Герасим'юк Василь Дмитрович

Народився 18 серпня 1956 року в гуцульській родині, вивезеній у 1940-ві до Караганди на «вічне поселення»[2].

Наприкінці 1950-х батьки нарешті змогли повернутися в рідне село Прокурава Косівського району Івано-Франківської області, де і минуло дитинство Василя. У селі закінчив неповну середню школу. Повну середню освіту із золотою медаллю здобув у Коломиї[3].

У 1978 році закінчив філологічний факультет Київського університету.

З 1978 по 1988 рік — редактор, завідувач редакції поезії видавництва «Молодь».

З 1988 по 1992 рік — старший редактор поезії видавництва «Дніпро».

З 1983 року — член Спілки письменників України.

З 1992 року — коментатор, заступник завідувача редакції літературних програм Національної радіокомпанії України.

З 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов». Цього ж року — отримав Премію «Благовіст» за збірку «Діти трепети».

Член літературної майстерні «Пси Святого Юра».

У 1995 році — лавреат Премії журналу «Сучасність».

З 1997 — член Асоціації українських письменників.

У 1998 році — лавреат Літературної премії імені Павла Тичини за книгу поезій «Осінні пси Карпат».

З 1999 року — ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України.

У 2003 — лавреат Шевченківської премії.

З 2011 — ведучий програми «Діалог» на телеканалі «Культура».

Лавреат Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.

У 2012 році — лавреат Премії імені Леоніда Вишеславського «Планета поета».

• Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2021).[4]

Член Українського ПЕН.

Живе і працює в Києві.

Донька — поетеса і громадська діячка Олена Герасим'юк. Дружина Галина — математик.

Перші спроби писати вірші відбулися ще в початкових класах.

Навчаючись у шостому класі, у Косові зустрічався з редактором районної газети («Радянська Гуцульщина») Олександром Бартошом і презентував йому власні вірші. У 1972 році у газеті видруковано перші поезії Герасим'юка[3]. Цього ж року його вірші надрукували у журналах «Дніпро» (№3) і «Ранок» (№6).

У 1982 році у Києві вийшла перша поетична збірка — «Смереки». Автор у ній описує Карпати і співжиття людини з природою,зокрема, магію гуцульських легенд, замовлянь і сам світ гуцулів.

У 1986 році у Києві вийшла друга збірка — «Потоки». У ній — гуцульські обряди, предки, опришки, карпатські нетрі, верховини і села.

Третя збірка — «Космацький узір» — з'явилася вже в роки «гласності» (Київ, 1989). У поезіях — спомини померлих, самокартання та роздуми про негаразди власні, своїх ровесників і своєї нації («Ми на камінь поклали мечі…», «Ми все залишили в могилах предків…», «Ми будемо довго криваві роки розгрібати…»).

До збірки «Діти трепети» (Київ, 1991) ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися передумови для здобуття Незалежності України. Основний мотив збірки визначає біблійний мотив гріховності[5].

У 1998 році вийшла збірка «Осінні пси Карпат. Із лірики вісімдесятих» (Київ). У 2000 — «Серпень за старим стилем» (Львів). У 2002 — збірка «Поет у повітрі. Вірші і поеми» (Львів). У 2003 — книга «Була така земля. Вибране» (Київ). У 2006 — «Папороть» (Київ). У 2007 — «Смертні в музиці» (Київ). У 2014 — «Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми» (Чернівці). У 2016 — «Ґрегіт. Вибране» і «Anno Афини» (обидві — у Києві).

• Василь Герасим'юк на сайті видавництва «Факт»
• Збірка інтерв'ю з Василем Герасим'юком.
• Василь Герасим’юк: «Поезія не повинна нагадувати тост за святковим столом» // Читомо