Калузьке гето

Калузьке гето — єврейське гето, створене нацистами в період Другої світової війни на території Калуги. Проіснувало близько двох місяців у листопаді-грудні 1941 року до контрнаступу радянської армії під Москвою. Є першим звільненим гето Європи.

Калузьке гето
Основні дані
Країна:  СРСР
Місто: Калуга
Утворений: 8 листопада 1941
Населення: громадяни єврейського походження ~155 осіб
Географічні координати: 54°31′00″ пн. ш. 36°16′00″ сх. д.
„Кооперативне селище“, кол. жіночий монастир
Районна влада
Районна рада: староста
Мапа

Окупація та створення гето
колишня Калузька синагога

У 1920-ті роки в Калузі мешкало близько 800 євреїв, що становило приблизно 2 % населення. У 1939 році їх було 2157 осіб. Під час німецько-радянського етапу війни нацистські війська окупували Калугу 13 жовтня 1941 року. До цього моменту більшість калузьких євреїв поїхали на схід, в місті залишилося за різними даними, від 150 до 200 осіб єврейського етносу, здебільшого жінки, діти, люди похилого віку і хворі[1][2].

Відразу ж із початком окупації нова влада прийняла ряд указів, спрямованих проти євреїв. Їм було заборонено відвідувати громадські місця, вони не мали права користуватися електрикою. Контакти між місцевими жителями і євреями були заборонені. Німецьке командування розмістило пропагандистські плакати на вулицях Калуги, звинувачуючи євреїв у більшовизмі і розв'язуванні війни. Євреї повинні були носити жовту зірку нашиту праворуч на грудях і праворуч на спині[1][2].

.14 євреїв були розстріляні у перші дні окупації як радянські активісти. 8 листопада 1941 року наказом № 8 Калузької міської управи «Про організацію прав жидів» на реєстрацію євреїв у міській управі відводилося 5 діб для мешканців міста і 10 — для мешканців району. Тим же наказом у районі «Кооперативне селище» (рос. Кооперативный посёлок, на місці колишнього монастиря, між вулицями „Кутузова“ і „Красная гора“) було створене єврейське гето на 155 осіб — 64 чоловіків і 91 жінка[3]. 1 жінка була доставлена у гето після закінчення реєстрації, вона була по-звірячому побита. Працездатних чоловіків було 17 осіб. У гето було 46 осіб дитячого віку (до 14 років) і 64 осіб були старше за 60 років або були інвалідами. У якості «жидівського старости» на вимогу німців вибрали колишнього бухгалтера М. І. Фрумкіна[2].

Життя в гето і вбивства узників
Голокост

Узники могли брати з собою тільки те, що могли унести в руках або привезти на санях[2]. Вони жили у колишніх чернечих келіях без опалення, продуктів і води. Щодня євреїв, які були виселені з міських квартир, виводили на роботу по прибиранню трупів, очищенню громадських туалетів і сміттєвих ям, тощо[3]. Виходити з гето дозволялося 3 рази на тиждень з 8:00 до 11:00 ранку в «небазарні дні», відвідання бані було заборонене. Спілкування з не-єврейським населенням заборонялося під погрозою смертної страти[2].

Час від часу нацисти влаштовували в гето обшуки, відбирали у людей теплі речі, взуття, тощо. Обшуки супроводжувалися жорстким побиттям, а паралізованого старого Гершковича облили бензином і спалили живцем. Деякі калужани допомагали євреям, передаючи у гето їжу і ліки[4]. Старосту гето Фрумкіна побили за те, що у списку в'язнів він застосував слова «єврей», «єврейський» замість «жид», «жидівський»[5].

Жителям міста за укриття євреїв окупанти погрожували стратою 15 осіб за 1 знайденого єврея. 22 грудня нацисти підпалили гето і стріляли у тих, які побігли[6], у результаті загинуло 11 осіб (шість з яких — хворі та старі), іншим вдалося врятуватися. У своїх шкільних творах у грудні 1942 року діти, які перебували у гето, розповіли про життя в гето. Пізніше твори увійшли до книги «Війна очима дітей» (рос. Война глазами детей), видану обласним архівом[7]. Так, в одному з творів говорилося: «Коли прийшли німці, це було 12 жовтня 1941 р., нас як євреїв вислали до Кооперативного селища (раніше — жіночий монастир). Там вони над нами знущалися: били, розстрілювали, гнали на різний брудні роботи. Коли ми були у Кооперативному селищі, нас обгородили парканом, а паркан робили самі: діти від чотирнадцяти-п'ятнадцяти років, до сімдесяти-сімдесяти п'яти років старі»[8].

30 грудня місто було звільнено військами радянської армії. Всього у Калузі загинуло приблизно 25 осіб євреїв[6].

Пам'ять

У Калузі немає ні пам'ятника загиблим, ні меморіальної дошки з нагадуванням про ці події[9][10]. У березні 2012 року у приміщені Архіву новітньої історії Калуги пройшла презентація книги «Єврейське гето у Калузі», яка видана з ініціативи місцевої єврейської громади[11][12].

Примітки
  1. The Yad Vashem Encyclopedia of the Ghettos during the Holocoust / G. Miron. — Jerusalem : Yad Vashem, 2009. — ISBN 9789653083455.
  2. Холокост на территории СССР, 2009, с. 378.
  3. Калужская энциклопедия: Сборник материалов. Вып. 3. — Калуга. 1977. С. 61
  4. Калуга. История общины. ФЕОР. Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 2014-11-6.
  5. Кандель Ф. Кипнис М. Книга времён и событий: История евреев Советского Союза : уничтожение еврейского населения (1941—1945). — М. : Мосты культуры, 2006. — Т. 5. — С. 199. — (Книга времён и событий)
  6. Холокост на территории СССР, 2009, с. 379.
  7. Клин Б. В России есть неизвестные праведники[недоступне посилання з червня 2019] // Коммерсантъ, № 70 (2200), 19 апреля 2001
  8. Сочинение-воспоминания ученика четвёртого класса средней школы № 1 Юрия Германа, 1942 г. См. Нацистский геноцид в документах // История, № 40, 2002
  9. Рыженкова Ю. РУФ выгоняют на улицу. — Солидарность, 4 марта 2009. — № 08. Архівовано з джерела 28 червня 2012.
  10. В Калуге вспомнили о жертвах еврейского гетто. Агентство национальных новостей. 26.12.06. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 2014-11-7.
  11. Презентация книги «Еврейское гетто в Калуге». Евроазиатский еврейский конгресс. 21.03.2012. Архів оригіналу за 07.11.2014. Процитовано 2014-11-7.
  12. Крылова Е. (19.03.2012). В архиве Новейшей истории прошла презентация книги «Еврейское Гетто в Калуге». Калужская ГТРК. Процитовано 2014-11-7.

Література
  • Добычина М. А. Еврейское гетто в Калуге, ноябрь-декабрь 1941: учебное пособие. — Гриф, 2012. — 165 с. — 300 прим. — ISBN 9785905456152.(рос.)
  • Альтман И. А. Холокост на территории СССР: Энциклопедия / Гл. ред. И. А. Альтман. — М.: РОССПЭН, 2009. — С. 378-379. — 1143 с. — 1000 екз. — ISBN 978-5-8243-1296-6.(рос.)

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.