Кишинівський трамвай

Трамвай у центрі Кишинева у 1920-х роках

Історія створення кишинівської трамвайної системи розпочалася у квітні 1888 року, коли Міська Дума Кишинева прийняла рішення про будівництво в місті кінно-залізної дороги. Договір про будівництво та подальшу експлуатацію конки був укладений з підприємцями на прізвище Рогазінський, Романович і Світальський. Трамвайний рух було відкрито 29 жовтня 1888 року. За рік на Олександрівській вулиці (нині — проспект Штефана чел Маре) і на інших центральних вулицях міста була побудована лінія кінно-залізної дороги довжиною близько 6 верст. Рейки для побудови відливали на Брянському залізничному заводі. Вагони були придбані у Варшаві (7 відкритих вагонів) і Одесі (7 закритих вагонів). По рейках вагони тягли упряжки з двох коней.

1895 року лінія конки була викуплена і засноване «Акціонерне товариство» кишинівським купцем Бакаловим, присяжним повіреним Розінгом, інженерами Лозінським і Сербовим. Вже у наступному 1896 році, лінія кінно-залізної дороги разом з вагонним парком була знову продана, на цей раз підприємцям з Бельгії, які організували так зване «Анонімне суспільство кишинівських кінно-залізних доріг».

1897 року Міська Дума прийняла проект будівництва другої черги конки, метою якої було пов'язати центральну частину міста із залізничним вокзалом. До 1910 року довжина ліній кінно-залізної дороги Кишинева складала 12,5 км[2].

1911 року була досягнута домовленість з бельгійським «Анонімним суспільством», з якою підписаний концесійний договір щодо обслуговування трамвайної мережі в Кишиневі.

З 22 січня 1914 року конку замінив електричний трамвай. Перед Другою світовою війною Кишиневом курсували одночасно 30 трамвайних вагонів, довжина трамвайної мережі становила 14 км, а також була покладена нова лінія від вулиці Пушкіна до Скулянської рогатки. На Олександрівській вулиці трамвайний рух став двоколійним. Всього на той момент в Кишиневі функціонувало 4 трамвайні маршрути.

Впродовж 1918—1940 років, коли Бессарабія увійшла до складу Румунії, кишинівський трамвай продовжував залишатися у власності бельгійського «анонімного товариства». З 1940 року, після входження Бессарабії до складу СРСР, трамвайне господарство міста перейшло у власність держави.

У післявоєнний час, через сильне переповнення трамваїв, пасажири нерідко їздили зовні вагонів. Трамвайний поїзд з моторного вагона MAN і невідомого причіпного вагона, (1947)

Під час Ясько-Кишинівської операції, у 1944 році, відступаюча гітлерівська армія знищила майже весь рухомий склад кишинівського трамвая, частина вагонів була вивезена відступаючими військами.

Регулярний трамвайний рух в Кишиневі після Другої світової війни було знову відкрито у 1946 році. Довжина всіх трамвайних маршрутів на той момент була приблизно 17 км. Кількість перевезених пасажирів становило понад 9 млн осіб на рік[2]. З появою на вулицях міста 12 жовтня 1949 року тролейбуса трамвайне господарство міста перестало розвиватися, трамвайні лінії повсюдно почали знімали і замінювали автобусними і тролейбусними маршрутами. До 1949 року силами кишинівських робочих вдалося відновити тільки 20 вагонів, що не могло розв'язати транспортну проблему міста.

В СРСР на той час не випускалися вузькоколійні трамваї. Відновлення трамвайного господарства йшло дуже повільно. Про це свідчить той факт, що до 1952 року працівниками трамвайного господарства були відремонтовані і введені в дію тільки 17 моторних вагонів, а також ангар і майстерні з ремонту рухомого складу. Тільки у 1956 році до трамвайного господарства надійшло 7 моторних і 5 причіпних вагонів, які були придбані у Німеччини[3].

11 травня 1961 року вулицями міста пройшов останній трамвайний вагон, після чого були зняті всі трамвайні колії[4][5].

Після Другої світової війни деякі маршрути розбивалися на більш короткі, з метою оптимізації пасажирських перевезень, зустрічалися, зокрема, маршрути № 5 і № 7, але інформація про те, які саме маршрути їм відповідали, не збереглася.

На момент закриття, у 1961 році, трамвайного руху в Кишиневі функціонували 4 маршрути:

Примітка: В дужках вказані сучасні назви вулиць.

Будівля трамвайного депо у 1930-ті роки

Єдине в місті трамвайне депо розташовувалося за адресою:
Кишинів, вул. Митрополіта Дософтей, 138, поряд з нинішньою кондитерською фабрикою «Букурія».

Трамвайне депо було спроектовано 1912 року у Санкт-Петербурзі. 1913 року депо було побудовано на тодішній околиці міста, поруч з кінцевою зупинкою трамвайної лінії. Комплекс будівель депо включав в себе 7 будівель, в яких розташовувалися як приміщення для ремонту рухомого складу, так і майстерні, їдальня для працівників депо, склади, стайня й адміністрація. Будинки збудовані з червоної цегли, елементи декору були пофарбовані у білий колір. На теперішній час будівля депо збереглася і є офіційно визнаним пам'ятником архітектури Кишинева. За радянських часів були зроблені кілька прибудов до будівлі, які не мають архітектурної цінності, нині пофарбована у сірий колір[6].

У другій половині 1980-х років перед міською владою знову постало питання організації в місті трамвайного руху. Будівництво швидкісного трамвая було включено в Генеральний план будівництва міста Кишинева у 1986 році. Трамвайне депо повинно було бути побудовано в районі «Будешти-2» (район, який не був побудований) і Комп'ютерного заводу, що залишився недобудованим. Маршрут швидкісного трамвая повинен був пройти від Кутузовського проспекту (нині — проспект Мірча чел Бетринь) в секторі Карбівки через вулицю Ізмаїльську і далі по проспекту Миру (нині — проспект Дачія) до сектору Ботаніка). Проект так і не був здійснений, а на даний час він став неактуальним, переважно через різьке скорочення промислових підприємств в секторі Карбівки[11].

Знову питання щодо кишинівського трамвая було піднято у середині березня 2011 року. На той час в Мінську примара (мера) Кишинева Дорін Кіртоаке спільно з головою Мінського міськвиконкому Миколою Ладутько підписали протокол про наміри, в якому, зокрема, було зазначено, що примара (мерія) Кишинева прийме до розгляду проект відкритого акціонерного товариства «Белкомунмаш», в якому визнається можливість будівництва і розвитку в місті системи швидкісного трамвая. Проте, примар Кишинева зробив заяву, в якому сказав, що в муніципії Кишинева можливе будівництво або швидкісного трамвая, або «легкого метро».

На відміну від радянського проекту, заплановано будівництво двох ліній швидкісного трамвая. Перша повинна починатися від Національного аеропорту, пройти через центр міста і закінчитися в приміському селищі Ватра (біля Гідігічського водосховища). Друга лінія повинна простягатися від Південного автовокзалу Кишинева до північної частини столиці Молдови. У плані передбачено подовження маршруту до зони відпочинку Вадул-луй-Воде на березі річки Дністер[12].

• Кишинівський трамвай на сайті «Старий Кишинів»