Герасименко Ігор Леонідович

І́гор Леоні́дович Герасиме́нко — український військовослужбовець, десантник, майор Збройних сил України, командир військової частини А1493, раніше — командир 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї аеромобільної бригади. Герой України.

Ігор Леонідович Герасименко
 Майор
Загальна інформація
Народження 5 січня 1984(1984-01-05) (38 років)
Радомишль, Житомирська область, УРСР
Alma Mater ОІСВ, НУОУ
Військова служба
Роки служби 2005—н.ч.
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 81 ОАеМБр, 5 БТГр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2016 — н.ч.
 81 ОАеМБр, командир 5-ї БТГр, в/ч А1493
2014 — 2015
 95 ОАеМБр, командир 1-го АеМДБ
???? — 2014
 95 ОАеМБр, командир роти 13-го ОАеМБ
Нагороди та відзнаки
 Герасименко Ігор Леонідович у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Зовнішні відеофайли
 Порошенко присвоїв звання Героя України двом офіцерам АТО на YouTube // ТСН, 13.02.2015
 Ігор Герасименко — інтерв'ю 5 каналу на YouTube // 5 канал, 26.03.2015
 "Нагорода не моя, а всього підрозділу" на YouTube // Військове телебачення України, 01.08.2015
 Історії нескорених: майор Ігор Герасименко (Eng) на YouTube // UkrainianWay, 16.10.2015
 Комбат 95 ОАЕМБр Ігор Герасименко про рейдові дії на YouTube // Генеральний штаб ЗСУ, 27.10.2015

Народний депутат України (виборчий округ № 62, частина Богунського району, Корольовський район міста Житомира)[1]. Голова громадської організації «Альянс учасників бойових дій».

Безпартійний[2].

Життєпис

Народився 1984 року в місті Радомишль на Житомирщині. У 2001—2005 роках навчався на аеромобільному факультеті Одеського інституту Сухопутних військ. Після закінчення інституту був призначений командиром розвідувального взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади, м. Житомир.

Бойовий шлях

У зв'язку з російською збройною агресією проти України з 8 березня 2014 року виконував завдання на Півдні, у квітні вирушив на Донеччину, у Добропілля. На той час обіймав посаду командира 3-ї роти 13-го окремого аеромобільного батальйону, але невдовзі був призначений командиром 1-го батальйону 95-ї бригади.

26 травня 2014 року підрозділом під керівництвом майора Герасименка були знешкодженні російські бойовики та їх автомобільна техніка під час атаки на блок-пост. Завдяки професіоналізму, рішучості та особистій мужності командира підрозділам батальйонно-тактичної групи вдалося у найкоротший строк та без втрат особового складу і техніки захопити та надалі утримувати оперативно важливий пункт — пануючу висоту 167.6 (гора Карачун) біля Слов'янська, тим самим взяти під контроль напрямки можливих наступальних дій російських бойовиків поблизу міста.

У червні прийняв командування 1-м аеромобільно-десантним батальйоном після загибелі комбата — Героя України полковника Тараса Сенюка. Брав участь у визволенні Слов'янська, був поранений, але лишився у строю. По тому був складний бій за висоту біля селища Спірне (у квітні 2016 пошуковці знайшли біля селища могилу з 18 тілами бойовиків)[3] і звільнення Лисичанська.

27 липня завдяки вмілому керівництву підрозділом в умовах інтенсивного вогневого впливу противника було знищено декілька вогневих позицій російських бойовиків та встановлено контроль поблизу населених пунктів Степанівка та Петровське в Шахтарському районі Донецької області, що надалі призвело до зриву спроб висування російських бойовиків загальною чисельністю до 200 осіб. 29 липня штурмовою групою під керівництвом Герасименка результативно та в найкоротші строки було взято під контроль курган Савур-могила — стратегічно важливу точку створення «Маринівського коридору» для виходу основних сил з Ізвариного. Дістав два поранення — в голову і в плече, і знову лишився в строю, командуючи батальйоном.

Далі була низка бойових операцій — Маріуполь, Тельманове, Трьохізбенка, Кримське, Ясинувата, Піски, Донецький аеропорт, шахта «Бутівка». Брав участь у всіх виїздах в складі тактичної групи батальйону.

13 лютого 2015 року Президент України Петро Порошенко вручив майору Герасименку Золоту зірку Героя України[4].

Призначений командиром військової частини А1493, 5-та батальйонна тактична група 81-ї окремої аеромобільної бригади (м. Кременчук / м. Миколаївка, Донецька область)[5].

Під час війни продовжив навчання, у червні 2017 року закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, отримав диплом магістра[6].

У Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський № 28) встановлено стелу з іменами Героїв України, серед який й ім'я Ігора Герасименка[7].

З дружиною виховує сина.

Парламентська діяльність

Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки[8].

Нагороди та відзнаки
  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (12 лютого 2015) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[9].
  • Іменний пістолет ТТ.

Колеги про Герасименка
Він такий молодий і такий гарячий! Не береже себе, повністю віддається службі, завжди сповнений енергії і сил. Та в нього практично немає недоліків! Боєць. Чоловік. Ним можна тільки пишатися.
— Командувач ВДВ ЗС України, Герой України генерал-лейтенант Забродський М. В.
Майор Герасименко — справжній офіцер, не більш, не менш. Досвідчений, розумний, добрий організатор, з розвиненим почуттям обов'язку і відповідальності. Він думає не тільки про себе, а й про кожного, хто поруч, готовий захистити, підтримати, підставити плече. А ось поблажливості і фальші від нього не доб'єшся. „Сила, відвага, честь“ — для нього це не просто напис на шевроні, це вся суть його служби.
— Командир 95 ОДШБр полковник Гуть О. Г.
У Ігоря немає недоліків. Він справжній друг, товариш. Він глибоко порядна людина, на яку можна покластися в будь-якій ситуації. Ми разом вчилися, служили. Я бачив його і в години щастя, і моменти глибокого відчаю, і в мирний час, і на війні, тому можу твердо сказати, що він — справжній чоловік. Таких як Ігор — одиниці. Він гордість своєї родини і всієї нашої країни.
— Начальник фізичної підготовки і спорту КВДВ майор Палагін А. І.[10]
А нашим комбатом був майор Ігор Герасименко, відчайдуха, за спинами бійців ніколи не ховався і завжди був там, де найгарячіше. Обстріл, відбиття атаки, наступ, рейд — всюди ми поряд з ним.
— Зв'язківець 95-ї ОАеМБр сержант Максим Козлов[11]

Примітки
  1. Партія президента Зеленського визначилася з кандидатом по Житомирському округу № 62 Житомир.info
  2. Центральна виборча комісія
  3. Пошукова група ЗСУ виявила масове поховання людей у камуфляжній формі з нашивками бойовиків // Цензор.нет, 13 квітня 2016
    «Тут були бої з терористами Мозгового. Тіла закопали місцеві. На деяких — георгіївські стрічки», — пошуковики знайшли тимчасове поховання біля села Спірне // Цензор.нет, 15 квітня 2016
  4. Командир батальйону 95-ї бригади отримав нагороду з рук Порошенка // «Перший Житомирський», 13 лютого 2015
  5. Десантний «малюк» із бойовим досвідом, або Про деякі кроки становлення новосформованого аеромобільного з'єднання ВДВ // народна Армія, 28 квітня 2016. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
  6. В університеті відбувся випуск слухачів оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів підготовки. НУОУ. 16 червня 2017. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 17 червня 2017.
  7. Стела Героям України
  8. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  9. Указ Президента України від 12 лютого 2015 року № 71/2015 «Про присвоєння І.Герасименку звання Герой України»
  10. Комбат Ігор Герасименко мріє про мир та навколосвітню подорож з родиною // «Перший Житомирський», 28 липня 2015
  11. «Армія — це моє, прийшов до неї свідомо», — курсант ЖВІ імені С. П. Корольова // «Перший Житомирський», 6 жовтня 2016

Джерела
Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 139
12 лютого 2015		 Наступник:
Аніщенко Олександр Григорович Трепак Олександр Сергійович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.