Вільнянськ (станція)

Вільнянськ (до 1974 — Софіївка[1]) — вузлова залізнична станція 3-го класу Запорізької дирекції Придніпровської залізниці на перетині електрифікованих ліній Синельникове I — Запоріжжя I та Вільнянськ — Імені Анатолія Алімова між станціями Новогуполівка (13 км), Янцеве (8 км) та Запоріжжя-Ліве (16 км). Розташована у однойменному місті Запорізького району Запорізької області.

Станція Вільнянськ

Синельникове I — Запоріжжя I
Вільнянськ — Імені Анатолія Алімова
Придніпровська залізниця
Запорізька дирекція
м. Вільнянськ

Залізничний вокзал ст. Вільнянськ
Залізничний вокзал ст. Вільнянськ
47°56′32″ пн. ш. 35°25′44″ сх. д.
Дата відкриття 15 листопада
Рік відкриття 1873 (149 років)
Попередня назва Софіївка (до 1974)
Тип вузлова
Колій 10
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Соборна
Відстань до Києва, км 618
Відстань до ст. Дніпро-Головний, км 90
Відстань до ст. Синельникове I, км 49
Відстань до ст. Запоріжжя I, км 26
Код станції 464701 ?
Код «Експрес-3» 2210683 ?
Послуги   
Супутні послуги
Вільнянськ

Станція Вільнянськ за основним призначенням та обсягом роботи — вантажна. Здійснює пропуск транзитних пасажирських поїздів далекого та приміського сполучення, прийом та завантаження вантажних поїздів. Має 6 колій загального користування, до яких примикають 5 під'їзних колій.

До станції Вільнянськ примикають три напрямки від станцій:

Станція щоденно відправляє сотні тонн народногосподарських вантажів: запасні частини для сільськогосподарських машин, вироби з пластмаси, комбікорму, продукти тваринництва тощо.

Історія

Розростанню селища сприяло відкриття руху поїздів на залізничній лінії Лозова — Синельникове I — Запоріжжя, а також будівництво на станції Софіївка блокгаузів. Станція відкрита 1873 року під первинною назвою Софіївка,[2] під час прокладання першої дільниці головного ходу приватної Лозово-Севастопольської залізниці.

У 1894 році на станції Софіївка було засноване дворічне фабрично-залізничне початкове училище, у якому проходили навчання кваліфікованих робітників для обслуговування Лозово-Севастопольської залізниці. Станом на 1913 рік тут навчалося 47 учнів за професіями залізничного обхідника, ремонтника, помічника машиніста локомотива. Значна частина випускників цього закладу працювала в Олександрійських майстернях.

У 1934 році, по завершенню будівництва лінії Довгинцеве —Запоріжжя — Вільнянськ, стала вузловою.

У 1965 році станція електрифікована постійним струмом (=3 кВ) у складі дільниці Лозова — Синельникове I — Запоріжжя I та Вільнянськ — Запоріжжя-Ліве[3].

У 1974 році станція перейменована на сучасну назву — Вільнянськ за однойменним містом, де вона і розташована.

Пасажирське сполучення

На станції Вільнянськ зупиняються всі приміські електропоїзди у напрямку Синельникове I та Запоріжжя.

До березня 2020 року на станції зупинявся єдиний денний регіональний поїзд № 822/821 Запоріжжя — Харків (скасований на невизначений термін)[4].

Галерея

Примітки
  1. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. II. — М. : Транспорт, 1981. — С. 257. — 100 000 прим.(рос.)
  2. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 100. — 100 000 прим.(рос.)
  3. Історія електрифікації залізниць (1964—1966) (рос.)
  4. Розклад руху призначених пасажирських поїздів по станції Вільнянськ на сайті АТ «Укрзалізниця»

Джерела та література
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.
  • Зеркалов Д. В. Транспорт України: Довідник. У двох книгах. Кн. 1. К.: Основа, 2002. — 462 с. Кн. 2. К.: Основа, 2003.  — 564 с.
  • Г. Турченко. Південна Україна на зламі епох (1914—1922 рр.). — Запоріжжя: Просвіта, 2005. — 324 с. — Із змісту: про події на ст. Софіївка 13 листопада 1918 р. — С. 212.
  • Богомаз М. Станція називається… (за станом на 21.01.91). — Дніпропетровськ: Пороги, 1993. — 375 с. — Із змісту: Вільнянськ. — С.71–72.
  • Абліцов О. Переїзд час збереже: [збудовано шляхопровід над коліями залізниці біля м. Вільнянськ] // Голос України. — 2002. — 17 грудня (№ 239).
  • Швець О. Черговий залізничної станції: [про роботу М. К. Носенка] // Дніпровські вогні. — 1984. — 28 серпня.
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання
Дільниця Синельникове I — Запоріжжя I
Попер.
Платформа 1074 км		 Вільнянськ
 Наст.
Янцеве
Дільниця Вільнянськ — Імені Анатолія Алімова
Попер.
—
 Вільнянськ
 Наст.
Любимівка
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.