Кишинів (станція)

Перший залізничний вокзал Кишинева побудовано 1870 року. Це була тимчасова будівля, яка була дерев'яною, одноповерховою і схожа на звичайну провінційну залізничну станцію.

Нову капітальну будівлю вокзалу було побудовано наприкінці 1870-х років[2] (архітектор Генрих Лонський[3], за проектом якого пізніше, у 1888 році, була побудована будівля Благочинних зборів, яка до наших часів не збереглася[4]). За деякими даними, перший поїзд прибув на кишинівський вокзал 15 серпня 1871 року[1]. За іншими, рух поїздів на Тираспольсько-Кишинівському напрямку було відкрито 28 серпня 1871 року[3][5]. Це був перший поїзд, що прибув з Одеси, час вдорозі становив близько 7 годин. Ця подія поклала початок функціонуванню залізниць Бессарабії[1].

Залізнична мережа Бессарабії на початку XX століття становила близько 850 км, вокзал обслуговував велику кількість пасажирів. Будівля нагадувала казковий замок. Вокзал був триповерховий, з кількома квадратними вежами, які були прикрашені шпилями. У будівлі був критий павільйон[2]. Є відомості, що вокзал був одним з найулюбленіших місць для прогулянок городян[1]. На вокзалі також були відкриті кафе і крамниці. У будівлі вокзалу були зручна і комфортабельна зала очікування для пасажирів першого класу і зали скромніше — для другого і третього класів. Спочатку вокзал знаходився на самій околиці міста, навколо був пустир. Пізніше поруч були побудовані жіноче єпархіальне училище і житлові будинки. На Привокзальній площі працювали візники, перед прибуттям поїздів площа була заповнена їх екіпажами[1].

1897 року прийнято рішення про будівництво лінії кінної залізниці, що мала з'єднати залізничний вокзал з центром міста[6]. З чотирьох маршрутів кишинівського трамвая три мали кінцеву зупинку на залізничному вокзалі Кишинева[7].

Під час Другої світової війни будівлю вокзалу неодноразово було зруйновано. 1941 року вокзал підірвала відступаюча Червона армія. У тому ж році вокзал був відновлений, так як був необхідний для відправки румунської армії у східному напрямку.

1944 року будівлю вокзалу було практично знищено в результаті авіанальоту. За деякими даними, провина у руйнуванні вокзалу належала американським ВПС, які провели килимове бомбометання та впродовж всього однієї ночі знищили майже всю стару частину Кишинева (нині на цьому місці розташовується бульвар Григоре Вієру та колишній бульвар Ренаштерій)[2]. Будівлю не було відновлено.

Вокзал був відбудований у 1948 році (архітектор Л. Чуприн, головний консультант — видатний архітектор Олексій Щусєв), будівництво вели німецькі військовополонені[3]. Стіни нової будівлі були побудовані з котельця і були облицьовані цеглою. Вокзальний комплекс з тих пір неодноразово піддавався модернізації та капітальній реконструкції[2].

1976 року до будівлі вокзалу був прибудований приміський павільйон.

24 квітня 1983 року на будівлі вокзалу встановлені дві меморіальні дошки:

• «На честь проводів російських військ і болгарських ополченців, які вирушили зі станції Кишинів 24 квітня 1877 року для участі у звільненні народів Балкан від османського ярма»;
• «На згадку про революційну боротьбу робітників і солдатів за владу рад в Молдавії 1 (14) грудня 1918 року»[8].

• 
  Залізничний вокзал (1936)
• 
  Пам'ятник паровозу
• 
  Вигляд з перону
• 
  Сучасний залізничний вокзал

30 липня 2003 року залізничний вокзал Кишинева був реконструйований, також було споруджено перекриття над шляхами[9].

29 липня 2004 року на території залізничного вокзалу, в якості пам'ятника, встановлено паровоз з серійним номером 1469. На реставрацію паровоза пішло близько двох місяців. Цей локомотив побудований 1950 року в місті Познань (Польща). До 1969 року саме цей паровоз працював на маршруті, який сполучав місто Унгени з селом Корнешти[9].

• 
  Розклад руху потягів
• 
  Інформація про рух потягів
• 
  Інтер'єр вокзалу
• 
  Платформи станції