Географія Катару

Катар західноазійська країна, що знаходиться на узбережжі Перської затоки Аравійського півострова . Загальна площа країни 11 586 км² (166-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 11 586 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи менша за площу Закарпатської області України.

Географія Катару
Географічне положення Катару
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Західна Азія
Координати 25°30′ пн. ш. 51°15′ сх. д.
Територія
Площа 11 586 км² (166-те)
  суходіл 100 %
  води 0 %
Морське узбережжя 563 км
Державний кордон 87 км
Рельєф
Тип низовинний горбистий
Найвища точка пагорб Туваїр-ель-Гамір (103 м)
Найнижча точка Перська затока (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Інше
Природні ресурси вуглеводні, риба
Стихійні лиха пилові і піщані бурі
Екологічні проблеми дефіцит прісної води

Назва

Офіційна назва Держава Катар, Катар (араб. قطر , دولة قطر — Давлат Катар)[2]. Назва країни походить від давнього міста Кадара (сучасний Зубарах), важливого в стародавні часи торгового порту і міста в регіоні[3]. Топонім Катара (лат. Catara) вперше з'являється на карті Птолемея у II столітті, можливо, його згадував Пліній Старший (I століття) під назвою Катаррей (лат. Catharrei)[1].

Історія дослідження території


Географічне положення

Катар — західноазійська країна, що межує лише з однією державою: на півдні — з Саудівською Аравією, спільний державний кордон — 87 км[1]. Катар омивається водами Перської затоки Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 563 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на двостороннє узгоджену відстань за серединними лініями[6][1].

Крайні пункти

Час

Час у Катарі: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[7].

Геологія

Корисні копалини

Надра Катару багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ[8].

Сейсмічність

Рельєф

Середні висоти — 28 м; найнижча точка — рівень вод Перської затоки (0 м); найвища точка — пагорб Туваїр-ель-Гамір (Курайн-Абу-ель-Баул, 103 м) на південному сході країни. Майже вся територія країни є пустелею. На півночі — низька піщана рівнина з рідкісними оазами, покрита рухомими (еоловими) пісками; у серединній частині півострова — кам'яниста пустеля з ділянками солончаків; на півдні — високі піщані горби.

У центрі підноситься низьке вапнякове плато, слабо розчленоване руслами тимчасових водотоків — ваді, що полого знижується в східному напрямі і створює кліфове узбережжя на крайньому півн.-сході. Вздовж західного узбережжя тягнеться смуга піщаних горбів висотою до 40 м. Вздовж південно-східного узбережжя простягся ланцюг замкнених безстічних западин з плоскими засоленими днищами (себха). На півночі переважають піщані пустелі з рухливими барханами, в центральній частині — кам'янисті пустелі з плямами солончаків, на півдні горбистий рельєф складений еоловими пісками. Півострів облямований кораловими рифами і кораловими островами.

Узбережжя

Острови

Клімат

Територія Катару лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[10]. Влітку температура нерідко піднімається до 50 °C. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми[10].

Катар є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води

Півострів бідний водою. Постійних річок немає, велику частину води доводиться отримувати шляхом опріснення морської. Підземні джерела прісної води і оази знаходяться, в основному, на півночі країни. Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,06 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 130 км² зрошуваних земель[1].

Річки

Тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Перської затоки Індійського океану.

Болота

Ґрунти

Рослинність

Земельні ресурси Катару (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 5,6 %,
    • орні землі — 1,1 %,
    • багаторічні насадження — 0,2 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 4,3 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0 %;
  • інше — 94,4 %[1].

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[10]. Тваринний світ бідний, переважають плазуни і гризуни.

Охорона природи

Катар є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: пилові і піщані бурі, частий серпанок, що погіршує видимість[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • обмежені ресурси природних джерел питної води, які зменшуються через засолення водоносних горизонтів.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Катару можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також

Примітки

  1. Qatar, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. Поспелов Е. М., 2005.
  4. Атлас світу, 2005.
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 22 February. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Катар // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  10. ФГАМ, 1964.
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

Література

Українською

Англійською

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.