Еміль Артін

Еміль Артін (нім. Emil Artin) (3 березня 1898 Відень, Австро-Угорщина — 20 грудня 1962 Гамбург, ФРН) — видатний математик. Народився в Австро-Угорщині, університетську освіту отримав у Німеччині, науковою діяльністю займався в університетських центрах Німеччини та США.

Еміль Артін
нім. Emil Artin
Народився 3 березня 1898(1898-03-03)[1][2][…]
Відень, Австро-Угорщина
Помер 20 грудня 1962(1962-12-20)[1][2][…] (64 роки)
Гамбург, ФРН
Поховання Ольсдорфський цвинтар[3] і Weidling Cemeteryd[4]
Країна  Австро-Угорщина
 Веймарська республіка
 США
 ФРН
 Австрія
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Віденський університет,
Лейпцизький університет[5]
Галузь математика
Заклад Гамбурзький університет,
Університет Нотр-Дам,
Індіанський університет у Блумінгтоні,
Принстонський університет
Ступінь доктор філософії (червень 1921) і габілітація (1923)
Науковий керівник Густав Герглоц,
Отто Людвиг Гьольдер
Відомі учні Серж Ленг,
Джон Тейт,
Макс Цорн
Членство Леопольдина, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Відомий завдяки: Кільце Артіна,
Модуль Артіна,
Теорія полів класів,
Закон взаємності Артіна,
Сімнадцята проблема Гільберта
У шлюбі з Natascha Artin Brunswickd[6]
Діти Майкл Артінd
Родичі Naum Jasnyd і John Tated
Нагороди

Ackermann–Teubner Memorial Awardd (1932)

Член Американської академії мистецтв і наук

 Еміль Артін у Вікісховищі

Біографія

Народився у Відні, виріс в Райхенберг (нині Ліберець в Чехії). Батьки майбутнього математика — Еміль Артін, торговець предметами мистецтва (помер в 1906 році), і Емма Лаура-Артін, до свого другого заміжжя — співачка в опереті. Прізвище Еміль Артін успадкував від діда-вірменина, торговця килимами.

1916 року Еміль вступив до Віденського університету (тут він провчився лише один семестр, після чого був призваний до армії), а в 1919 продовжив навчання в Лейпцигу (Німеччина). Після закінчення викладав в німецьких університетах, переважно в Гамбурзі. У 1929 році одружився зі своєю студенткою, нім. Natalie (Natascha) Jasny, яку батьки після революції вивезли з Росії. Вона була наполовину єврейкою, і після приходу нацистів до влади і прийняття антиєврейських законів Артін в 1937 році був звільнений з Гамбурзького університету та емігрував в США, де працював в Індіанському (1938-1946) і Принстонському університеті (1946 — 1958), після чого знову повернувся до Гамбурга.

Артін працював в багатьох галузях математики: аксіоматичне визначення Γ-функції, проективна геометрія, теорія кіс, пов'язана з топологією, — але головним його інтересом була алгебра. Спільно з Е. Нетер Артін створив сучасну загальну алгебру. Його роботи складають значну частину знаменитої «Алгебри» ван дер Вардена. Особливо важливий його внесок в теорію полів, де він спільно з Отто Шраєром створив теорію дійсних замкнутих полів, а потім вирішив знамениту 17-у проблему Гільберта. Не менш важливі його роботи в алгебраїчній теорії чисел, головним чином в теорії полів класів, де він застосував апарат когомологій Галуа. Сформулював закон взаємності Артіна. Серед учнів Еміля Артіна — Серж Ленг та Джон Тейт; його син Майкл Артін — також відомий математик.

Див. також
  • 15378 Артін — астероїд, названий на честь математика.

Книги

Українською

Іншими мовами
  • Artin, Emil (1998) [1944]. Galois Theory. Dover Publications, Inc. ISBN 0-486-62342-4. (англ.)
  • Artin, Emil (2006) [1967]. Algebraic numbers and algebraic functions. Providence, RI: AMS Chelsea Publishing. ISBN 0-8218-4075-4. (англ.)
  • Artin, Emil (1988) [1957]. Geometric algebra. Wiley Classics Library. New York: John Wiley & Sons Inc. с. x+214. ISBN 0-471-60839-4. (англ.)
  • Artin, Emil (1958). A Freshman Honors Course in Calculus and Analytic Geometry. University of Buffalo. ISBN 0-923891-52-8. (англ.)
  • Artin, Emil (1982) [1965]. У Lang, Serge; Tate, John T. Collected papers. New York-Berlin: Springer-Verlag. ISBN 0-387-90686-X. (англ.)
  • Артин Э. Введение в теорию гамма-функций. — М.: ГТТИ, 1934. (рос.)
  • Артин Э. Геометрическая алгебра. — М.: Наука, 1969. (рос.)

Статті

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. https://books.google.cat/books?id=3lJ1DwAAQBAJ&pg=PA104 — С. 104–106.
  4. https://www.pfarre-weidling.at/uploads/friedhof/Friedhofsbuch.pdf — С. 100.
  5. Математична генеалогія (англ.)
  6. MacTutor

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.