріотичного об'єднання «Пошук»[8].

До 2020 року входило до складу Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, територію та населені пункти котрої, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», було включено до складу Березівської сільської територіальної громади Житомирського району[9].

Уродженцями села є:

• Рибачок Іван Михайлович (1899—1972) — український радянський вчений, кандидат географічних наук, доцент кафедри економічної географії географічного факультету Київського університету.
• Журавський Анатолій Федорович (1952—2001) — письменник.

• 
  Річка Лісна з дерев'яним мостом
• 
  Сільський пейзаж

• Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Почаев,1888. — Т. І.
• М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк Історико-географічний словник Житомирщини, Житомир, 2002.

• Погода в селі Барашівка
• Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА