Данилюк Світлана Пилипівна
Світлана Пилипівна Данилюк (біл. Святлана Піліпаўна Данілюк; 1939–2003) — білоруська радянська оперна співачка (меццо-сопрано). Народна артистка СРСР (1977).
Данилюк Світлана Пилипівна | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 25 вересня 1939 |
Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
Дата смерті | 8 серпня 2003 (63 роки) |
Місце смерті | Мінськ, Білорусь |
Поховання | |
Громадянство | СРСР і Білорусь |
Професії | співачка, оперна співачка |
Освіта | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
Співацький голос | мецо-сопрано |
Нагороди |
Біографія
Світлана Данилюк народилася 25 вересня 1939 року в Києві.
Після закінчення семирічки навчалася в Київському кінотехнікумі на відділенні обладнання та експлуатації кіноустановок, де була найактивнішою учасницею самодіяльної студії[1].
У 1963 році закінчила Київську консерваторію (клас З. М. Гайдай)[2], після закінчення якої одержала запрошення і стала солісткою Пермського академічного театру опери та балету імені П. В. Чайковського, З 1966 року — солістка Білоруського театру опери і балету в Мінську. З 1986 року — Білоруської філармонії[3].
У 1973 році стажувалася у театрі «Ла Скала» (Мілан) під керівництвом маестро Каррозіні та Пастуріно.
Виступала з камерними програмами, виконувала альтові партії у великих вокально-симфонічних творах («Страсті за Матфеєм» В. С. Баха, 9-я симфонія Л. Бетховена, Реквієм Дж. Верді, «Stabat Mater» Дж. Перголезі, «Олександр Невський» Сергія Прокоф'єва та ін.), твори російських, білоруських, українських, західних композиторів, романси[4].
Гастролювала по СРСР і за кордоном (Болгарія, Угорщина, Польща, Франція)[5]. У Москві записала три диска-гіганта на фірмі «Мелодія».
Світлана Пилипівна Данилюк померла 8 серпня 2003 року від холециститу. Похована в Мінську на Східному кладовищі.
Звання та нагороди
- 2-я премія Всесоюзного конкурсу вокалістів ім. М. В. Глінки (1965)
- Диплом Міжнародного конкурсу ім. Чайковського (1966)
- Заслужена артистка Білоруської РСР (1968)
- Народна артистка Білоруської РСР (1971)
- Народна артистка СРСР (1977)
- Медаль Франциска Скорини (1999).
Оперні партії
- «Хованщина» М. П. Мусоргського — Марфа
- «Борис Годунов» М. П. Мусоргського — Марина Мнішек
- «Царська наречена» Н. А. Римського-Корсакова — Любаша
- «Князь Ігор» А. П. Бородіна — Кончаківна
- «Пікова дама» П. І. Чайковського — Поліна
- «Кармен» Ж. Бізе — Кармен
- «Лоенгрін» Р. Вагнера — Ортруда
- «Аїда» Дж. Верді — Амнеріс
- «Піднята цілина» В. В. Дзержинського — Варюха
- «Олеся» Е. К. Тикоцкого — Олеся
- «Євгеній Онєгін» П. В. Чайковського — Ольга
- «Фауст» Ш. Гуно — Зібель
- «Трубадур» Дж. Верді — Азучена
- «Дон Карлос» Дж. Верді — Еболі
- «Зорька Венера» Ю.Ст. Семеняка — Вероніка
- «Севільський цирульник» Дж. Россіні — Розіна
- «Сільська честь» П. Масканьї — Сантуцца
- «Берестейська фортеця» К.Ст. Молчанова — Маша
- «Сива легенда» Д. Б. Смольського — Любка.
Примітки
- Блог Дзяніса Марціновіча " Забытые легенды. Светлана Данилюк. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 6 квітня 2019.
- Вокально-энциклопедический словарь: Данилюк Светлана Филипповна (1939)
- ДАНИЛЮК Світлана Пилипівна
- Осенние вечера в Музыкальной гостиной. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 6 квітня 2019.
- ДАНИЛЮК в енциклопедії музики
Посилання
- Данилюк Світлана Федорівна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 578.