Борщівське гето

Борщі́вське ге́то єврейське гето в період Другої світової війни, створене нацистською Німеччиною у квітні 1942 року в місті Борщів на території СРСР, окупованій нацистами в результаті операції «Барбаросса».

Історія гето

Гето в Борщові створене 1 квітня 1942 року і діяло до липня 1943 року. Налічувало близько 4 тисяч осіб[1][2].

Пам'ятник жертвам борщівського єврейського гето

Спочатку гето не було обгороджене, але єврейському населенню не дозволяли виходити назовні. Сюди звезли людей як з Борщова, так і з Озерян, Мельниці-Подільської, Скали-Подільської, Кривчого, Королівки, частково Чорткова та Золочева.

26 вересня на площі розстріляли близько 100 в'язнів, переважно старих і хворих, 800 відправили у Белжець[3]. Групу молоді відправили до Янівського концтабору у Львові.

13 березня 1943 року ще близько 400 осіб відправили у Белжець. 19 квітня 1943 року на єврейському кладовищі (на окраїні міста, по дорозі на село Верхняківці) німецькою та українською поліцією розстріляно близько 800 осіб. 5 червня на кладовищі розстріляли ще близько 700 осіб. 9-14 червня на кладовищі додатково убили 1 тис. 800 осіб. Після цього нацисти визнали Борщів юденфрай, «вільним від євреїв»[3].

Частина євреїв, щоправда, переховувалась у різноманітних схованках як на території гето, так і в інших місцях. Тому спочатку окупаційна влада оголосила що тих, хто вийде сам, не будуть знищувати, а залишать у робочому таборі. Повірило близько 360 людей, яких розстріляли 14 серпня[4].

Кілька єврейських лікарів з гето потрапили в УПА, де допомагали у боротьбі з нацистами. У 1943 році було врятовано лікаря Тайбліса з Королівки та лікаря Моню Геляра з села Турильче[5].

Вхід до печери Вертеба, сучасний вигляд.

Деяким людям вдалось переховуватись до кінця війни. Наприклад Зайда та Естер Штермери, їхні 6 дітей та кілька інших єврейських сімей із Королівки переховувались у печері Вертеба біля села Більче-Золоте.[6] Коли посилились облави і двох убили, вони перейшли у печеру Попова Яма. Там 38 людей переховувались 511 днів. Місцеві селяни передавали євреям їжу. Зокрема, один селянин передав віз ячменю. Люди перетирали ячмінь, і так їли[7]. У 1993 році поліцейський офіцер з Нью-Йорку, сплеолог-любитель знайшов залишки їх поселення у Поповій Ямі[8].

Окремі діти, які уникнули розстрілу, таємно жили у сім'ях селян. Багатьом жителям Борщівського району надано звання «Праведників народів світу»[9][10].

Ушанування пам'яті

Перехожий, зупинись на мить!
У цій братській могилі поховані
тисячі євреїв мешканців Королівки,
Борщева, Скали-Подільської, Озерян,
Мельниці-Подільської та Кривче,
закатованих фашистами в 1941–1943 роках.
Помолися за їх душі,
щоб такого ні з ким ніколи не повторилося.

Напис на пам'ятнику

У Борщові на місці знищеного єврейського кладовища за радянської влади було побудовано спортивний комплекс. У 1990 році частину стадіону віддано для спорудження пам'ятника[11]. Його було встановлено у 2011 році.

Голокост у Борщівському районі в культурі

У квітні 2005 року в одному з найпопулярніших американських журналів для сімейного читання «Reader's Digest» вийшла стаття Пітера Лейн Тейлора «Під землею» про Зайду Штермера та інших врятованих у печерах[12].

Режисер-документаліст Жанет Тобіас зі США у фільмі «Немає місця на Землі» розповіла про життя євреїв, що переховувались у Вертебі та Поповій Ямі[13]. Постановчі епізоди, щоправда, знімали не в Україні, а в Угорщині, у схожій печері[14]. Знімання у Поповій Ямі потребували б багато часу та коштів. Естер Штермер, її дітей та внуків у фільмі грали угорські актори.

Примітки

  1. Ірина Мадзій. П'ятдесят років єврейська дівчинка жила під українським прізвищем // Золота пектораль. — 14 квітня 2014. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 3 жовтня 2015.
  2. Понад 150 тисяч євреїв було знищено на Тернопільщині // Тернопільський пресклуб. — 28 січня 2013
  3. Олександр Пагіря. Місця нацистського терору на території Тернопільщини, 1941—1944 рр. // Територія терору. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 3 жовтня 2015.
  4. The Jewish Ghetto. Borshchiv, Ukraine (then Borszczów, Poland) // Museum of Family History
  5. Мизак Н. С. М 583 УПА «Захід» і збройне підпілля ОУН у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу у 1942—1960 рр. — Чернівці-Торонто: Прут, 2011. — 436 с.; іл. ISBN 978-966-560-469-3 с.158
  6. Dailymail Astonishing bravery of the Jewish family who escaped the Holocaust by hiding in an underground cave — for a year-and-a-half
  7. Таємниці тернопільських печер. Вертеба. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 3 жовтня 2015.
  8. 511 Days of Total Darkness: The Incredible True Story Behind the Documentary No Place on Earth
  9. Ірина Мадзій. Єврейська дівчина з Горошової, що на Борщівщині, п'ятдесят років жила під українським прізвищем // TeNews. — 03.04.2015
  10. Жанна Ковба. Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Східної Галичини в роки «остаточного розв'язання єврейського питання» // Дух і літера. Київ, 2009. C. 177—180
  11. Катерина Дударчук. Історико-культурні гомогенні ресурси Тернопільської області: сучасний стан збереження і використання в міжнародному туризмі // Історія української географії. — 2012. — Випуск 26. — С.123-127.
  12. Міщанське братство Тернопіль «300 днів під землею, або як євреї на Тернопільщині рятувалися від нацистів»
  13. Офіційна сторінка фільму No Place on Earth
  14. Deutsche Welle «Дети подземелья» из украинских пещер: история евреев, победивших смерть.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.