Бернард Ладиш

Народився 1922 році у Вільно (на той час — Польща[4]; нині — Вільнюс, Литва). Під час німецько-радянської війни 1941 року почав військову службу сержантом Польської Армії Крайової[5], брав участь в операції «Буря» 1944 року. Коли Вільно було захоплено Червоною Армією, його, серед багатьох інших, призвали на військову службу за умови присяги Радянському Союзу. Тих, хто відмовлявся, відправляли в різні трудові табори ГУТАБу в Сибіру. Ладиш перебував у в'язниці в ГУТАБу з 1944 по 1946 рік[6][7]. Після звільнення повернувся до Польщі і продовжив навчання у Варшавській консерваторії. Вперше виступив 1946 року в Церемоніальному оркестрі Війська Польського[5]. Дебютував на сцені 1950 року в ролі Греміна в опері Чайковського «Євгеній Онєгін» у «Великого Театру» у Варшаві[8]. Він залишався учасником ансамблю до 1979 року[9].

У 1956 році він виграв конкурс у Верчеллі, що призвело до його міжнародного визнання[4]. Потім його запросили виступити в театрі Массімо в Палермо. Він з'явився як Раймондо в 1959 році у записі Доніцетті «Лючія ді Ламмермур»[8] разом із Марією Каллас у головній ролі[4], єдиною польською співачкою, яка співала з нею[7]. Далі відбулися гастролі по всьому світу, зокрема в Австралії, Америці та Китаї. Його пам'ятають за головні ролі в опері Моцарта «Дон Жуан» і «Борис Годунов» Мусоргського, Філіпа II у опері «Дон Карлос» Верді, Амонасро в «Аїді», Мефістофеля в «Фаусті» Гуно та головною роллю в «Кролі Роджері» Кароля Шимановського. Він також виконував ролі в «Садибі з привидами» і «Галька» Станіслава Монюшка, «Севільський цирульник» Россіні, «Сицилійська вечірня» Верді, «Сила долі», «Ріголетто», «Князь Ігор» Бородіна, «Іоланта» Чайковського. У мюзиклі він з'явився в ролі Тев'є в «Скрипалі на даху»[5][7].

Ладиш виступав на світових прем'єрах творів Кшиштофа Пендерецького. Він виступав у ролі Патрика Барре в опері Дияволи з Лудена[8] німецькою мовою в Гамбурзькій державній опері 20 червня 1969 року. Він співав соло басом у «Страстях Святого Луки» на Зальцбурзькому фестивалі 1970 року. Він записав обидві твори, оперу разом із Тетяною Троянос[4].

У кіно він зіграв головну роль у п'єсі Доменіко Чімарози Il maestro di cappella. Як актор, він зіграв у одинадцяти фільмах між 1965 і 1999 роками, включаючи Землю обітовану (1975), Шарлатана (1981) та З вогнем і мечем (1999)[9].

У 2000 році нагороджений Командорським хрестом із зіркою ордена «Відродження Полонії». У травні 2008 року отримав звання почесного доктора Університету музики імені Шопена[9].

Ладиш помер у Варшаві 25 липня 2020 року, через день після свого 98-го дня народження[4][10] [11].

• «Дияволи з Лудена» Кшиштофа Пендерецького — Батько Барре, вікарій
• «Лючія ді Ламмермур» Доніцетті — Раймонд Бідебенд
• «Борис Годунов» Мусоргського — Борис Годунов
• Євгеній Онєгін Петра Чайковського — Гремін
• Дон Карлос Верді — Філіп II, король Іспанії
• Аїда Верді — Фараон
• Севільський цирульник Россіні — Базіліо
• Дон Жуан Моцарта — Дон Жуан
• «Фауст» Шарля Гуно — Мефістофель

• 1965 — Білі штори / Les rideaux blancs (епізод «Matura»)
• 1968 — Лялька / Lalka — Suzin
• 1969 — Дияволи з Лудена / Die Teufel von Loudun — отець Барре, вікарій (фільм-опера, телебачення)
• 1974 — Земля обітована / Ziemia obiecana — російський купець
• 1981 — Знахар / Znachor — мірошник Прокоп
• 1982 — Долина Ісси / Dolina Issy — бранець
• 1983 — Карате по-польски / Karate po polsku — наставник
• 1986 — Перстень та троянда / Pierścień i róża — King Walorozo
• 1999 — Вогнем і мечем / Ogniem i mieczem — дід Лірник

• 1956 — 1-а премія Міжнародного конкурсу імені Віотті у Верчеллі (Італія)
• 2016 — «Золотий Фрідерик» (з Михайлом Урбаняком та Корою)
• орден «Прапор Праці»
• медаль «За заслуги у культурі Gloria Artis»
• Хрест Заслуги

• Музичний енциклопедичний словник / Гол. ред. Г. В. Келдиш. — М: Радянська енциклопедія, 1990. — с. 292 — ISBN 5-85270-033-9

• Бернард Ладиш на Allmusic(англ.) ) (I)
• Бернард Ладиш на Allmusic(англ.) ) (II)
• Бернард Ладиш на Allmusic(англ.) ) (III)
• Бернард Ладиш на сайті КіноПошук