Киренаїки

Кіренаїки — представники киренської філософської школи у Стародавній Греції, яка була заснована Арістіппом з Кирени, його послідовники — Арет і Арістіпп-молодший, потім Феодор, Гегесій, Аннікерід.

Антична філософія
«Афінська школа», Рафаель, 1509 рік
Дофілософська традиція (VIII—VII ст. до н. е.) Акусилай · Гомер · Гесіод · Лін · Мусей · Орфей · Ферекід · Епіменід
Натурфілософія (VII—V ст. до н. е.) • Мілетська школа Фалес · Анаксимандр · Анаксимен • Піфагорейська школа Піфагор · Алкмеон · Архіт · Тімей · Філолай • Елейська школа Ксенофан · Парменід · Зенон · Мелісс • Школа Геракліта Геракліт · Кратил • Школа Анаксагора Анаксагор · Архелай · Метродор Лампсакський • Атомістика Левкіпп · Демокрит · Метродор Хіоський • Поза школами Емпедокл · Діоген Аполлонійський
Софістична (V—IV ст. до н. е.) • Старі софісти Протагор · Горгій · Тисій · Антифон · Продик · Гіппій · Ксеніад • Молоді софісти Фрасимах · Каллікл · Критій · Лікофрон · Алкідамант
Класична (V—IV ст. до н. е.) • Сократ • Платонізм Платон · Спевсипп · Ксенократ · Полемон · Крантор · Кратет · Клеарх • Мегарська школа Евклід · Стільпон · Діодор Крон · Евбулід · Кліномах • Кініцизм Антисфен · Діоген • Киренська школа Аристіпп · Арета Киренська · Аристіпп Молодший · Феодор-Атеїст · Гегесій · Аннікерид · Евгемер • Елідо-еретрійська школа Федон · Плістен · Менедем • Інші сократики Главкон · Кебет · Критон · Симмій · Симон-кожум'яка · Есхін • Перипатетики Аристотель · Теофраст · Евдем · Стратон · Аристоксен · Дикеарх · Клеарх
Елліністична (IV ст. до н. е. — V ст. н. е.) • Стоїцизм Зенон Кітіонський · Посидоній · Сенека · Марк Аврелій · Публий Клодій Тразея Пет • Епікурейство Епікур · Лукрецій
Шаблони · Категорія · Портал

Ця школа розвинула принципи Сократа у напрямку послідовного гедонізму. Засновник школи Арістіпп, дотримуючись Протагора, учив, що відчуття нічого не говорять про предмети зовнішнього світу, а відповідають тільки нашим душевним рухам і тому завжди правдиві. Оскільки немає будь-якого зовнішнього критерію для оцінки душевних рухів або думки, які є сутністю троякого роду: задоволення, незадоволення і байдужий стан, то місце поняття «благо», центрального поняття сократівської етики, займає задоволення.

Насолода виступає, таким чином, як мета людського життя, що ріднить киренську школу з епікуреїзмом. Послідовне проведення принципу індивідуального задоволення або зближує киреніїків з кініками, або веде до висновку, що гедоністичний ідеал нездійснений у людському житті, а тому можна прагнути лише до відсутності страждань, тобто до смерті (Гегесій). У Аннікеріда, в його високій оцінці почуття дружби, патріотичного та родинного почуття, вже намічається вихід за рамки гедонізму киренської школи і перехід до епікурейського вчення.