Гранаткін Геннадій Іванович
Грана́ткін Генна́дій Іва́нович (18 квітня [1 травня] 1913, с. Урей, Краснослободський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія — 19 січня 1990, м. Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів СРСР з 1938 року. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1983, у складі авторського колективу, за створення спортивного комплексу Республіканського стадіону в місті Києві)
Гранаткін Геннадій Іванович | |
---|---|
![]() | |
Народження | 18 квітня (1 травня) 1913 |
Смерть | 19 січня 1990 |
Поховання | Совське кладовище |
Національність | росіяни |
Країна |
![]() |
Навчання | Середньоазійський індустріальний інститут |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Київ |
Найважливіші споруди |
вокзали на станціях ім. Тараса Шевченка, Унгени, Знам'янка, Слобідка, Чоп, Брест-Центральний, Магнітогорськ станції метро «Хрещатик», «Арсенальна», «Дніпро» у Києві |
Нагороди | |
Премії |
![]() |
Автограф |
![]() |
![]() |
Біографія
Народився в селянській родині в с. Урей (№ 1), тепер у складі Великоуркатурського сільського поселення, Єльниківський район, Республіка Мордовія, Росія). У 1932–1938 році навчався на архітектурному факультеті Середньоазійського індустріального інституту в м. Ташкенті. У 1938–1943 роках працював у проєктних установах Ташкента.
У 1943–1945 роках у діючій армії, учасник Німецько-радянської війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня (1945)[1].
З 1945 року — архітектор, старший архітектор, керівник бригади в проєктному інституті «Київдіпротранс» (до 1951 року — «Київтрансвузолпроект»), з 1960 року — головний архітектор проєкту в Інституті експериментального проєктування Академії будівництва і архітектури Української РСР; з 1963 року — головний архітектор проєкту, керівник відділу в Київському зональному науково-дослідному інституті експериментального проектування житлових та громадських споруд (КиївЗНДІЕП).
Помер 19 січня 1990 року в Києві, похований на Совському кладовищі.
Творчість
Архітектор — автор проєктів (у складі творчих колективів):
- житловий будинок на 50 квартир і літній кінотеатр в Ташкенті (1939–1940),
- поліклініка у Вінниці (1946),
- вокзали на станціях Чернігів (1948), ім. Тараса Шевченка (1952), Унгени (1953), Знам'янка (1954), Слобідка (1954), адміністративна будівля управління Одеської залізниці (1955), Чоп (1956), Брест-Центральний (1957), Магнітогорськ (1959) (усі в співавторстві),
- станції метро «Хрещатик»[2], «Арсенальна»[3], «Дніпро»[4] (всі у співавторстві, 1960),
- житлові будинки серії 1-438А[5],
- гуртожитки на 400 та 500 місць у Києві (Сормовська вулиця, вулиця Освіти, 1957–1958).
- 17-поверхова будівля головного інформаційно-обчислювального центру Міністерства автомобільного транспорту УРСР (1975, нині — будівля Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут», проспект Перемоги, 57),
- реконструкція Республіканського стадіону у Києві в 1965–1967 роках та до Олімпійських ігор 1980 року,
- 20-поверхова будівля Міністерства легкої промисловості УРСР (1980-ті, нині — будівля Міністерства соціальної політики України, вул. Еспланадна, 8/10),
- 24-поверхова будівля інформаційно-обчислювального центру Українського управління цивільної авіації (1980-ті, нині — будівля Міністерства інфраструктури України, проспект Перемоги, 24).
Зображення
- Вокзал станції Чернігів
- Вокзал станції ім. Тараса Шевченка
- Вокзал станції Знам'янка
- Вокзал станції Брест-Центральний
- Вокзал станції Чоп
- Станція метро «Хрещатик»
- Станція метро «Арсенальна»
- Станція метро «Дніпро»
- Будівля Міністерства інфраструктури України
Примітки
- Гранаткин Геннадий Иванович // Вебсайт «Подвиг народа». (рос.)
- Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 169.
- Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 187.
- Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, пам'ятка архітектури та містобудування, науки і техніки, охоронний номер 529/1-Кв.
- «Хрущёвки» 438-серия (5 этажей) // Киевская недвижимость. (рос.)
Джерела
- Гранаткин Геннадий Иванович [Изоматериал]: лич. лист чл. СА УССР. — К.: [б. и.], 1956. — 5 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
- Гранаткін Геннадій Іванович: особова справа чл. НСА України (1974–1991) // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 640, оп. 4, спр. 714. — 7 арк.
- Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. — К., Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре УССР, 1963. — 42 с. (рос.)
- Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — К.: Будівельник, 1980. — 168 с., ил. (рос.) (укр.)
- Київський метрополітен: хронологія, події, факти / Кость Козлов. — К.: Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с., іл. — ISBN 978-966-2321-17-3.
- Козиренко В. І. Гранаткін Геннадій Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — С. 368. — ISBN 966-02-3966-1.
- Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21 січня 1986 року № 49 «Про затвердження переліку пам'ятників архітектури місцевого значення» // Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1986. — № 2. — С. 8–14. Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.
- Об'єкти культурної спадщини в м. Києві // Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.
- Киев: Архитектурно-исторический очерк / М. М. Шулькевич, Т. Д. Дмитренко. — Изд. 6-е, доп. и перераб. — К.: Будівельник, 1982. — 448 с., ил. (рос.)