Дзбановський Борис Вікторович
Дзбано́вський Бори́с Ві́кторович (4 (17) лютого 1909, Умань, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 28 листопада 2000, Київ, Україна) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів України з 1939 року.
| Борис Вікторович Дзбановський | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Народження | 4 (17) лютого 1909 | |||||||
| Смерть | 28 листопада 2000 (91 рік) | |||||||
| Країна (підданство) |
 Російська імперія СРСР Україна | |||||||
| Навчання | Київський будівельний інститут | |||||||
| Діяльність | архітектор | |||||||
| Праця в містах | Київ, Донецьк, Лисичанськ | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
| Автограф |
 | |||||||
Біографія
Народився 4 (17) лютого 1909 року в Умані, у 1926–1930 роках навчався на будівельному факультеті Індустріального технікуму в Умані, у 1931–1937 роках — на факультеті інженерних споруд Київського будівельного інституту. У 1926–1931 роках працював в Умані, з 1932 року — у різних проєктних організаціях Києва. У 1941–1944 роках у евакуації в м. Анжеро-Судженськ, працював проєктувальником у проєктному інституті «Кузбассшахтопроект». У 1944 році повертається з евакуації, працює в Харкові та Донецьку в проєктному інституті «Південшахтопроект». З 1948 по 1964 рік — головний архітектор, заступник головного інженера проєктного інституту «Укрдіпрошахт», з 1959 року — «УкрНДІпроект». З 1964 року — головний інженер проєктного інституту «КиївНІІПмістобудування». З 1971 року на пенсії.
Зробив серію рисунків одностроїв військ, що брали участь у Франко-російській війні 1812 року (зберігаються в Музеї історії Києва).
Автор текстів до музичних творів М. М. Жербіна[1] «Шахтарський вальс», «Донбас бойовий», «Батьківщина».
Жив у будинку № 11а по Пушкінській вулиці. Помер у Києві 28 листопада 2000 року.
Творчість
Автор і співавтор проектів
- Адміністративні і житлові будівлі в Умані (1927–1932);
- Споруди радіостанції в Броварах Київської області (1936–1937);
- ТЕЦ в Києві, Дніпропетровську, Воронежу (1937–1941);
- Ламповий завод і збагачувальна фабрика в Прокоп'євську (1941–1944);
- Рудоремонтні заводи в Горлівці, Стаханові, Красному Лучі (1944–1948);
- Будівлі інституту «Укрдіпрошахт» в Києві (1949–1956, вул. Богдана Хмельницького, 4, нині тут розташоване ДП «Вугілля України»);
- Драматичний театр в Макіївці Донецької області (у співавторстві з І. П. Насєдкіним, В. П. Фадеїчевим, 1951);
- Будинок техніки в Луганську (у співавторстві з В. П. Фадеїчевим, М. М. Сиркіним, 1950–1953);
- Клуб ІТП в Лисичанську (у співавторстві з В. П. Фадеїчевим, Є. Л. Івановим, 1951);
- Палац культури в Краснодоні (1958), Червонограді (1960);
- Інститут автоматики в Києві (1962), лабораторно-інженерний корпус Інституту надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля в Києві (1964);
- Обчислювальний центр Інституту економіки в Києві, бульвар Дружби народів, 28 (у співавторстві з Є. Єжовою, М. Сиркіним, інженери В. Бронштейн, М. Щиголь, 1968);
- Генеральний план Нововолинська Львівській області (1958), Дніпрорудного (1961), Буйнакська, смт Асканія-Нова;
- Станції Київського метрополітену: «Університет» (1960)[2], «Політехнічний інститут» (1963).
Зображення
Будинок техніки у Луганську
Наземний вестибюль станції метро «Університет»
Станція метро «Політехнічний інститут»
Будівля інституту «Укрдіпрошахт»
Примітки
- Жербин, Михаил Михайлович // Энциклопедия Petrischulle. (рос.)
- Пам'ятка архітектури місцевого значення.
Посилання
- Маслов Александр. Айсберг ушел в океан вечности // Еженедельник 2000. — № 27 (421). — 2008. — 4-10 июля. (рос.) Архівовано з першоджерела 7 квітня 2014.
Джерела
- Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. — К., Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре УССР, 1963. — 42 с. (рос.)
- Дзбановський Борис Вікторович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 203. — ISBN 5-88500-071-9.
- Дзбановський Борис Вікторович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 73–74.
- Дзбановский Борис Викторович [Изоматериал]: лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1956. — 5 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
- Дзбановський Борис Вікторович: особова справа чл. НСА України (1974 — 28 листопада 2000) // Національна спілка архітекторів України
- Днестров И., Игнаткин И. Киевский метрополитен // Архитектура СССР. — 1961. — № 9. — С. 27—34. (рос.)
- Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — К.: Будівельник, 1980. — 168 с., ил. (рос.) (укр.)
- Касьянов О. М. Третій метрополітен // Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР. — 1961. — № 1. — С. 7—9, іл.
- Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21 січня 1986 року № 49 «Про затвердження переліку пам'ятників архітектури місцевого значення» // Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1986. — № 2. — С. 8–14. Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.
- Об'єкти культурної спадщини в м. Києві. (Об'єкти культурної спадщини Шевченківського району в м. Києві.)
- Плотницька Н. А., Шита Т. В. Дзбановський Борис Вікторович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — С. 535. — ISBN 978-966-02-4457-3.