Дідієрієві

Alluaudia procera в зоопарку Сан-Дієго, Каліфорнія, США

Decarya madagascariensis в ботанічному саду кратера Коко, Гонолулу, Гаваї, США

Дідієрієві габітусом схожі на кактусові або кактусоподібні молочаї. За походженням вони найближчі до кактуових і портулакових. Рослини цієї родини мають схожість в будові вегетативних органів з примітивними представниками кактусів, і навіть можливе щеплення дідірієвих на пейрескіопсис (Pereskiopsis) і тріхосереус (Trichocereus). Являють собою дерева 10 — 15 м заввишки або чагарники 2 — 6 м заввишки. Стовбури і гілки вкриті шипами. Характерною ознакою рослин цієї родини є наявність двох типів пагонів: довгих, з невеличкими листками, які швидко опадають, і вкорочених, що розвиваються в пазухах листків довгих пагонів і гомологічних ареолам опунцієвих (кактусові). Вкорочені пагони мають шипи, розміщені поодиноко або групами, листки, зібрані по два або в пучках до десяти і квітки. З початком посушливого сезону на батьківщині дідієрієвих (квітень — травень) листки опадають і протягом наступних 5 місяців рослини лишаються без них. У цей час фотосинтез здійснюється хлорофілоноснимі ділянками стебла. Квітки зібрані в цимозні суцвіття, переважно дводомні за винятком квіток Decaryia madagascariensis (укр. декарія мадагаскарська), у якої відома жіноча двудомність (гінодієція): на одних рослинах квітки двостатеві, на інших жіночі. У основи кожної квітки дідієрієвих є два плівчатих приквітка, які зазвичай приймають за чашолистки. Чашолистків 4, вони розташовуються у два кола, білуваті, жовтуваті, зеленуваті, коричневі, рідше карміново-червоні, і зазвичай приймаються за пелюстки, яких немає. У чоловічих квітках тичинок 8-10 (13), розташованих у два кола, їх нитки слабо опушені і злегка зростаються в основі в кільце. Вони оточують стерильний, рудиментарний гінецей. У жіночих квітках тичинки перетворені в стамінодії. Гінецей сінкарпний, складається з 3 (4) плодолистків. Зав'язь тригніздова, але з одним фертильним гніздом, з одним прямим сім'язачатком. Плід сухий, не розкривається. Насіння із зігнутим зародком, без ендосперму або з дуже мізерним ендоспермом, з маленьким арілусом.

Рослини цієї родини входять до ендемічної флори Мадагаскару. Зростають лише в південній та південно-західній частині острова.

Ростуть у ксерофітних лісах або в заростях колючих чагарників, часто в співтоваристві з безлистими молочаями на вапняних, кам'янистих або піщаних ґрунтах. Зрідка піднімаються в гори на висоту 900—1200 м над рівнем моря.

Питання про приналежність дідієрієвих до того чи іншого порядку квіткових довго залишалося відкритим. І лише у другій половині XX століття порівняльно-морфологічні дослідження, а також дані фітохімії (встановлення наявності беталаїнів) дозволили з упевненістю підтвердити думку Ханса Халлієра (1908, 1912) про приналежність цих рослин до порядку гвоздикоцвітих.

За різними джерелами до родини дідієрієвих входить від 4 (Alluaudia, Alluaudiopsis, Decarya, Didierea)[2][3][4] до 7 родів (Alluaudia, Alluaudiopsis, Calyptrotheca, Ceraria, Decarya, Didierea, Portulacaria)[5][6].

• Семейство дидиереевые (Didiereaceae) // Жизнь растений: в 6-ти томах. — М.: Просвещение. Под редакцией А. Л. Тахтаджяна, главный редактор чл.-кор. АН СССР, проф. А. А. Федоров. 1974. (рос.)

• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.

• Didiereaceae на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
• Didiereaceae // Vascular Plant Families and Genera. List of genera in family Polygonaceae. Сайт Королівських ботанічних садів у К'ю (англ.)
• Didiereaceae в базі даних «The Plant List» (англ.)
• Didiereaceae в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
• Didiereaceae Drake del Castillo 1903 // The Succulent Plant Page (англ.)