Брук Шилдс

Брук Шилдс у 1986

Брук Шилдс розпочала свою кар'єру коли їй було 11 місяців, у 1966 році. Її першою роботою було позування для фотографа Франческо Скавулло у Ivory Soap[22]. Вона продовжувала бути успішною дитячою моделлю з модельним агентом Ейлін Форд, яка у своїй біографії для Lifetime заявила, що заснувала свій дитячий підрозділ спеціально для Брук. Шилдс працювала з режисером Вуді Алленом у його фільмі Енні Голл, що вийшов на екрани в 1977 році, але її роль було вирізано з остаточної версії[23]. У 1978, коли їй було 12 років, Брук зіграла дитину-повію у скандальному фільмі Чарівне дитя. Ейлін Форд, засновниця модельного агентства Ford Models, сказала про неї : «Вона - професійна і унікальна дитина. Вона виглядає як доросла і думає як доросла»[24].

У 1980 році 14-ти річна Шилдс стала наймолодшою моделлю, яка коли-небудь з'являлася на обкладинці Vogue. Пізніше, того-ж року, вона з'явилася у суперечливій рекламі джинсів Calvin Klein. У телевізійній рекламі вона сказала знаменитий слоган : «Хочете знати, що знаходиться між мною і моїми Кальвінами? Нічого»[25]. Реклама Брук Шилдс допомогла Келвіну Кляйну досягти статусу супердизайнера[26].

З 1981 по 1983 рік, Шилдс, її мати, фотограф Гаррі Гросс і Playboy Press вели судові позови в судах Нью-Йорка з приводу прав на фотографії, які мати Брук підписала Гроссу. Гросс був фотографом спірної оголеної фотосесії, зробленої у 1975 році, десятирічною Брук Шилдс за згодою її матері, Тері Шилдс, для видання Playboy Press «Sugar'n'Spice». На знімках, Шилдс зображена оголеною, де вона стоїть та сидить у ванній кімнаті, нафарбованою та покритою олією. Суд виніс рішення на користь фотографа через дивний поворот у законодавстві Нью-Йорка[27].

До 16-ти років Шилдс стала однією з найвідоміших осіб у Сполучених Штатах, завдяки своїй подвійній кар'єрі - провокаційної моделі та дитячої акторки[22]. Журнал Time повідомив у своїй статті від 9 лютого 1981, що її денна ставка на той момент становила 10 тисяч доларів. У 1983 Брук з'явилася на обкладинці вересневого номера паризького Vogue, жовтневого та листопадового номерів американського Vogue та грудневого випуску італійського Vogue[19]. У цей час Брук стала завсідником нью-йоркського нічного клубу Studio 54[28].

У 2009 році фотографія оголеної Брук Шилдс, зроблена, коли їй було 10 років, була включена в роботу Річарда Прінса «Spiritual America» та викликала галас. Вона була видалена з виставки Tate Modern після попередження поліції[29].

Першою великою роллю Брук Шилдс стала головна роль у фільмі Луї Малля «Чарівне дитя» (1978), в якому вона зіграла дитину на ім'я Вайолет, що живе у борделі (у якому було багато оголених сцен). На момент виходу фільму їй було всього 12 років, і через це виникли суперечки про дитячу порнографію[30]. Наступного року вона знялася у менш спірному і менш помітному фільмі «Уанда Невада».

Після двох десятиліть роботи в кіно, її найвідомішими фільмами залишаються Блакитна лагуна (1980), в яком були оголені сцени між закоханими підлітками на тропічному острові, і «Нескінченне кохання». Спочатку MPAA привласнила «Нескінченному коханню» рейтинг X. Фільм був перемонтований і отримав рейтинг R. Брук виграла премію Вибір народу у категорії «Улюблена молода виконавиця» чотири роки поспіль з 1981 по 1984 роки. У 1998 вона зіграла лесбійку Лілі у фільмі «Злоключення Маргарет»[31].

У 2001 році телеканал Lifetime показав фільм «Що Створює Сім'ю», в якому Брук Шилдс і Черрі Джонс зіграли головні ролі правдивої історії лесбійської пари, яка боролася з законами про усиновлення у Флориді[32].

Брук Шилдс у Каннах у 1998

Шилдс розпочала свою телевізійну кар'єру у ранньому віці. У 1980 вона стала наймолодшою запрошеною зіркою, яка будь-коли з'являлася на Muppet Show, де вона і маппети поставили свою власну версію «Алісиних пригод у Дивокраї». У 1981 вона такаж стала наймолодшою ведучою «П'ятниці» на каналі ABC, комедійного скетч-шоу. В одному з епізодів популярного комедійного ситкому «Друзі», Брук зіграла переслідувача Джоуї. Ця роль безпосередньо привела її до участі у ситкомі NBC «Непередбачувана Сьюзен», у якому вона знімалася з 1996 по 2000 рік, і який приніс їй премію «Вибір народу» у категорії «Улюблена виконавиця жіночої ролі в новому телевізійному серіалі» у 1997, і також дві номінації на «Золотий глобус»[22].

На початку 1980-их років вона знялася в ролику соціальної реклами Служби охорони здоров'я США, що спонсорується Американською легеневою асоціацією, як ініціатива про те, що VIP персони повинні стати прикладом і прихильниками некуріння. У 1980-их Брук почала підтримувати Об'єднані організації обслуговування, вирушивши у турне з Бобом Хоупом[33].

Шилдс кілька разів з'являлася у серіалі Шоу 70-их. Вона зіграла Пем Буркхарт, мати Джекі (Міла Куніс), яка пізніше була надовго пов'язана з батьком Донни (Лаура Препон), якого грав Дон Старк. Брук покинула Шоу 70-их, коли її персонажа було виписано.

У 1993 році вона знялася як гостя в епізоді четвертого сезону Сімпсонів під назвою «Фронт»[34].

Наприкінці 2000-их років Шилдс знімалася як запрошена зірка в таких серіалах, як Частини тіла телеканалу FX та Два з половиною чоловіки телеканалу CBS. У 2005 вона в епізоді другого сезону серіалу «Entourage» HBO під назвою «Blue Balls Lagoon». У 2007 вона знялася у диснеївському серіалі Ханна Монтана, зігравши Сьюзен Стюарт, мати Майлі та Джексона, яка померла у 2004. У 2008 вона повернулася до прайм-тайму в драмі «Помадні джунглі». Серіал закінчився через рік[22].

Починаючи з 2010 року, вона з'являлася у серіалі The Middle, як мати виводка, наводячого жах на дітей, та заклятої ворогині Френкі Хек (у виконанні Патрісії Хітон)[35]. Брук також з'явилася як знаменитість у генеалогічному документальному реаліті-серіалі «Хто ти, як ти думаєш?» телеканалу NBC, де з'ясувалося, що по батьківскій лінії вона є далекою родичкою короля Франції Людовіка XIV, і таким чином, нащадком Людовіка IX і Генрі IV[36].

Починаючи з 2013 року, Брук Шилдс періодично запрошують у 9-годинний випуск програми Today на каналі NBC. Вона також знімалася у дев'ятнадцятому сезоні серіалу Закон і порядок: Спеціальний корпус у ролі Шейли Портер, бабусі прийомного сина Олівії Бенсон, Ноя Портера.

Брук Шилдс брала участь у кількох бродвейських музичних театральних виставах. Вона грала Ріццо у відродженій у 1994 році виставі «Бріолін». Протягом чотирьох місяців, починаючи з липня 2001, вона грала Саллі Боулз у довгограючому спектаклі Кабаре[37]. У вересні 2004 року Шилдс замінила Донну Мерфі у ролі Рут Шервуд, у відродженому 2003 року спектаклі «Чудове місто», поки він не закрився чотири місяці потому[37]. Її виконання отримало багато позитивних відгуків[38]. Бен Брентлі з Нью-Йорк Таймс високо оцінив «дурну миловидність», яку вона привнесла в свою інтерпретацію ролі, але також написав, що вона все ж таки не досягла «досконалості» Донни Мерфі[39]. У квітні 2005 року Брук зіграла Роксі Харт у довгограючій постанові Чикаго театру «Адельфі» в лондонському Уест-Енді[38]. Пізніше того ж року, вона повторила участь у бродвейському відродженні з 9 вересня по 30 жовтня[40]. Це зробило її першою виконавицею, що знялася у «Чикаго», «Кабарі» та «Бріоліні» на Бродвеї - трьох довгограючих відродженнях мюзиклів, відзначених «трюковим кастингом» знаменитостей, не відомих у музичному театрі[41]. Вона взяла на себе роль Мортіші Аддамс у бродвейському мюзиклі Родина Адамсів 28 червня 2011 року[42].

У період з квітня по травень 2005 року, Шилдс з'являлася у журналах (наприклад Guideposts), і з'явилася на шоу Опри Уінфрі, щоб розповісти про свою боротьбу з післяпологовою депресією, яка включала в себе депресію, думки про самогубство, нездатність реагувати на потреби дитини та затримку материнського зв'язку[54][55].

У травні того ж року Том Круз, який є саєнтологом та чиї переконання не схвалюють психіатрію, засудив Шилдс, як особисто, так і професійно, за використання та виступи на користь антидепресанту Паксіл. Як сказав Круз : «Я турбуюся про Брук Шилдс, тому-що вважаю її неймовірно талановитою жінкою, ви дивіться, куди поділася її кар'єра?». Шилдс відповіла, що висловлювання Круза про антидепресанти були «безвідповідальними» та «небезпечними». Вона також заявила, що йому слід «зайнятися боротьбою з прибульцями» (відсилка на роль Круза у фільмі Війна світів, а також на деякі езотеричні аспекти доктрини і вчення Саєнтології), «а матері нехай самі вирішують, як краще лікувати післяпологову депресію». Шилдс відповіла на подальші нападки Круза статтею під назвою «Війна слів», опублікованій в газеті Нью-Йорк Таймс 1 липня 2005, в якій вона навела особисті доводи на користь ліків і заявила : «У якомусь дивному сенсі мене втішило, коли мій акушер сказав мені, що моє почуття крайнього відчаю та думки про самогубство були безпосередньо пов'язані з біохімічним порушенням у моєму організмі. Як тільки ми визнаємо, що післяпологовий період - це серйозний медичний стан, тоді лікування стає більш доступним та соціально прийнятним. Під наглядом лікаря я припинила прийом ліків, але без них я б не стала тим люблячим батьком, яким я є сьогодні»[56]. 31 серпня 2006, згідно з USA Today, Круз особисто вибачився перед Шилдс за цей інцидент[57]. Вона прийняла вибачення, сказавши, що вони були «щирими». У листопаді того ж року вона та її чоловік відвідали весілля Круза з Кеті Голмс.

7 липня 2009 року Шилдс виступила на поминальній службі Майкла Джексона[58]. У своїй промові вона заявила, що вперше зустріла Майкла, коли їй було 13 років, і вони відразу стали друзями[59].

Шилдс сказала : «Згадуючи, як ми познайомилися, скільки часу провели разом, і коли б ми не виходили у світ разом, там обов'язково з'являвся якийсь напис, і зазвичай він говорив щось на кшталт «дивна пара» або «малоймовірна пара», але для нас це була найприродніша та найпростіша дружба... Майкл завжди знав, що може розраховувати на мою підтримку чи побачення, і що ми будемо веселитися, де б ми не були. У нас був зв'язок... Нам обом потрібно було стати дорослими дуже рано, але коли ми були разом, ми були двома маленькими дітьми, які веселилися»[60].

У своїй хвалебній промові, вона розповідала анекдоти, у тому числі випадок, коли вона була його супутницею на одному з весіль Елізабет Тейлор, і пара пробралася до її кімнати, щоб першими побачити її сукню, але виявили, що Тейлор спить у ліжку. Шилдс вимовила слізну промову, згадавши безліч спогадів, які пов'язували її з Джексоном, і коротко пожартувала про його знамениту рукавичку з блискітками. Вона також згадала улюблену пісню Джексона «Smile» Чарлі Чапліна, яку пізніше Джермейн Джексон виконав на поминальній службі[61].

Майкл Джексон у 1993 році заявив у інтерв'ю Опре Уінфрі, що він зустрічався з Брук Шилдс на той момент[62]. Шилдс заявила, що Джексон неодноразово просив її вийти за нього заміж і всиновити спільну дитину[63].

У бесіді з рабином Шмулею Ботеахом у 2001 році, Джексон сказав про Шилдс :

Вона була однією з любовей всього мого життя. Я думаю, що вона любила мене так сильно, як любив її я, розумієте? Ми багато зустрічалися. Ми, ми багато гуляли. Її фотографії висіли у мене на стіні, на дзеркалі, на усьому. Я пішов на церемонію вручення премії Оскар разом із Даяною Росс, і ця дівчина підійшла до мене, і сказала : «Привіт, я Брук Шилдс». Потім вона запитує : «Ви йдете на афтерпаті?». Я кажу : «Так, добре». І вона каже : «Побачимось на вечірці». І я думаю : «Боже мій, чи знає вона, що вся моя кімната в ній?». І ми пішли на вечірку. Вона підходить до мене і каже : «Ти потанцюєш зі мною?», я кажу : «Так. Я потанцюю з тобою». Ми обмінялися номерами, і тоді я не спав усю ніч, співав, кружляв по кімнаті, просто був дуже щасливим. Це було чудово[64].