Дагестанська війна

Проникнення в Дагестан ідей радикальної ісламської течії — ваххабізму — почалося ще наприкінці 1980-х років.[5] Одним з представників дагестанських салафітів був Багаутдін Кебеде, який встановив під час Першої чеченської війни тісні контакти з арабським моджахедом Хаттабом та чеченськими польовими командирами.[5] Після загибелі Джохара Дудаєва та закінчення Першої чеченської війни прихильники салафізму стали стрімко завойовувати позиції в Чечні, чому сприяла політика президента ЧРІ Зелімхана Яндарбієва.[5] (Сам Яндарбіев зазначав: «Я завжди віруючий був. Якщо б я таким не був, то не ввів би шаріат в Чечні за ті дев'ять місяців, що був президентом. Хоча майже все керівництво не хотіло, щоб я так поспішно вводив шаріат»[6].)

В 1997—1998 роках в Чечні отримали політичний притулок кілька десятків (за іншими даними^{[якими?]} — кілька сотень) дагестанських салафітів. Частина з них воювала на боці повстанців під час Першої чеченської війни, інші брали участь у дагестанському салафістському підпіллі, за що в самому Дагестані перебували у розшуку. Вищезгаданий Багаутдін Кебеде за матеріальної підтримки чеченських польових командирів створив та озброїв автономні бойові формування. Він оголосив про намір перетворити Дагестан в незалежну ісламську державу та почав підготовку збройної боротьби проти проросійського керівництва республіки.[5] Він сформував уряд у вигнанні, назвавши його Ісламською Шурою Дагестану. За участю Кебедова і його прихильників у квітні 1998 року в Грозному відбувся установчий з'їзд організації «Конгрес народів Ічкерії та Дагестану» (КНІД), керівником якої став Шаміль Басаєв.[5] Ідея створення цієї організації була співзвучна ідеї багатьох чеченських польових командирів — звільнення мусульманського Кавказу від російського імперського ярма.[5] Під егідою КНІД були створені збройні формування, у тому числі «Ісламська міжнародна миротворча бригада», якою командував Хаттаб.[5] КНІД неодноразово виступав з погрозами на адресу проросійського керівництва Дагестану, звинувачуючи його в переслідуванні місцевих мусульман, заявляючи про відсутність легітимної влади в республіці, тощо.[5]

1999 року дагестанські повстанці Кебедова почали дрібними групами проникати в Дагестан та створювати у важкодоступних гірських селищах військові бази і склади зброї. У червні-серпні 1999 року відбулися перші зіткнення між повстанцями, що проникли до Дагестану, та дагестанською міліцією, внаслідок яких загинуло і було поранено кілька міліціонерів. Проросійська влада Дагестану закликала федеральні війська провести великомасштабну військову операцію проти повстанців.

Кебеде нібито просив чеченських польових командирів допомогти дагестанським мусульманам у справі «звільнення священної дагестанської землі від окупації невірними». При цьому він стверджував, посилаючись на своїх родичів та прихильників в Дагестані, що у разі введення загонів повстанців в Дагестан переважна більшість населення Дагестану підтримає їх і підніме загальне антиросійське повстання. КНІД, очолюваний Шамілем Басаєвим та Хаттабом, погодився надати військове сприяння Кебедову, а також закликав до цього інших польових командирів (всього зібралося близько 40 командирів різних рівнів, включаючи Арбі Бараєва, Рамзана Ахмадова, Абдул-Маліка Межідова та інших).

На рішення КНІД надати військову підтримку загонам Кебедова (які до того часу вже мали у своєму складі кілька сот добре озброєних бійців) вплинув конфлікт в керівництві Чечні між прихильниками курсу Аслана Масхадова («помірними») та «радикалами» (опозиційною Шурою на чолі з Шамілем Басаєвим), що мав місце в 1998—1999 роках, а також небажання відмовляти в допомозі одновірцям, багато з яких воювали на боці чеченських повстанців в Першу чеченську війну.

• 1 серпня — «з метою припинення проникнення на територію району та можливих провокацій з боку місцевих послідовників екстремізму»в Цумадінському район Дагестану з Махачкали направлено зведений загін міліції (близько 100 осіб).
• 2 серпня-4 червня — зіткнення Махачкалинських міліціонерів з місцевими повстанцями-ваххабітами в Цумадинському районі.
• 3 серпня — органи внутрішніх справ Дагестану переводяться на казармений стан.
• 5 серпня — починається передислокація 102-ї бригади внутрішніх військ МВС для прикриття чеченської-дагестанської кордону в Цумадинському районі.
• 7 серпня — підрозділу «Ісламської миротворчої бригади» Басаєва та Хаттаба, чисельністю від 400[4] (за даними самих повстанців — 500)[7] повстанців, безперешкодно увійшли до Ботліхському район Дагестану та захопили ряд сіл (Ансалта, Рахата, Тандо, Шодрода, Годобері), оголосивши про початок операції«Імам Газі-Магомед»[8]
• 8 серпня — повстанці захопили села Шодрода та Зіберхалі.[9]
• 9 серпня — 11 серпня — «Ісламська шура Дагестану» розповсюдила «Декларацію про відновлення Ісламської Держави Дагестан» та «Постанова у зв'язку з окупацією Держави Дагестан» (ці документи датовані 6 серпня). «Шура» оголосила Державна рада Республіки Дагестан позбавленим влади та сформувала Ісламський уряд. Главою Ісламського уряду став Серажутдін Рамазанов, міністром інформації та друку — Магомед Тагаєв. На території кількох районів Дагестану починає мовлення телевізійний канал «Шури», за яким передаються заклики до газавату та інші ідеологічні матеріали ісламістів. «Шура» офіційно призначила тимчасовими командувачами силами повстанців в Дагестані Шаміля Басаєва та арабського польового командира Хаттаба.[4]
• 9 серпня — 25 серпня — Бій за висоту Осляче Вухо
• 11 серпень — дагестанськими повстанцями обстріляний та збитий російський вертоліт . Серед поранених — троє генералів внутрішніх військ.
• 12 серпня — Росія завдала бомбових ударів по позиціях повстанців у районах населених пунктів Гагатлі і Анді в Дагестані.[10]
• 13 серпня — Бій за селище Гагатлі і бої за висоту Осляче вухо на південь від населеного пункту Шодрода. Загибель майора Костіна.
• 16 серпня — Держдума ухвалила «вважати вторгнення незаконних збройних формувань з території Чеченської Республіки на територію Республіки Дагестан особливо небезпечною формою тероризму за участю іноземних громадян, спрямованої на відторгнення Республіки Дагестан від Російської Федерації.»[11]
• 17 серпня — повстанці відбивають атаку росiйських військ на селище Тандо. З російської сторони: 6 спалених БМП, 34 загиблих, кілька десятків поранених.[9]
• 18 серпня — російські сили вдруге штурмують висоту Осляче вухо.
• 23 серпня — Басаєв вивів залишки своїх загонів на територію Чечні.[12]
• 24 серпня — росiйськi сили відновили контроль над селами Ансалта, Рахата, Шодрода, Тандо. За даними Human Rights Watch при штурмі останнього Росія використовували вакуумні бомби.[13]
• 29 серпня — 13 вересня — військова операція із захоплення та знищення ваххабітського анклаву в Кадарській зоні.
• 4 вересня — Вибух житлового будинку в Буйнакську.
• 5 вересня — загони чеченських повстанців під командуванням Басаєва та Хаттаба знову входять в Дагестан з метою послабити тиск військово-міліцейських сил на повсталі села Карамахи та Чабанмахі в Кадарській зоні.[14][15] Шаблон:Немає АІ 2
• 5 вересня — повстанці знищили блокпост біля села Тухчар. Захоплені в полон російські військовослужбовці були вбиті.
• 6 вересня — повстанці повернули під свій контроль дагестанські села Новолакське, Чапаєве, Шушія, Ахар, Новокулі, Тухчар, Гаміях.
• 7 вересня — російські сили зупинили повстанців в 5 кілометрах від міста Хасавюрт.[16]
• 11 вересня — біля села Дучі був збитий вертоліт-корегувальник артвогню Мі-8. Всі троє членів екіпажу встигли вистрибнути з парашутами, але чеченські снайпери розстріляли їх у повітрі.[12] Басаєв оголосив про виведення ісламських формувань з Новолакського району. він заявив, що моджахеди увійшли до Дагестану для того, щоб допомогти одновірцям в Кадарської зоні, а тепер, після поразки ополченців, не має сенсу продовжувати бойові дії.[4]
• 14 вересня — російські сили відновили контроль над селом Новолакське.[17]

За офіційними російськими даними, 279 солдатів та офіцерів було вбито і 800 поранено.[1]

За даними міністерства оборони РФ, втрати повстанців в Дагестані — близько 2500 вбитими.[2]

• Дагестан 1999
• Дагестанський злам, передумови другої чеченської війни (1998—1999 роки)
• Дагестанське досьє
• Операція на території Республіки Дагестан
• Конфлікт у Дагестані та початок війни в Чечні
• Бої в Цумадінському та Ботліхському районах (Дагестан, 1999 год)
• Бої в Новолакському районі (Дагестан, 1999 год)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Дагестан та Чечня в планах ісламських радикалів^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• «Ваххабізм»: проблеми релігійного екстремізму на Північному Кавказі// Інститут сходознавства РАН
• Баткен: наступ мусульманського екстремізму// Інститут сходознавства РАН
• Гірська війна// Континент 1 вересня 1999
• Нова кавказька війна: перші підсумки та висновки// Дзеркало тижня, 2 жовтня 1999^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• http://www.utro.ru/2002/11/15/articles/politics/