Вулиця Костюшка (Львів)

• 1827 — 1871 роки — Фреснеля або на австрійський манер Фреснельґассе, на честь генерала австрійської кавалерії Генеквіна фон Фреснеля.
• 1871 — листопад 1941 років — Костюшка, на честь польського офіцера, інженера-фортифікатора, політичного діяча Речі Посполитої, учасника Американської революції та керівника національно-визвольного повстання 1794 року, національного героя Польщі, Білорусі, Литви та Сполучених Штатів Тадеуша Костюшка.[4]
• листопад 1941 — липень 1944 років — Вінтерґассе.
• від липня 1944 року — сучасна назва вулиця Костюшка[5].

В архітектурному ансамблі вулиці Костюшка присутні класицизм, історизм, віденська сецесія[3]. Декілька будинків внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[2].

№ 1 — наріжна кам'яниця з вулицею Дорошенка, споруджена у 1905—1906 роках архітектурним бюро Міхала Уляма та Зигмунта Кендзерського, за проєктом архітекторів Тадеуша Обмінського[6] та Філемона Левицького[7] в стилі орнаментальної сецесії. Будинок у ряді житлової забудови, розташований зі східного торця кварталу, на розі вулиць Костюшка, 1 (східний фасад) та Дорошенка, 20 (південний фасад). Тильний північний фасад виходить на вулицю Юрія Дрогобича та має № 1-А.[8] Початково тут розташовувався готель «Народна гостинниця»[9][10]. У 1920-х роках в приміщенні колишньої «Народної гостиниці» містилося кафе та ресторація «Република»[11]. Тепер в приміщенні колишньої ресторації міститься паб «Зеник. Митник».

№ 1-А — тильний північний фасад будинку № 1, що виходить на вулицю Юрія Дрогобича. Тут у 1927 році містився торговий відділ «Маслосоюзу»[12][13]. За Польщі тут також містилася чоловіча кравецька майстерня Анджея Дуфанця[14]. У радянські часи містилася перукарня та продуктова крамниця. Від 1999 року будинок використовується Західною регіональною митницею ДФС України[8]. Будинок Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 728-м[2].

№ 2 — у міжвоєнний період тут містилася фабрика картонних коробок Кройцфукса[15], а також сучасна читальня. Нині перший поверх будинку займають кафе «Краків», магазини білизни «Спокуса сну» та шкіргалантереї «Vivat Accessories», крамниця алкогольних напоїв «Чарка до свята», кав'ярня «Блек Хані». З кінця 1933 року в будинку розташовувалася синагога «Ахіезер», що належала спілці російських євреїв «Ахіезер», заснована біженцями з Проскурова у 1920 році. Один вхід до приміщення синагоги був з вулиці Костюшка, інший — з вул. Сикстуської, 16 (нині — вул. Дорошенка), через подвір'я наліво.

№ 3 — кам'яниця, споруджена на розі нинішніх вулиць Костюшка та Юрія Дрогобича. До 1939 року тут на першому поверсі містився ресторан «Гастрономія»[9]. В будинку у 1920-х—1930-х роках містився осередок УНДО. У 1940-х—1950-х роках тут містилося обласний дорожній відділ[16]. Нині приміщення першого поверху займають крамниці сонцезахисних окулярів «На очі» та жіночого одягу, салон «Custom house tattoo», один з офісів тур-оператора «Travel Inn» та інші.

№ 5 — у цій кам'яниці за Польщі містилася друкарня Бучковського[17]. У 1940-х—1950-х роках тут містилася артіль диплому другого ступеню імені Лесі Українки, що виконувала замовлення населення із пошиття чоловічого, жіночого та дитячого одягу[18][16]. Нині тут розташований хостел «Черрі». Також приміщення першого поверху займають магазин електроніки та ІТ-послуг «Apple house» та крамниця-пекарня «Грузинський хліб», кафе «SanCrua», а також на розі з вулицею Січових Стрільців, 17 розташована книгарня «Є». У квартирі № 10а до 1975 року мешкав український скульптор Лаврентій Гром[19].

№ 6 — кам'яниця, споруджена у 1909—1910 роках бюро будівельної фірми архітекторів Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича, за проєктом Альфреда Захаревича в стилі неокласицизму початку XX століття. Автором скульптурного оздоблення будинку — скульптор Зиґмунт Курчинський. На початку XX століття власником ділянки був відомий львівський адвокат Осія Вассер[20]. Перед початком другої світової війни в будинку працював магазин Станіслава Добжанського з продажу друкарських машинок американської фірми «Royal»[21]. Нині колишня кам’яниця Вассера функціонує як багатоквартирний житловий будинок[20]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1604-м[2]. На першому поверсі розташовані хоспер-паб «Когут» та ресторан «Женева».

№ 8 — чотириповерхова наріжна з вул. Січових Стрільців, 13 кам'яниця, споруджена 1869 року за проєктом архітектора Едмунда Келера. За Польщі тут містилbся нафтове товариство «Галіція», що спеціалізувалася на продажі ізоляційних матеріалів[15] та нафтопродуктів[22], а також компанія «Спарт», що спеціалізувалася на продажах технічних виробів[23]. За радянських часів тут працювали лабораторія механічних вимірювань комітету у справах мір та вимірювальних приладів[24], Обласний відділ сільського господарства[16], трест «Укрводбуду»[25], згодом Обласне управління сільського господарства, обласна контора із заготівлі та збуту племінних і корисних тварин та коней і бюро державної бухгалтерської експертизи[26], нині тут містяться Державна фінансова інспекція у Львівській області, Почесне консульство ФРН, Західний офіс Держаудитслужби.

№ 9 — власником будинку на початку ХХ століття був Бронислав Здуньчик[27]. Тут за Польщі діяла центральна каса для сільськогосподарських спілок[28], Польське наукове товариство.[29].

№ 11 — будівля кoлишнього Крайового господарчого банку[30], споруджена у 1895—1903 роках, на розі нинішніх вулиць Костюшка та Листопадового Чину, за проектом архітектора Юліуша Цибульського в стилі неоренесансу. Будинок у своєму плані має V-подібну конфігурацію. Скульптурний декор Антона Попеля. Нині тут міститься Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського[31]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1605-м[2].

№ 14 — нині в будинку міститься бутік-готель «Family Residence».

№ 16 — власницею будинку на початку XX століття була Марія Черняковська[32]. У будинку міститься Львівський міський комітет профспілки працівників агропромислового комплексу, одне з приміщень на першому поверсі займає магазин одягу «Висока мода».

№ 18 — у цьому будинку за Польщі містився магазин «Млинотехніка»[33], а також торгували автошинами виробництва фірми «Sanok S.A.»[34], від радянських часів тут працює Львівське бюро подорожей та екскурсій, від часів незалежності — видавництва «Центр Європи», «English student» та магазин одягу «Актуаль»[35].

№ 20 — нині на першому поверсі будинку міститься кафе кримськотатарської кухні «Янтик Кримський»[36].

• Витанович І. Історія українського кооперативного руху. — Нью-Йорк : Товариство української кооперації, 1964. — С. 624.
• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 65. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Костюшка вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 107—108. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 30, 103, 109, 124. — ISBN 966-603-115-9.
• Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
• Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
• Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 506. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
• Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających / Aleksander Medyński. — Wyd. 2, przejrz. i uzupeł. — Lwów, 1937. — 216 s. (пол.)

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Костюшка Т.. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 13 травня 2021.