Волощенко Станіслав Анатолійович

Станіслав Анатолійович Волощенко (нар. 24 травня 1992(19920524), м. Володимир-Волинський) — український дослідник кириличних стародруків, кандидат історичних наук, історик, кодиколог, реставратор, палеограф та писанкар. Здійснює опис стародруків і рукописів, займається реставраціє пам'яток письма та друку. Екс-директор Музею мистецтва давньої української книги (сектор Львівської національної галереї мистецтв). Стипендіат програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща Gaude Polonia у 2020 році. Член The Balkan History Association[1]. З жовтня по грудень 2020 року проходив наукове стажування у Варшавському університеті. У травні-липні 2021 року проходив стажування у Бібліотеці Яґеллонського університету.

Волощенко Станіслав Анатолійович
Станіслав Волощенко
Народився 24 травня 1992(1992-05-24) (29 років)
Володимир-Волинський, Волинська область, Україна
Національність українець
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Відомі учні Наукове товариство юнких медієвістів імені Джона Роналда Руела Толкіна, Михайла Драгоманова та Станіслава Волощенка
Відомий завдяки: кодикологія, писанкарство
Нагороди Книжка року-2017 (номінація "Обрії": спеціальна література,довідкові видання)

Біографія

Навчався на кафедрі давньої історії України та архівознавства історичного факультету Львівського університету. В студентські роки для навчання та з власної ініціативи багато часу проводив у бібліотеці, де і почав працювати з 2011 року. У бібліотеці Онуфріївського монастиря УГКЦ спочатку вивчав періодику та історичну літературу, а згодом опрацьовував колекцію кириличних стародруків. У 2014 році закінчив навчання, захистивши дипломну роботу на тему Василіанського шкільництва у Володимирі на Волині. Предметом дослідження стала освітня діяльність монахів-василіан, для збору інформації працював з джерелами у архівах Литви, Польщі та України.

Після навчання почав працювати реставратором книжок у Науковій бібліотеці Львівського національного університету. Натомість результатом роботи у бібліотеці Онуфріївського монастиря став каталог «Кириличні стародруки у фондах бібліотеки Отців Василіян» (Жовква, 2015).

У серпні 2017 року, маючи досвід у роботі зі стародруками та авторитет серед колег-науковців, був призначений завідувачем Музею мистецтва давньої української книги. До 2019 року займався описом колекції, яка зараз налічує близько 12 тисяч експонатів.

З 1 лютого по 31 липня 2020 року в межах програми Gaude Polonia проходив стажування в Бібліотеці Князів Чарторийських, де описував кириличні рукописні книги.

У вересні 2020 року успішно захистив дисертацію на тему "Устав церковний Єрусалимський XV-XVII ст.: кодикологічне дослідження кириличних списків, збережених в Україні". За матеріалами кандидатської дисертації у квітні 2021 року було видано монографію "Устав церковний Єрусалимський останньої третини XV - другої третини XVII ст.: кодикологічне дослідження кириличних списків, збережених в Україні". В ній презентовано результат дослідження 64 кириличних рукописних списків Уставу церковного Єрусалимського. Усі манускрипти були виявлені у наукових бібліотеках і музейних установах Києва, Львова, Ужгорода і Харкова.

У жовтні 2020 року отримав стипендію Польського Комітету ЮНЕСКО (Polski Komitet ds UNESCO) і до кінця грудня проходив наукове стажування на Катедрі інтеркультурних студій Центрально-Східної Европи Відділу лінґвістики Варшавського університету (Katedra Studiów Interkulturowych Europy Środkowo-Wschodniej Wydziału Lingwistyki Stosowanej Uniwersytetu Warszawskiego).

Від 1 травня 2021 року отримав стипедію Thesaurus Poloniae від Міністра культури, національної спадщини і спорту Республіки Польщі, реалізацію якої здійснює Міжнародний Центр Культури в Кракові. Завдяки їй протягом трьох місяців проходив стажування у Бібліотеці Яґеллонського університету

В результаті власних досліджень, віднайшов у колекції Бібліотеки князів Чарторийських у Кракові досі невідому частину Христонопільського Апостола[2]. Таким чином, відкривши її для наукової спільноти.

Наукові праці

Каталоги

Ґрунтовні описи видань і примірників включають усі традиційні позиції. Особливо варто наголосити на детально розписаному змісті видання за сторінками… Упорядник відтворював покрайні записи з дотриманням автентичного написання… Заслуговують на особливу увагу детальні описи оправ — з характеристикою матеріалів та оздоблення, а також переліком використаних інструментів тиснення, встановлених за відбитками. Поглиблену увагу до особливостей оправ і фізичного стану примірників, що нечасто трапляється в бібліографічних описах, зумовлено підходом упорядника не тільки як книгознавця, а і як професійного реставратора..

Наталія Заболотна, Рецензія на книгу

Монографії

Статті

Матеріали конференцій

Примітки

  1. Welcome to our newest members (амер.). Процитовано 23 серпня 2021.
  2. Священне слово і Святе Письмо в українській традиції | Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.nbuv.gov.ua. Процитовано 15 жовтня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.