Крістіан Морґенштерн

Морґенштерн народився в родині художників. Відомим німецьким живописцем був дід хлопчика, також Крістіан Морґенштерн; художниками-пейзажистами були і його батько, Карл Ернст Моргенштерн, і дід по матері. У 1881 році помирає від туберкульозу мати Крістіана, Шарлотта Морґенштерн, уроджена Шертель. Незабаром після цього його відправляють в Гамбург, до хресного, торговця предметами мистецтва Арнольда Отто Меєру, де Крістіан перебував дуже неохоче. Через рік хлопчик повернувся в Мюнхен, і незабаром він був відправлений в інтернат в Ландсгуте, де для підтримання дисципліни вдавалися до тілесних покарань.

У 1883 році батько Крістіана одружився вдруге, на Амалії фон Далл-Армі, та разом з дружиною і Крістіаном їде в Бреславль (нині Вроцлав), де отримує місце в Королівській академії мистецтв. Майбутній письменник вступає тут в гімназію Марії Магдалини. У віці 16-ти років тут він пише свої перші твори — трагедію Олександр Болгарський і опис мінералів Mineralogia popularis (Популярна мінералогія). Обидва ці твори не збереглися. Морґенштерн захоплювався філософією Шопенгауера.

У віці 18-ти років в гімназії він познайомився з Фрідріхом Кайслером і Фріцем Бебло; обидва вони стануть на все життя друзями письменника. Восени 1889 Морґенштерн вступив до військового училища, так як батько бажав для свого сина кар'єри офіцера. Втім, через півроку юнак залишив училище і продовжив навчання в гімназії міста Зорав (нині Жари). Тут він разом з друзями випускає журнал Deutscher Geist (Німецький дух), девізом якого стали слова Кромвеля: «Далі всіх піде той, хто не знає, куди він іде».

У 1893 році Морґенштерн організовує гумористичне товариство «Самсара». Вступив в університет в Бреславлі на факультет господарства та економіки, влітку Крістіан разом з Кейслером їде в Мюнхен, проте незабаром, у зв'язку із загостренням туберкульозу, успадкованого від матері, він був змушений покинути це місто і пройти лікування на водах, в Бад Рейнерці (нині Душники-Здруй). Після повернення в Бреславль Крістіан дізнається про розлучення батька, після чого знову їде на лікування в Зоран.

Оскільки подальше навчання в університеті було для Морґенштерна неможливим, друзі запропонували йому фінансову допомогу для лікування в Давосі, а професор Дан взявся оплатити витрати з навчання Крістіана аж до отримання ним диплому. Однак обидві ці пропозиції відхилив його батько, після чого Морґенштерн приймає рішення стати професійним письменником. Після третього одруження батька відносини між ними надовго припиняються.

Письменник у віці 18-ти років

У квітні 1894 року Морґенштерн переїжджає в Берлін, де він, в тому числі і за допомоги батька, який шукав примирення, отримав місце в Берлінській Національній галереї. Він знайомиться з роботами Ніцше і Поля Лаґарда, співпрацює в журналах і газетах — Щоденний огляд (Tägliche Rundschau), Вільна сцена (Freie Bühne), Сторож мистецтва (Der Kunstwart) і Глядач (Der Zuschauer). У 1895 році виходить у світ перша книга Морґенштерна, збірник поезії In Phanta's Schloß (У палаці фантазії).

В цьому і в наступних роках письменник багато подорожує: він ходить під вітрилом по озеру Мюггельзе, відвідує Гельголанд, Зильт і Зальцбург. Влітку 1897 року він, виконуючи замовлення, перекладає з французької мови автобіографічний роман Августа Стріндберга Inferno. У жовтні 1897 Морґенштерн підписує контракт з видавництвом S. Fischer Verlag на переклад творів Генріка Ібсена (незважаючи на те, що на той момент він не володів норвезькою мовою). З травня 1898 по осінь 1899 року К. Морґенштерн жив у Норвегії, в першу чергу з метою вивчення мови. В цей час він неодноразово зустрічається з Ібсеном.

У 1900 році письменникові доводиться виїхати на лікування в Давос; він також відвідує Фірвальдштетське озеро, Цюрих, Ароза, Мілан, Портофіно, Гейдельберг і Флоренцію. У грудні 1902 Морґенштерн їде в Рим і в травні 1903 повертається в Берлін. У цей період він зайнятий перекладами з Кнута Гамсуна і Б'єрнстьєрне Б'єрнсона. У 1903—1905 роках Морґенштерн як і раніше періодично вживає різних оздоровчих заходів (у Вик, Біркенвердері та ін.), не завжди успішних. У 1905 році виходять друком його Пісні шибеника (Galgenlieder), в цей же час письменник знайомиться з творчістю Достоєвського. У наступному році Морґенштерн їде на лікування в гори, де займається філософією; вивчає роботи Фіхте, Гегеля, Спінози, Беме, Фехнера, Толстого.

У липні 1908 року на курорті в Бад Дрейкірхені, Морґенштерн знайомиться зі своєю майбутньою дружиною, також легенево хворою, Марґарет Ґозебрух фон Ліхтенштерн. Після від'їзду Марґарети між закоханими почалася жвава переписка. Після того, як Марґарета в жовтні знову захворіла, Крістіан відвідував її під Фрайбургом. Однак у зв'язку з тим, що перебування стороннього чоловіка в будинку хворої суперечило суспільній моралі, Морґенштерн незабаром змушений був виїхати в Страсбург. У листопаді 1908 року видужала Марґарита приїжджає в Берлін, куди спрямувався і Крістіан.

У січні 1909 року Морґенштерн познайомився в Берліні з ученим і філософом Рудольфом Штейнером, і між ними зав'язалися дружні відносини. Щоб слухати його лекції, Морґенштерн наслідував за Штейнера в його поїздках в Дюссельдорф, Кассель, Мюнхен і Осло. У 1909 року він, слідом за Маргарет, вступає в керовану Штейнером Німецьку секцію Теософського товариства. Після розколу в цій організації в 1912—1913 роках Морґенштерн приймає сторону Штейнера і разом з ним бере участь в роботі Антропософського товариства. В1909 році він продовжує перекладати Ґамсуна, їде на Теософський конгрес в Будапешт, відвідує батька в Вольфсхау і подорожує з Марґарет по Шварцвальду. Там Морґенштерн захворіває бронхітом, ускладненим численними поїздками. Після одужання Крістіан і Маргарета повінчалися 7 березня 1910 року. У тому ж році починається співпраця Морґенштерна з Рейнхардом Піпером, главою видавництва Piper Verlag, яке тривало до кінця життя письменника.

Пам'ятна дошка на честь письменника в Берлін-Шарлоттенбурзі

З травня по серпень 1910 року письменник знаходиться на курорті в Бад Дюрренштейні, в Доломітових Альпах, потім присутній на лекціях Штейнера в Берні. Після поїздки в Мюнхен, в жовтні цього року Морґенштерн здійснює велику подорож по Італії: він відвідує Верону, Мілан, Геную, Палермо. Кінцевою точкою цієї поїздки стає Таорміна на Сицилії. Морґенштерн і Марґарета розраховували провести в Таорміні не менше як півроку, проте незабаром Крістіан знову тяжко захворів і змушений був в лютому 1911 року лягти в Німецький госпіталь в Римі, а потім відправитися для поправки здоров'я в лісовій санаторій в Ароза. Тут він зустрів свого батька і матір Марґарити, які тривалий час були не згодні зі шлюбом Крістіана і Марґарити, і лише згодом настало примирення. Після декількох місяців лікування Морґенштерн покинув санаторій і оселився з дружиною в Арозі.

У 1912 році письменник отримує допомогу в розмірі 1000 марок від Фонду німецьких письменників і незабаром після цього переїжджає в Давос. Як і раніше хворий, він залишає санаторій і, разом з Марґаритою, їде в Цюрих, де в жовтні зустрівся зі Штейнером. Потім повертається до Арози та пише звернення, в якому пропонує кандидатуру Штейнера як кандидата на отримання Нобелівської премії миру (не було відправлене).

У початку 1913 року Морґенштерн їде в Портофіно, де займається перекладами віршів Фрідріха Великого (з французької мови) і зав'язує дружбу з також легеневим хворим, антропософом Міхаелем Бауером. У Мюнхені письменник знову відвідує збори з лекціями Штейнера, потім слідує за ним в Штутгарт і Лейпциг. На зборах в цих містах Марія фон Зіверс, майбутня дружина Штейнера, читає перед присутніми також і твори Морґенштерна. Ці читання в передноворічний вечір в Лейпцигу письменник сприйняв як особливе визнання його таланту.

У 1914 році стан здоров'я письменника різко погіршився. Започаткована поїздка в санаторій в Арко поблизу Тренто виявилася безуспішною, оскільки там відмовилися прийняти дуже хворого письменника. Після недовгого перебування в санаторії в Больцано Морґенштерн з'явився на віллі Геліобурґ в Мерано, де він ще продовжує працювати над збіркою Ми знайдемо наш шлях (Wir fanden einen Pfad). До помираючого письменника приїжджає Бауер, якому Морґенштерн перед цим написав лист. 31 березня 1914 року, близько п'ятої години ранку, Моргенштерн помер. 4 квітня в Базелі його тіло було піддано кремації. Урна з прахом зберігалася у Штейнера, потім була поміщена в новий Гетеанум. У 1992 році похована на території Гетеанума.

Після смерті поета його вдова переробила, доповнила і випустила в світ багато творів Морґенштерна, раніше маловідомі або взагалі невідомі широкому загалу — так як за час його короткого життя надрукована була заледве половина написаних ним творів. Перш за все відома і улюблена читачем все ж залишилася його гумористична, афористична поезія, повна любові до життя і дотепності (особливо «Пісні шибеника»).

Поезія Морґенштерна надихала багатьох композиторів, серед них слід назвати Олександра Цемлінського, Макса Регера, Пауля Гіндеміта, Ганса Ейслера, Фрідріха Ґульду, Роберта Кана, Вільфріда Гіллера, Софію Губайдуліну, Гайнца Голліґера[5].

1. Michael Bauer: Christian Morgensterns Leben und Werk. Piper, München 1933 (доповнено Марґаретою Морґенштерн і Рудольфом Меєром). (Ноаое видання 1985, Urachhaus, Stuttgart)
2. Martin Beheim-Schwarzbach: Christian Morgenstern. Rowohlt, Reinbek 1964 ISBN 3-499-50097-3 (Rowohlts Monographien, Band 97).
3. Maurice Cureau: Christian Morgenstern humoriste. La création poétique dans «In Phanta's Schloss» et les «Galgenlieder». Peter Lang, Bern 1986 (Europäische Hochschulschriften, Reihe I / Bd. 949).
4. Herbert Gumtau: Christian Morgenstern. Colloquium, Berlin 1971 (Köpfe des XX. Jahrhunderts, Band 66).
5. Friedrich Hiebel: Christian Morgenstern. Wende und Aufbruch unseres Jahrhunderts. A. Francke, Bern 1957.
6. Ernst Kretschmer (Hrsg.): Christian Morgenstern. Ein Wanderleben in Text und Bild. Quadriga, Weinheim und Berlin 1989.
7. Bernd-Udo Kusch: Christian Morgenstern. Leben und Werk. Sein Weg zur Anthroposophie. Novalis, Schaffhausen 1982.
8. Rudolf Meyer: Christian Morgenstern in Berlin. Urachhaus, Stuttgart 1959.
9. Jochen Schimmang (Йохен Шімманг): Christian Morgenstern. eine Biografie. Residenz Verlag. St. Pölten 2013. ISBN = 978-3-7017-3263-0
10. Albert Steffen (Альберт Штеффен): Vom Geistesweg Christian Morgensterns. Verlag für Schöne Wissenschaften. Dornach 1971.
11. Вірші: «Зарубіжна поезія в перекладах В'ячеслава Купріянова». М .: Радуга 2009