Едвіж Феєр

Едвіж Кароліна Кунаті донька італійського інженера, її мати — німкеня родом з Ельзасу[1]. Едвіж народилася на центральній площі Везуля, що в департаменті Верхня Сона у Франції, яку після Другої світової війни перейменували на площу Едвіж Феєр. Сім'я переїхала до Діжону, коли Едвіж було три роки. Роки Першої світової війни вона провела у бабусі в Італії. З відзнакою закінчила Діжонську театральну консерваторію (1928). У 1928—1931 навчалася у Вищій національній консерваторії драматичного мистецтва. Дебютувала в театрі у 1931 році на сцені знаменитої «Комеді Франсез».

З 1939 по 1942 рік на сценах різних театрів Едвіж Феєр грала «Даму з камеліями» Александра Дюма (сина). У 1943 році виконала головну роль у п'єсі Жана Жироду «Содом і Гоморра». У повоєнний період своєї театральної кар'єри вона була музою Поля Клоделя, зігравши в його «Полуденному розділі» разом з Жаном-Луї Барро і П'єром Брассером.

У кіно Фейєр спочатку дебютувала по псевдонімом Кора Лінн (Cora Lynn) у 1931 році у фільмі «Блакитна стрічка» (фр. Le Cordon bleu) режисера Альберто Кавальканті. Після цієї ролі вона стала зніматися у найіменитіших режисерів тієї епохи — Марка Аллегре, Жульєна Дювів'є, Роберта Сьодмака, Реймона Бернара, Макса Офюльса, Жана Деланнуа, Марселя Л'Ерб'є, Жана Кокто, Крістана-Жака, Клода Отан-Лара та інших. Знаменитою стала у 1935 році після фільму «Лукреція Борджіа» Абеля Ґанса.

Ставши найпопулярнішою зіркою свого покоління, Едвіж Феєр знялася з Жераром Філіпом в «Ідіотові» (1946) за Ф. М. Достоєвським і з Жаном Маре у «Двоглавому орлові» (1948) Жана Кокто. У 1949 виконала роль Жулі де Карнілан, у 1954 — Жінку в білому у фільмі «Хліб в траві» і в 1965 — Божевільну з Шайо у Жана Жироду.

Фейєр грала також з Мадлен Рено, Даніель Дар'є, Бріжит Бардо, Луї Жуве, Жаком Копо, Антоненом Арто, Жаном-Луї Барро, Еріхом фон Штрогеймом, Жаном Габеном, Філіппом Нуаре, Мішелем Пікколі, Луї де Фюнесом, П'єром Брассером, Бернаром Бліє, Жаном-Луї Трентіньяном, Аленом Делоном та іншими видатними акторами.

Останньою роллю Едвіж Феєр на великому екрані була роль у «Плоті орхідеї», фільмі Патріса Шеро за детективом Д. Чейза.

Едвіж Феєр була одружена з французьким актором П'єром Феєром, з яким познайомилася ще в Консерваторії[2]. Пара розлучилася після декількох років шлюбу, а в 1945 році, у віці 39 років, П'єр покінчив життя самогубством разом зі своєю другою дружиною, бельгійською акторкою Соланж Море.

8 листопада 1998 року, при звістці про смерть Жана Маре, з Едвіж Феєр стався серцевий напад, від якого через декілька днів вона померла[3].

• 1939 : Дама з камеліями Александра Дюма (сина)
• 1943 : Содом і Гоморра Жана Жироду
• 1946 : Двоглавий орел Жана Кокто
• 1948 : Полуденний розділ Поля Клоделя (постановка Жана-Луї Барро)
• 1953 : На захист Лукреції Жана Жироду (постановка Жана-Луї Барро)
• 1960 : Родогунда П'єра Корнеля
• 1965 : Божевільна із Шайо Жана Жироду
• 1967 : Нестійка рівновага Едварда Олбі (постановка Жана-Луї Барро)
• 1971 : Солодкоголосий птах юності Теннессі Вільямса
• 1976 : Візит старої пані Фрідріха Дюрренматта
• 1978 : Милий брехун Джерома Кілті

• Edwige Feuillère, Les feux de la mémoire, ed. Albin Michel, 1976.
• Feuillère Edwige. Moi, la Clairon. — Paris : Éditions J'ai Lu, 1985. — ISBN 978-2-2772-1802-9..
• Edwige Feuillère, À vous de jouer, ed. Albin Michel, 1998.

• ФЕЙЕР, Эдвиж // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : А — Л. — С. 741. — 85000 прим. (рос.)