Бистрик (Ружинська селищна громада)

Би́стрик (колишня назва Бистрик-Ружинський, Ружинський Бистрик)  село в Україні, у Ружинській селищній територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 1 557 осіб.

село Бистрик
Країна  Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський район
Громада Ружинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18020130030025604
Облікова картка с.Бистрик
с. Бистрик (до 2020 року) 
Основні дані
Засноване 1525
Колишня назва Ружинський Бистрик, Бистрик-Ружинський
Населення 1557
Площа 4,447 км²
Густота населення 350,12 осіб/км²
Поштовий індекс 13635
Географічні дані
Географічні координати 49°44′11″ пн. ш. 29°08′37″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
219 м
Найближча залізнична станція Зарудинці
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради вул. О. Бурди, 44, смт Ружин, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13601
Карта
Бистрик
Бистрик
Мапа

 Бистрик у Вікісховищі

Географія

У селі річка Бистриця впадає у Роставицю, ліву притоку Росі. На південній стороні від села пролягає автошлях Р32. Розміщене 6 км північно-західніше Ружина, за 16 км до залізничної станції Зарудинці[1].

Населення

У 1864 році в селі налічувався 1 631 житель, з них православних 1 622 та 9 католиків[2], у 1885 році в селі мешкало 2 040 осіб, налічувалось 244 дворових господарства[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2671 особи (1300 чоловічої статі та 1371 — жіночої), з яких 2592 — православної віри[4]. У 1900 році налічувалося 2 937 осіб, з них: 1 417 чоловіків та 1 520 жінок, дворів — 227[5], за іншими даними — 3 305 мешканців та 395 дворів[6].

Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 2 739 осіб, з них за статтю: чоловіків — 1 344, жінок — 1 395; етнічний склад: українців — 2 713, росіян — 4, євреїв — 15, поляків — 7. Кількість домогосподарств — 548, з них, несільського типу — 5[7].

Станом на 1972 рік, кількість населення становила 2 232 особи, дворів — 640[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 712 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 557 осіб[8].

Історія

Засноване 1525 року[7]. Входило до Ружинського маєтку, згодом продане Софією Ходкевичівною Томашові Замойському. У 1650 році Ян Замойський сплатив податку з 14 димів[6].

В середині 19 століття — село на річці Бистрик, що впадає, у містечку Ружин, в Роставицю, за за 5 верст від Ружина та 36 — від центру повіту м. Сквира. Волосне правління перебувало в Ружині, поліційне — в Сквирі. Тут перебувало головне управління маєтком поміщиці Челищевої, після продажу нею Ружина. Земель — 5 109 десятин, відбірний чорнозем. На західній околиці села та біля дороги в Білилівку збереглися давні могили. В селі були церковно-приходська школа, каплиця борщаївської католицької парафії та парафіяльна дерев'яна церква Покрови пресвятої Богородиці, збудована в 1736 році, 5-го класу, землі мала 87 десятин, її дзвіницю збудовано в 1850 році. У 1741 році до церковної парафії, крім Бистрика, входили Веселівка та Війтівці[2][9].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Ружинський Бистрик Ружинської волості Сквирського повіту Київської губернії існували православна церква, школа та постоялий будинок[3].

В кінці 19 століття Бистрик-Ружинський, власницьке село Ружинської волості Сквирського повіту. Відстань до центру повіту — 37 верст, до волосного центру, міст. Ружин, де розміщувалися поштові казенна та земська станції — 5 верст, до найближчої залізничної станції (Зарудинці), де розміщувалася також найближча телеграфна станція — 12 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво, крім цього, селяни ходили на заробітки в Бессарабську губернію. Землі — 2 905 десятин: поміщикам належало 624 дес., селянам — 2193 дес. та 87 дес. — церкві та 1,5 дес. — іншим суспільним станам. Власність К. Г. Вишневської, господарював А. І. Вишневський, за багатопільною системою, селянські господарства велися за трипільною системою. В селі була православна церква (1736 року будівництва), церковно-приходська школа, поміщицький водяний млин та чотири вітряки. Пожежна команда мала помпу, чотири бочки та три багри[5]. За іншими даними, католицької каплиці ніколи в селі не існувало. Вишневській належало 564 десятини землі, Лопачевському — 100 дес. та 71 дес. — селянам[6].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Бистрицької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Ружинського району Бердичівської округи; адміністративний центр ради[10]. Відстань до районного центру, міст. Ружин — 3 версти, окружного центру в Бердичеві — 47 верст, до залізничної станції «Зарудинці» — 10 верст[7]. В складі сільської ради входило до Попільнянського (30.12.1962 р.) та Ружинського (4.01.1965 р.) районів[10].

У Другій світовій війні воювали 419 жителів села, з них 202 загинули, 183 нагороджено орденами й медалями. У 1953, 1958 та 1965 роках в селі споруджено пам'ятники на честь загиблих односельців.

За радянської влади в селі була центральна садиба колгоспу «Україна», що спеціалізувався на відгодівлі свиней. Колгосп мав 3 644,5 га угідь, в тому числі 3 434 га ріллі. В селі діяли середня школа, будинок культури, бібліотека, медпункт, дитячі ясла та 3 крамниці[1].

У 2020 році територію та населені пункти Бистрицької сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Ружинської селищної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[11].

Примітки

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Бистрик, Ружинський район, Житомирська область. http://ukrssr.com.ua/. Процитовано 2 січня 2022.
  2. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська). Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 210. Процитовано 1 січня 2022.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-79)
  5. Список населених місць Київської губернії. http://history.org.ua/ (російська). Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 1375. Процитовано 2 січня 2022.
  6. Bystrzyk Rużyński(3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 288. (пол.)
  7. Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 170-171. Процитовано 2 січня 2022.
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 2 січня 2022.
  9. Bystrzyk (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 514. (пол.)
  10. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська). Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 201. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 2 січня 2022.
  11. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Процитовано 4 червня 2021.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.