Бронна гора

У травні-вересні 1942 року в урочищі було викопано ями завдовжки від 25 до 50 метрів, завширшки 10-12 метрів і завглибшки 4 метри. Ями були обнесені колючим дротом і навколишня територія ретельно охоронялася членами СС і СД, що пропускали лише пригнаних із ближніх сіл жителів для копки ям[2].

Перші п'ять ешелонів із приреченими людьми прибули в червні 1942 року.

Перший ешелон прибув зі станції Береза-Картузька, він складався з кількох вагонів з охороною та боєприпасами та 16 переповнених вагонів із євреями — не менше 200 осіб у кожному. Усі вони були в'язнями гетто «Б» у Березі [3].

Другий ешелон складався з 46 вагонів і прибув зі станцій Дорогочин, Янове та Городець. У вагонах абсолютну більшість становили євреї. Як і в першому ешелоні, вагони були надзвичайно переповнені — щонайменше 200 чоловік у кожному[1].

Третій ешелон із 40 вагонами, переповненими євреями, прибув із Берестя[1][4].

Четвертий ешелон із 18 вагонів прийшов зі станцій Пінськ та Кобринь. У всіх вагонах були євреї[5].

П'ятий поїзд прибув із Берестя. Усі його 13 вагонів були заповнені ув'язненими з берестейської в'язниці — євреями, поляками та білорусами[5][4].

Усі вагони подавалися на залізничну вітку, яка проходила від центральної магістралі на 250—300 метрів до ям-могил. Багато людей померло вже під час шляху від нестерпних умов — виснаження, тисняви та нестачі повітря[5].

На спеціально створених майданчиках привезеним людям наказували вивантажитися та роздягтися догола — усім, жінкам, дітям та чоловікам. Потім їх ретельно оглядали та відбирали знайдені коштовності. Голих людей гнали до ям, змушували спуститися вниз сходами і лягати щільними рядами обличчям у землю. Заповнений ряд розстрілювали з автоматів, а зверху наказували лягати наступним жертвам — і так повторювалося до повного заповнення ями[5][6].

Після розстрілів вагони завантажувалися одягом убитих людей та вирушали назад[7]

У червні 1942 року також було розстріляно близько 800 робочих військових складів — їх убили і закопали біля бараків за 400 метрів від станції у напрямку до траси Москва-Варшава[5].

Шостий транспорт прибув із Берези у вересні 1942 року у кількості 25 вагонів[5].

Сьомий ешелон прибув із Берестя на початку жовтня 1942 року — 28 вагонів. Усіх людей із цих двох ешелонів убили там же і тим самим способом, як і людей із перших п'яти ешелонів[5].

Також у вересні 1942 року німці вбили близько 200 людей із Берези за 200 метрів на південь від дороги Москва-Варшава у напрямку до села Смолярка, і там же їх закопали[5].

Загалом на станцію Бронна Гора за час окупації прибуло 186 вагонів із приреченими людьми. До листопада 1942 року біля Бронної Гори було вбито понад 50 000 людей, у переважній більшості євреї[8].

У 1943 році зі станції були відправлені до Німеччини 2 пасажирські автомобілі з награбованими золотими монетами та речами[7].

Жителів села Бронна Гора як свідків масових злочинів — близько 1000 людей, які іноді допомагали людям, що дивом вибралися з розстрільних ям, нацисти розстріляли[9].

Щоб приховати сліди масових злочинів, у березні 1944 року німецькі окупаційні війська пригнали сюди близько ста полонених, які протягом двох тижнів викопували і спалювали тіла вбитих. Через невеликий час виконавці цих робіт були також розстріляні та спалені[10][6].

Бронна Гора. Пам'ятник понад 50 000 євреїв, убитих у цьому урочищі за часів катастрофи.