Ланкійські таміли

Ланкійські таміли (там. இலங்கை தமிழர், також там. ஈழத் தமிழர்) або Цейлонські таміли, так само відомі як Ілам таміли[1] (самоназва) — це південна гілка тамільського народу на острові Шрі-Ланка. За даними антропологічних та археологічних досліджень історія ланкійських тамілів дуже довга і тісно пов'язана з історією Шрі-Ланки. Вони точно жили на острові в II-му столітті до н. е.[2][3] Більшість сучасних ланкійських тамілів мають відношення до жителів королівства Джафна, яке існувало на півночі острова і вождівства Ваннімай на сході. Більшість живе в Північній і Східній провінціях, мала частина розсіяна по всій країні.

Ланкійські таміли
இலங்கை தமிழர்
також
ஈழத் தமிழர்


Династія Аріячакраварті
Йогасвамі • MIA • Радж Раджаратнам
Кількість біля 3 млн.
Ареал

Шрі-Ланка 2,270,924 (2012)
Канада ~200 000 (2007)
Велика Британія ~120 000 (2007)

Індія ~100 000 (2005)
Близькі до: Індійські таміли · Португальські бюргери · Сингали · Ларакалла · Ведди · Малаялі · Гіраавару
Мова тамільська
Релігія Переважно індуїзм (шайвізм), на другому місці християнство (Римсько-католицька церква)

Незважаючи на культурні та мовні відмінності, генетичні дослідження показують, що ланкійські таміли тісно пов'язані з іншими етнічними групами на острові. Ланкійські таміли в основному сповідують індуїзм, однак є і значне християнське населенням. Ланкійська тамільська література, представлена в основному релігійними та науковими творами, процвітала за часів середньовіччя в королівстві Джафна. З початку громадянської війни в 1980-х роках тамільська література переносить увагу на теми пов'язані з конфліктом. Ланкійські тамільські діалекти відрізняють великою кількістю архаїзмів і збереженням слів, що не використовуються в повсякденному спілкуванні в Тамілнаді (тамільському штаті Індії).

Після того, як Шрі-Ланка здобула незалежність від Великої Британії в 1948 році, відносини між сингальською більшістю і тамільською меншістю були напруженими. Зростання етнічної та політичної напруженості, а також етнічні заворушення і погроми в 1956, 1958, 1977, 1981 і 1983 роках, призвели до формування і зміцнення воєнізованих груп, які виступають за незалежність тамілів. Послідувавша за цим громадянська війна призвела до загибелі понад 70 000 чоловік і зникнення тисяч інших.

Ланкійські таміли історично мігрували в пошуках роботи, зокрема, під час британського колоніального періоду. З початку громадянської війни в 1983 році більш ніж 800 тисяч тамілів покинули Шрі-Ланку, і багато з них емігрували в такі країни, як Індія, Канада та Європа. Після закінчення громадянської війни в 2009 році, велике число ланкійських тамілів знайшли притулок в таких країнах, як Канада і Австралія.[4][5]

Історія

Остаточного консесусу з приводу присутності тамільського народу на Шрі-Ланці, також відомого як Ілам в ранній тамільській літературі, до періоду Середньої Чоли (близько X століття) не досягнуто. Одна з теорій свідчить, що організованої присутності тамілів не було на Шрі-Ланці до вторгнення з Південної Індії в X-му столітті нашої ери, інша теорія стверджує, що таміли були одними з перших жителів острова. Теорії про наявність тамільського населення на Шрі-Ланці є ґрунтом для розвитку циклу етнічних конфліктів.

Доісторичний період
Мегалітична урна або банка для поховань знайдена в Помпаріппі (Північно-Західна провінція) датується від п'яти до двох століть до нашої ери. Схожі урни знайдені в Південній Індії і Декані, вони датуються тим же періодом.[6]

Ведди, корінний народ острови, були тісно пов'язані з населенням Південної Індії і первісним населенням Південно-Східної Азії. Однак не представляється можливим з'ясувати на яких мовах вони говорили, так як мова ведда дуже сильно змінилася.[7] Наги, корінні жителі острова були, скоріше всього, дравідійського походження і, ймовірно, говорили тамільською, вели схожий спосіб життя з дравідами заселявшими Мальдіви, Керала і Коромандельський берег, мали схожі вірування і культуру.[8]

На думку К.Індрапала саме культурною дифузією, а не міграцією населення поширювалися пракріті і тамільська мова з півострова Індостан серед населення, що вже існувало на острові в епоху мезоліту, за сотні років до нашої ери.[9] Були знайдені написи цього періоду тамільською мовою за допомогою тамільської брахми і тамільської пракриту.[10]

Схожі за культурою поселення мешканців стародавньої Шрі-Ланки на поселення стародавнього Тамілнаду в Індії на острові були знайдені в мегалітичних поховань в Помпаріппу на західному узбережжі і в Катхіравелі на східному узбережжі. Ці об'єкти мають велику схожість з похованнями в ранній період династії Пандья, вони були створені між V-им століттям до н. е. і II-им століттям нашої ери.[6][11] Знайдена археологами кераміка в Кандородай (Кадірамалай) на північному узбережжі, датується 1300 роком до нашої ери, дуже схожа на кераміку Арікамеду в південної Індії. Археологи також зазначають велику схожість в практиці поховання в Південній Індії і на Шрі-Ланці близько X-го століття до нашої ери. Однак, індійські фахівці датують свої знахідки XV-им століттям до нашої ери. На Шрі-Ланці були проведені радіометричні дослідження артефактів з Анурадхапура, що відносяться до культури чорної і червоної кераміки покритих символами, які не мають відношення до брахми. Вони були датовані X-им століттям до нашої ери.[12] Останки вождя періоду ранньої залізної доби були розкопані в Анайкоддай (Джафна). Ім'я «Ко Вета» бул вирізане брахмою на табличці знайденій поряд зі скелетом, поховання датується III-століттям до нашої ери. Ко, означає «цар» тамільською мовою, що можна порівняти з такими іменами, як Ко Атан, Ко Путівіра і Ко Па-пумаан, наявними в сучасних тамільській брахми написах стародавньої південної Індії і стародавнього Єгипту.[13][14]

Історичний період
Черепки кераміки, що відноситься до південно-індійської культурі чорної і червоної кераміки, знайдені на Шрі-Ланці та датуються I-им і II-им століттями нашої ери. Експонуються в Національному музеї Шрі-Ланки в Коломбо.

Черепки з написами на тамільській брахмі датовані II-им століттям до н. е., знайдені на півночі острова в Пунагарі (Джафна), були також знайдені на півдні в Тіссамахарама (написи тамільською брахмі з Тіссамахарама). На південній кераміці було нанесено декілька написів, в тому числі назву клану — «Вела», назва пов'язана з династією Велірів з Тамілакама (древнього тамільської царства).[15] Епіграфічні дані показують що люди, які називали себе «Дамелас» або «Дамедас» (написання пракритом тамільського слова) жили в місті Анурадхапура, столиці середнього царства Раджарата, і в інших районах Шрі-Ланки на початку 2-го столітті до н. е.[16] В ході розкопок в районі Тіссамахарама на півдні Шрі-Ланки були знайдені місцеві монети, викарбувані між II-им століттям до н. е. і II-м століттям н. е., на деяких з яких були написані місцеві тамільські особисті імена за допомогою символів ранньої тамільської писемності,[17] що дозволяет припускати, що місцеві тамільські купці брали активну участь в торгівлі на південному узбережжі острова наприкінці класичного періоду.[18] Інші стародавні написи цього періоду говорять про тамільського купця,[19] тамільського домовласника в Іллубхараті[20] і тамільського матроса Карава.[21] Два з п'яти стародавніх написів, які згадують дамедас (тамілів), знаходяться в Перія Пуллякулам в районі Вавунія, один знаходиться в Серувавіла в районі Тринкомалі, один знаходиться в Кудувіл в районі Ампара і один в місті Анурадхапура. У літературних джерелах згадується, що тамільські правителі завезли коней на острів у другому столітті до нашої ери за допомогою морських суден. Історичні документи встановлюють, що тамільські королівства, що існували на території сучасної Індії, були тісно залучені у справи острова приблизно з II-го століття до н. е.[22][23] Кудірамалай, Кандародай і Валліпурам служили великою північною тамільською столицею і торговими центрами, які торгували з цими царствами і Римом з VI-го — II-го століття до нашої ери. Археологічні знахідки в цих містах і Манімекхалай, історична поема, досить точно характеризують Нака-Тіву на Нака-Наду на півострові Джафна як прибутковий міжнародний ринок для торгівлі перлами і раковинами для тамільських рибалок.

В історичній поемі Махавамса, розповідається про те як тамільські мандрівники на чолі з царем Елара вторглися на острів близько 145 року до н. е.[24] Карікалан — король Ранньої імперії Чола, син Еламцетценни, використовував міць розвиненого військово-морського флоту Чола для підкорення Цейлону в першому столітті нашої ери. Серед тамілів в той час були популярні індуїстський шиваізм, тамільський буддизм, джайнізм і секуляризм, в той час була поширена віра в місцеві божества. Школа Амаравати стала впливовою в регіоні, коли династія Сатавахана народу телугу створила імперію Андхра та її 17-й монарх Хала (20-24 н. е.) одружився з принцесою з острова. Стародавні ванніяри оселилися в східній частині острова в перші століття нашої ери, розвиваючи цей регіон.[25][26] Регіон Ванні процвітав.[27] В VI-му столітті нашої ери були розвинені постійні прибережні човнові маршрути на південь від півострова Джафна до шиваітських релігійних центрів в Тринкомалі (Конесварам) і далі на південь до Баттікалоа (Тхірукковіл), було створено кілька невеликих тамільських торгових поселень в Муллайтіву на північному узбережжі.[28] Завоювавши острів і керуючи ним цар Нарасімха-варман I (630—668 н. е.) з династії Паллавів, як і його дід цар Сімхавішну (537—590 н. е.) був натхненником і керівником зведення і розвитку декількох ковилів (індуїстських храмів) по всьому острову, зокрема, на північному сході — тут паллавські дравідійські скельні храми сильно впливають на архітектуру регіону протягом кількох століть, будучи прикладом самого популярного архітектурного стилю.[29][30][31] Кількість тамільських солдатів перевезених з південної Індії між VII-им і XI-им століттями досягло такої величини, що місцевим нетамільським царям і вождям довелося покладатися на них як військову силу.[32] В VIII-му столітті тамільські села як єдине ціле називалися Демель-Кабалла (Demel-kaballa) (тамільський наділ), Демелат-валадемін (Demelat-valademin) (тамільські села) і Демель-гамм-бім (Demel-gam-bim) (тамільські села і землі).[33]

Середньовічний період
Країна Койлот Ванні (Coylot Wanees Country), країна Малабара (Malabar country) на північно-східному березі острова на карті 1681 року Роберта Нокса, опублікованій в його книзі.[34]

У IX-ому і X-ому століттях, вторгнення на острів Пандья і Чола закінчилися анексією острова Чола, яка тривала до другої половини XI-го століття н. е.[32][35][36][37] Раджараджа Чола I перейменований в північний престол Муммуді Чола мандали (Mummudi Chola Mandalam) після того як завоював північно-східну частину острова захищаючи тамільських купців від розграбування, ув'язнення і вбивства на острові протягом багатьох років.[38] Завоювання Раджадхіраджа Чола I острова призвели до падіння чотирьох царів, один з яких, Мадавараджах, цар Джаффна, був з Раштракутів.[39] Ці династії створили кілька храмових комплексів (ковилів) для управління населенням земель, які були подаровані царською сім'єю храмам. В їх правління також не були забуті благодіяннями і духовенство інших конфесій. Недавні розкопки привели до відкриття вапнякового ковилу епохи Раджа Раджа Чола на острові Делфт (Neduntheevu або Delft) в Північній Джафні, де були знайдені монети Чола цього періоду.[40] Зниження впливу Чола на Шрі-Ланці сприяло відновленню династії Полоннарува в XI-му столітті.[41] У 1215 році, після вторгнення Пандья, домінуюча тамільська династія Арія Чавакараті створила незалежне царство Джафна на півострові Джафна і прилеглих землях.[42] Розширення Арія Чавакараті на південь було зупинено Алагакконара,[43] людиною, що народилася в сім'ї купця з Канчипурама (зараз індійський штат Тамілнад). Він був головним міністром сингальского короля Паракрамабаху V (1344—1359 рр). Віра Алакешвара, нащадок Алагакконара, потім сам став сингальським королем,[44] але був повалений мінським адміралом Чжен Хе в 1409 році. Наступного року Чжен Хе спорудив тримовний камінь в Ґалле на півдні острова, китайською, перською та тамільською, де записано що він зробив для Будди, Аллаха і бога тамілів Тенаварай Найянара. Адмірал посилався на благословення божеств індуїстського храму на Перімпанаягам Тенаварам у справі створення світу без війн, заснованого на торгівлі. [45] На карті Кантіно 1502 року на східному узбережжі острова зображені 3 тамільських міста: Муллайтіву, Тринкомалі і Панноа, жителі яких вирощували корицю та інші спеції, ловили рибу, збирали перли і поклонялися ідолам, торгуючи в основному з Кожікоде в штаті Керала.[46] Династія Арія Чавакараті правила здебільшого на північному сходу Шрі-Ланки, поки португальці не завоювали Джафну в 1619 році. Прибережні райони острова були завойовані голландцями, а потім стали частиною Британської Імперії в 1796 році нашої ери.

Сингальский Нампота (Nampota), що датується сьогодні як написаний до XIV-го або XV-го століття, показує, що все тамільське царство, в тому числі частина сучасного округу Тринкомалі, була визнана як тамільський регіон під назвою Демала-паттанама (Demala-pattanama) (тамільське місто).[47] У цьому документі, безліч сіл, які в даний час знаходяться в Джафні, Муллайтіву і Тринкомалі згадуються як частини Демала-паттанама.[48]

Англійський моряк Роберт Нокс описав свою подорож в країну тамілів на острові в книзі An Historical Relation of the Island Ceylon, докладно розглядаючи деякі аспекти їх політики, сільського господарства та економіки і вказав деякі царства на мапі в 1681 році.[49] Після прибуття європейських держав з XVII-го століття, окремі поселення тамілів були описані в районах їх проживання на північному сході острова.[50]

Кастова структура більшості сингальского народу принесена індуїстськими переселенцями з Південної Індії, починаючи з XIII-го століття. Це призвело до появи трьох нових груп сингальських каст; Салагама, Дурава і Карава.[51][52][53] Міграція індусів і асиміляція тривали до XVIII-го століття.[51]

Суспільство

Таміломовні громади

На Шрі-Ланці існує 2 таміломовні групи: власне, ланкійські таміли і індійські таміли. Ланкійські таміли (також звані цейлонськими тамілами) є нащадками тамілів, що населяли царство Джафна і князівства східного узбережжя, звані Ваннімаї. Індійські таміли (або гірські таміли (англ. Hill Country Tamils)) є нащадками працівників чайних плантацій, яких насильно відправляли з Тамілнада на Цейлон в XIX столітті.[54] Значну частину таміломовного населення Шрі-Ланки складають мусульмани, однак, на відміну від тамілів мусульман з Індії, вони не ідентифікують себе як етнічні таміли, і тому включаються як окрема етнічна група в офіційну статистику.[55][56]

Більшість ланкійських тамілів проживають в північних і східних провінціях і в столиці Коломбо, а більшість індійських тамілів, проживають у центральних гірських районах.[56] Історично склалося, що обидві групи бачили себе в основному як окремі громади, хоча з 1980-х років вони стали зближуватися під впливом громадянської війни.[57] У 1949 році уряд Об'єднаної національної партії, до якого увійшли Д. Д. Поннамбалама, керівник Тамільського Конгресу, позбавив індійських тамілів громадянства. Це було опротестовано С.Д.В. Челванаякамом, лідером тамільської націоналістичної федеральної партії.[58]

За умовами угоди, досягнутої між Шрі-Ланкою і індійським урядом в 1960 році близько сорока відсотків індійських тамілів отримали громадянство Шрі-Ланки, а більшість інших були репатрійовані в Індію.[59] У 1990-ті роки більшість індійських тамілів отримали ланкійське громадянство.[59]

Регіональні групи

Ланкійські таміли розділені на три підгрупи за регіональною ознакою, діалектами і культурою: таміли Негомбо в західній частині острова, східні таміли в східній частині та північні таміли (Джафна) на півночі.

Релігія
Церква Святої Анни, побудована в португальський період, найважливіша споруда в тамільському селі Ванкалай в окрузі Маннар.

У 1981 році близько вісімдесяти відсотків ланкійських тамілів сповідували індуїзм, в основному шиваізм.[60] Решта переважно були католики, які з'явилися після португальського завоювання царства Джафна і прибережних областей Шрі-Ланки. Існує також невелике число протестантів, у зв'язку з місіонерськими зусиллями в XVIII-му столітті ряду організацій, таких як американська цейлонська місія.[61] Більшість тамілів, що населяють Західну провінцію є католиками, в той час як в Північну і східну провінцію населяють в основному індуїсти.[62] П'ятидесятники та інші церкви, такі як Свідки Єгови, активно набирають членів серед внутрішньо переміщених осіб і біженців.[63]

Індуїстська еліта слідує релігійної ідеології шайва сіддханта (школа шайва), а масова практика народного індуїзму, відстоюючи свою віру в місцевих сільських божеств не знайшла відображення в офіційних індуїстських писаннях. Місце поклоніння залежить від об'єкта поклоніння і його розташування. Це може бути індуїстський храм відомий як Койл, побудований у відповідності з агамаи (набір священних писань що регулюють храм культу). Частіше, однак, храм не завершений відповідно до Агами, але складається в основному з святилища місцевого божества.[62] Ці храми дотримуються щоденних Пуджа (молитов), у яких беруть участь місцеві жителі. Обидва типи храмів обслуговуються місцевим жителем або священиком, званим куруккалами. Куруккал може належати до якого-небудь з відомих місцевих родів, таких як Пандара або Лайєр.[62] У Східній провінції куруккалом зазвичай є прихильник течії лінгаята. Інші храми не мають зображень своїх божеств. Святим символом може бути тризуб (Кулам), камінь або велике дерево. Храми цього типу широко поширені в північних і східних провінціях, типова село до 150 таких символів. Підношення робить старший представник родини, який є власниками місця. Лампада на кокосовій олії запалюється по п'ятницях, так само підносять спеціальну рисову страву, звану Понгал , що готовится або на день який вважається сприятливим в сім'ї або на Тай Понгал, і, можливо, на Тамільський Новий рік.

Поклоняються, в основному, семи божествам: Аянар, Аннамарі, Вайравар, Калі, Піллайяр, Мурукан і Паттіні. У Села більше храмів присвячених Піллайяру, про які піклуються місцеві фермери.[62] Тамільські католики разом з представниками інших конфесій моляться в церкві Мадху.[64] Є кілька історично важливих індуїстських храмів, таких як Кітісварам, Конесварам, Нагулесварам, Муннесварам, Кандасвамі.[65] Храм Катарагама і Адамів пік є об'єднуючими для всіх релігійних конфесій.

Мова

Тамільські діалекти розрізняються за фонологічними змінам і звуковими зрушеннями в їх еволюції від класичної або старої тамільської (III-е століття до н. е.-VII-е століття н. е.). Ланкійські тамільські діалекти утворюють групу, яка відрізняється від тамільських діалектів сучасних індійських штатів Тамілнад і Керала. До групи діалектів ланкійських тамілів входять тамільська Джафни, тамільська Баттікалоа, і діалект тамілів Негомбо. Цими діалектами крім тамілів користуються також сингали, ларакалла і ведди. Ланкійські тамільські діалекти включають багато запозичених слів з сингальскої.

Освіта

Суспільство ланкійських тамілів цінує вищу освіту і можливості, які дає її отримання. Царі династії Аріячакраварті були покровителями літератури та освіти. Храмові школи і традиційні класи гурукулам на верандах (по-тамільські: Тіннай Паллікудам) давали базову релігійну освіту, мови: тамільська та санскрит, вивчалися пізніше.[66] Після завоювання Джафни у 1619 році португальці стали культивувати освіту західного зразка. Єзуїти відкрили школи та семінарії, проте, голландці, захопивши контроль над таміломовними регіонами острова, закрили їх, відкривши свої церковні школи, які були вже не католицькими, а кальвіністськими.[67]

Група місіонерів американської цейлонської місії в Джафні (близько 1890)

Головним поштовхом для подальшого розвитку освіти в регіоні стало заснування американської цейлонської місії в Джафні, яка розпочала свою роботу в 1813 році, коли там з'явилися місіонери під егідою американської ради комісій закордонних місій. Головним періодом впливу місіонерів були роки з 1820-х до початку XX століття. За цей час вони перевели на тамільську велику кількість англійських текстів, займалися виданням книг, створили ряд початкових і середніх шкіл, шкіл-коледжів, надавали медичні послуги жителям півострова Джафна. Американська діяльність в Джафні викликала також і непередбачені наслідки. Розвиток протестантських місіонерських шкіл у Джафні породило рух серед місцевих індусів на чолі з Арумука Наваларом, які створили ряд власних релігійних шкіл на півострові Джафна. Місцеві католики також почали відкривати свої власні школи, держава теж відкривала власні початкові і середніх школи. У результаті всіх цих змін значно зросла грамотність населення Таміла. Це спонукало британський колоніальний уряд використовувати тамілів як державних службовців в британських колоніях: на Цейлоні, в Індії, Малайї та Сінгапурі.[68]

До того часу, коли в 1948 році Шрі-Ланка стала незалежною, близько шістдесяти відсотків державних посад займали таміли, які склали майже п'ятнадцять відсотків населення. Обрані лідери вже незалежного Цейлону побачили в цьому британську хитрість для контролю за сингальською більшістю, і стали проводити заходи щодо корекції даної ситуації, відомі як політика стандартизації, яка реалізовувалася у вже напруженому суспільстві і вважається однією з головних причин громадянської війни. [69][70]

Література

Згідно з переказами література ланкійських тамілів сходить до періоду Сангам (III століття до н. е.-VI століття н. е.) Ці легенди говорять, що в цей період жив поет Ілатту Путантеванар (Путантеванар з Цейлону).[71]

Середньовічний період тамільської літератури пов'язаний, в основному, з творами на теми медицини, математики та історії, які писалися в судах царства Джафна. Під час правління Джаявіра Сінгайяріяна письменник Карівайя написав тексти про медицину (Сегараджасекарам) і про астрологія (Сегараджасекарамалай),[66][72] і про математику (Канакатікарам).[66] Робота про медицину відома як Парараджасекарам, була завершена під час правління Кунавіра Сінгайяріяна. Під час правління Сінгая Парарасасекарана в Наллурі була створена академія для поширення тамільської мови на основі древнього тамільського Сангама. Ця академія займалася збором рукописів стародавніх творів і зберегла їх у бібліотеці Сарасваті Махал. Двоюрідному братові Сінг Парарасасекарана — Арасакері — приписується переклад класичного санскритського тексту Рагхувамша на тамільську мову. Багато літературних творів історичного значення були складені ще до приходу європейських колонізаторів, у тому числі добре відомий Вайяпатал, написаний Вайяпурі Айяр.[66][73]

Під час португальського та голландського колоніального періоду (1619—1796), Муттукумара Кавіраджар є найбільш раннім з відомих авторів, які використовували тамільську літератури як відповідь на християнську місіонерську діяльність. За ним пішов Арамука Навалар, який написав і опублікував ряд книг даної тематики.[71] В період діяльності англіканської, американської цейлонської і методистської місій також спостерігався підйом освіти західного типу і розширення перекладацької діяльності.

Сучасний період тамільської літератури почався в 1960-ті зі створенням сучасних університетів і безкоштовної освіти в період після проголошення незалежності Шрі-Ланки. У 1960-ті також виник соціальний бунт проти кастової системи в Джафні, що відбився в місцевій літературі: Домінік Джіва, Сенкай Аажияан і Таміжмані Ахаланган — автори цього періоду.[71]

Після початку громадянської війни в 1983 році, велике число поетів і письменників стали писати на такі теми, як смерть, руйнування і насильство. Такі твори не мають паралелей в попередній історії тамільської літератури.[71] Війна змусила тамільських письменників виїхати з острова і розселиться по всій планеті, в їхніх творах знайшли відображення їхні проблеми з втраченим житлом і необхідністю інтеграції з місцевим населенням у Європі та Північній Америці.[71]

Кухня
Путту з морепродуктами в магазині в Джафні.
Хоппере, відомі серед тамілів як Ідійяппам, популярна страва для сніданку та вечері

Кухня ланкійських тамілів схожа на традиційну індійську, проте на неї вплинули колонізатори та іноземні торговці. Основним щоденним раціоном є рис, який так само є основною частиною святкових страв, і каррі, яке є улюбленою стравою обідів і вечер. Причому каррі для ланкійців це не одна страва, а великий список з різними інгредієнтами: рибою, м'ясом, птицею, морепродуктами, бобовими, аж до фруктів. Головний компонент — порошок каррі, що є сумішшю приправ, в який обов'язково входить чорних перець, коріандр, пекучий перець чилі, насіння гірчиці, кмин, кориця, куркума, імбир, часник, а також листя вічнозеленого чагарнику каррі. На рисі і каррі заснована велика частина кухні ланкійських тамілів, що відрізняють її від кухні індійських тамілів, з регіональними відмінностями між північними і східними районами острова. Ланкійці зазвичай підсмажують каррі на сковорідці, що істотно відрізняє його від індійського каррі, причому за гостротою острівні страви також поступаються.[74][75]

Хоппере, які зроблені з рисового борошна і виглядають як нитяна вермішель, акуратно викладена в рулони близько 12 см в діаметрі, часто в поєднанні з томатним супом соті і каррі — це найзвичайніший сніданок або вечеря.[75][76] Інша поширена страва — путту або пітту, це зернистий, сухий, але м'який приготований на пару рис з додаванням кокосової стружки, який готують в бамбукових циліндрах з основою, затягнутою тканиною, так що бамбукова посудина може бути встановлена вертикально на глиняний горщик з киплячою водою. Путту урізноманітнюють додаванням раги, шпинату і тапіоки. Є також солодкі і солоні путту.[75][77] Ще одною популярною стравою для сніданку або вечері є аппам, тонкі млинці з рисового борошна з м'якої серединою і жорсткими хрусткими краями.[75][78] Є варіанти, коли в середину додають яйця або молоко.[74]

На півострові Джафна завжди був достаток морепродуктів, таких як краби, акули, інші риба, креветки і кальмари. М'ясні страви, такі як баранина, курка, свинина і яловичина так само займають свою нішу в раціоні. Рослинні компоненти каррі найчастіше беруться з домашнього саду, це гарбуз, ямс, плоди джекфрута, квіти гібіскуса і різна зелень. Кокосове молоко і порошок пекучого перцю чилі — також часті інгредієнти домашнього каррі. Закуски зазвичай складаються з ачарів (індійських маринадів) і вадахамів. Закуски та солодощі, як правило, домашнього «сільського» виробництва, різноманітність яких, спирається на джаггері (неочищений цукровий очерет), насіння кунжута, кокосові горіхи і кунжутну олію, саме вони надають різноманітність кухні різних регіонів. Найпопулярнішим алкогольним напоєм в сільській місцевості є пальмове вино, із соку пальм. Закуски, саворі, цукерки та каші, вироблені з пальміри, утворюють окрему, але унікальну категорію продуктів, від віялового листя до коренів, пальмірова пальма є невід'ємною частиною життя і кухні північного регіону.[74]

Політика

Цейлон став незалежним у 1948 році. З моменту здобуття незалежності, політичні відносини між сингальською і тамільською громадами були напруженими. Шрі-Ланка виявилася не в змозі стримати вал етнічного насильства, що призвело до ескалації тероризму від одиничних випадків до масових і, нарешті, до громадянської війни. [79] Громадянська війна на Шрі-Ланці мала кілька причин: сучасна етнічна картина острова перемішувалась і доповнювалася з колоніального періоду, словесні війни за приналежність місць археологічних розкопок і етимології топонімів і політичне використання національного минулого. [80] Громадянська війна призвела до загибелі понад 70 тисяч чоловік [81] і, відповідно до інформації організацій із захисту прав людини таких, як Хьюман Райтс Вотч, викрадення тисяч інших (див. Викрадення на Шрі-Ланці). [82] [83] [84] З 1983 року на Шрі-Ланка біженцями стали більш ніж мільйон осіб, вісімдесят відсотків з яких були ланкійськими тамілами. [85]

До незалежності
Ланкійська тамільська дівчина на поштовій картці 1910

Поява великої кількості протестантських місіонерів після 1814 послужило основним поштовхом у розвитку політичної самосвідомості ланкійських тамілів. Діяльність місіонерів американської ради комісій закордонних місій, методистської і англіканської церков призвело до відродження серед індуїстських тамілів, які створили свої власні соціальні групи, побудували свої власні школи і храми, стали публікувати власну літературу з протидії місіонерської діяльності. Успіх цієї роботи привів до нового зростання самосвідомості тамілів, спонукаючи їх думати про себе як про єдине співтовариство, і це підготувало ґрунт для розквіту їхньої культури, релігії, мови і суспільства в середині XIX-го століття.[86][87]

Великої Британія, яка завоювала весь острів до 1815 року, створила законодавчу раду в 1833 році шляхом об'єднання тамільського і сингальского товариств і віддавши три місця європейцям і по одному місцю для сингалів, ланкійських тамілів і бюргерів.[88] Основна функція цієї ради полягала в винесенні рекомендацій губернатору острова, і місця, в кінцевому підсумку, в раді перетворилися на виборні посади.[89] З введенням консультативної ради комісії Донугхмора в 1931 році і комісії Соулбері в 1947 році, основна суперечка між елітами сингалів і тамілів була з питання про подання в ньому, а не в складі уряду. Питання про поділ влади був використаний націоналістами обох громад для ескалації міжетнічного суперництва, яке продовжує набирати обертів і сьогодні . Спочатку напруженість у відносинах між сингалами і тамилами практично не проглядалася, коли в 1913 році таміл Поннамбалама Аруначале був призначений представником сингальского, а також з'явилися таміли в національній законодавчій раді. Британський губернатор Вільям Меннінг, який був призначений в 1918 році, проте, активно заохочував поняття «суспільне уявлення».[90] Згодом, комісія Донугхмора в 1931 році відхилила подання громад і ввела загальне виборче право. Це рішення викликало опір з боку тамільського політичного керівництва, зрозумівши, що вони тепер будуть мати меншість у парламенті відповідно до їх часток від загальної чисельності населення. У 1944 році Дж.Дж. Поннамбалама, лідер тамільської громади, запропонував комісії Соулбері, щоб у парламенті незалежного Цейлону було приблизно рівне число місць для тамілів і сингалів, однак пропозиція була відхилена.[91] Стаття 29 пункт 2 складеної комісією конституції забезпечувала захист національних меншин шляхом встановлення у дві третини рівня голів для прийняття рішення в парламенті, така схема надавала малим етнічним групам більшу вагу.[92]

Після незалежності
Територіальні претензії Таміл-Іламу різних тамільських груп

Після здобуття незалежності в 1948 році, Дж. Дж. Поннамбалама і його Тамільський конгрес приєдналися до помірної орієнтованої на Захід Об'єднаної національної партії Д. С. Сенанаяке. Цейлонський закон про громадянство 1948 року, відмовивши у наданні громадянства ланкійцям індійського походження, розділив Тамільський конгрес. С.Дж. В. Челванаякам, лідер відколовшоїся Федеральної партії (ФП), оспорював цей закон в Верховному суді, а потім в Таємної раді в Англії, але не зміг скасувати його. Федеральна партія в кінцевому рахунку стала домінуючою серед тамільських політичних партій.[93] у відповідь на акт «Тільки сингальский» в 1956 році, який зробив сингальську єдиною офіційною мовою, депутати ФП влаштували ненасильницьку сидячий страйк (сатьяграха), але були жорстоко розігнані. Федеральну партію звинуватили в не великих погромах в травні-червні 1958, які проводили таміли, після яких партію ненадовго заборонили, в ході погромів багато було вбито і тисячі були змушені покинути свої будинки.[94] Ще один конфлікт між громадами викликала підтримувана державою схема переселення в Східній провінції, яка традиційно вважається тамільськими націоналістами своєю батьківщиною, в результаті якої демографічний баланс суттєво зрушився на користь сингалів. Саме це послужило основною причиною етнічних заворушень.[79][95]

У 1972 році в нову конституцію не включили пункт 2 статті 29 конституції Соулбері 1947 року, який був розроблений для захисту інтересів національних меншин.[96] Крім того в 1973 році урядом Шрі-Ланки була реалізована політика стандартизації, імовірно, щоб виправити нерівність при вступі до університетів, створену в часи британського колоніального панування. Отримані переваги, якими стали користуватися студенти- сингали, також означали значне зниження числа учнів тамілів.[97]

Незабаром після цього, в 1973 році Федеральної партія вирішила вимагати окремої держави Тамілів. У 1975 році вони об'єдналися з іншими тамільськими політичними партіями, щоб створити Тамільська об'єднаний визвольний фронт (ТООФ — TULF). Після першої національної конвенції ТООФ в 1976 році, цейлонські таміли стали сповідувати ніціоналізм, тобто вони вже не хотіли жити в єдиноій з сингалами державі.[98] Челванаякам і його Федеральна партія до 1973 року вважали поділ країни «самогубством». У цей момент, однак, багато політичних лідерів обернулися до тамільською націоналізму.[79][95] До 1977 року більшість тамілів, здавалося, підтримують рух за незалежність, обравши переважною більшістю ТООФ.[99] Після виборів пройшли масові заворушення 1977, в яких близько 300 тамілів були вбиті.[100] Наступний пік насильства був в 1981 році, коли організований натовп сингалів шаленів ночами з 31 травня по 2 червня, було скоєно спалення громадської бібліотеки Джафни, у той час однієї з найбільших бібліотек в Азії, що містить понад 97 000 книг і рукописів.[101][102]

Збройне протистояння
Тамільські повстанці в пікапі в Кіліноччі в 2004 році

З 1948 року уряд, змінюючи один одного, проводили таку політику, результатом якої було надання допомоги громаді сингалів в таких галузях, як освіта і зайнятість населення. [103] Ці заходи утруднювали тамільській молоді середнього класу вступ до університету або знижували гарантії збереження робочих місць. [103] [104] Це молоде покоління, часто зване іншими тамілами «хлопчики» (по-тамільські: потія), стало основою багатьох бойових організацій. [103] Для сил бойовиків дуже важливі були події Чорного липня, в ході яких були вбиті від 1000 [105] до 3000 [106] ланкійських тамілів, що спонукало багатьох молодих людей стати на шлях збройного опору. [103] [106] [107]

До кінця 1987 бойові групи молоді воювали не тільки з силами безпеки Шрі-Ланки і індійськими силами з підтримки миру, але й одна з одною, з Тиграми визволення Таміл Іламу (ТВТІ), що врешті-решт призвело до зникнення більшості з них. Крім ТВТІ, багато з решти організацій перетворюються на політичні партії в складі Тамільського національного альянсу або автономні політичні партії. Деякі з них також діють як воєнізовані групи у складі державних військ. [103]

Групи із захисту прав людини, таких як Міжнародна амністія і Хьюман Райтс Вотч, а також Державний департамент США [108] і Європейський союз, [109] висловили заклопотаність станом прав людини на Шрі-Ланці, як уряд Шрі-Ланки, так і повстанці ТВТІ були звинувачені в порушенні прав людини. Незважаючи на те, Міжнародна амністія в 2003 році виявила значне поліпшення ситуації з правами людини, що стало можливим в зв'язку з припиненням вогню і мирними переговорами між урядом і ТВТІ, [110] в 2007 році вони ж повідомили про ескалацію політичних вбивств, вербування дітей, викрадення і збройні зіткненнях, які створили атмосферу страху на півночі і сході країни. [111]

Кінець громадянської війни

У серпні 2009 року громадянська війна закінчилася повною перемогою урядових військ. Під час останньої фази війни було вбито багато цивільних осіб і озброєних заколотників тамільського походження. За підрахунками уряду загинуло понад 22 000 членів ТВТІ. [112] Кількість жертв серед мирного населення, за різними оцінками, варіюється від 6500 [113] досягає 40 000. [114] Це на додаток до 70 тисяч ланкійців убитих до початку останнього етапу громадянської війни. [115] Понад 300 000 внутрішньо переміщених цивільних осіб тамільського походження тримали в спеціальних таборах і зрештою відпустили. З 2011 року ще кілька тисяч учасників ТВТІ знаходяться в державних в'язницях в очікуванні вироку. [116].

Єпископ Маннарі (місто на північному заході острова), Джозеф Райяппу, каже, що 146 679 чоловік пропало між жовтнем 2008 року і кінцем громадянської війни. [117] Проте уряд Шрі-Ланки не хоче звільнити жертв війни. Під час зустрічі УВКБ в Женеві в березні 2012 року американський рух проти уряду Шрі-Ланки почав процес примирення.

Міграція
Храм Шрі Камадчі Ампа в місті Гамм, Німеччина, побудований в основному на кошти ланкійських тамільських експатріантів

Найпершими з таміломовних ланкійців що відправилися в чужі краї були купці з гільдії Теніланкай Валансіяр (Tenilankai Valanciyar) (Валансіяр з півдня Ланки). Їх письмові сліди в Південній Індії датуються XIII століттям. [118] Наприкінці XIX-го століття, освідченні таміли з півострова Джаффна мігрували в британські колонії Малайя (континентальна Малайзія і Сінгапур) і Індію, щоб допомогти колоніальній бюрократії. Вони працювали практично у всіх галузях державного управління, а також на плантаціях і в промисловості. Відомий малайзієць Ананда Крішнан, [119] включений в список мільярдерів Forbes і колишній міністр закордонних справ і заступник прем'єр-міністра Сінгапура, Раджаратнам Сіннатамбі, походять від ланкійських тамілів. [120] К.В. Тамотарампіллай, відродивший індійську тамільську мову, народився на півострові Джафна. [121]

Після громадянської війни
Діти емігрувавших ланкійських тамілів в традиційному одязі в Канаді

Після початку конфлікту між урядом Шрі-Ланки і ТВТІ (Тиграми визволення Таміл-Іламу), відбулася масова міграція тамілів, що рятувалися від труднощів і небезпек війни. Спочатку, це був середній клас професіоналів, таких як лікарі та інженери, за ними стали іммігрувати представники найбідніших верств суспільства. Бойові дії змусили понад 800 тисяч тамілів тікати зі своїх будинків в інші місця на Шрі-Ланці, як внутрішньо переміщені особи, а також виїжджаючи за кордон, спонукаючи Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) ідентифікувати їх в 2004 році як найбільшу групу прохачів притулку. [122][123]

Найбільше біженців прийняла Канада, понад 200 000 легальних емігрантів з Шрі-Ланки, [124] які розселилися в основному у Великому Торонто. Канадські таміли, відносно багата група, [125] до неї належить багато видатних вихідців з ланкійських тамілів, таких як письменник Шиям Селвадурай [126] і Індіра Самарасекера, [127] президент університету Альберти.

В Індії ланкійських тамілів, в основному біженців, близько 100 000 у спеціальних таборах і ще близько 50 000 за їх межами. [122] У країнах Західної Європи, біженці та іммігранти інтегруються в суспільство, де це можливо. Британська тамілка співачка M.I.A. (справжнє ім'я Матхангі «Майа» Арулпрагасам) [128] і журналіст Бі-бі-сі Джордж Елагайех [129] є найвідомішими британцями з ланкійських тамілів. Індуїсти, представники діаспори ланкійських тамілів, створили ряд відомих індуїстських храмів по всій Північній Америці і Європі, зокрема в Канаді, Франції, Німеччині, Данії та Великої Британії.[130] [131]

Див. також

Примітки
  1. Krishnan, Shankara (1999). Postcolonial Insecurities: India, Sri Lanka, and the Question ofNationhood. Univ Of Minnesota Press. с. 172. ISBN 0816633304.
  2. Iravatham Mahadevan, Aryan or Dravidian or Neither? — A Study of Recent Attempts to Decipher the Indus Script (1995–2000), ELECTRONIC JOURNAL OF VEDIC STUDIES (EJVS), Vol. 8 (2002) issue 1 (March 8) ISSN 1084-7561
  3. Mathivanan and K.Indrapala (1981), Архівовано 23 липня 2007 у Wayback Machine., Jaffna Seal — An archaeological team led by K.Indrapala of the University of Jaffna excavated a megalithic burial complex at Anaikoddai in Jaffna District, SriLanka. In one of the burials, a metal seal was found assigned by the excavators to ca.3rd century BC
  4. Kamanev, Marina (11-02-2009). 8599,1933874,00.html Asylum Seekers Stuck in Indonesia-Australia Standoff. The Time. Процитовано 2 листопада 2009.[недоступне посилання з липня 2019]
  5. Fong, Petti (10-19-2009). Migrants said to be Tamils. Toronto Star. Процитовано 2 листопада 2009.
  6. de Silva, A. History of Sri Lanka, p. 129
  7. «Vedda». Encyclopædia Britannica Online. London: Encyclopædia Britannica. 2008. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/624466/Vedda. Процитовано 2008-06-23.
  8. Maloney, Clarence (1980). People of the Maldive Islands. Bombay: Orient Longman. с. 57. OCLC 476989751.
  9. Indrapala, K. The Evolution of an ethnic identity: The Tamils of Sri Lanka , pp. 53-54
  10. Schalk, Peter (2002). Buddhism Among Tamils in Pre-colonial Tamilakam and Ilam: Prologue. The Pre-Pallava and the Pallava period. Acta Universitatis Upsaliensis. 19-20 (Uppsala University). с. 100–220. ISBN 9155453570 9789155453572 Перевірте значення |isbn= (довідка).
  11. Indrapala, K. The Evolution of an ethnic identity: The Tamils of Sri Lanka, p. 91
  12. Subramanian, TS (27 січня 2006). Reading the past in a more inclusive way: Interview with Dr. Sudharshan Seneviratne. Frontline. Архів оригіналу за 12 червня 2008. Процитовано 2008-07- 09.
  13. Indrapala, K. The Evolution of an ethnic identity: The Tamils of Sri Lanka, pp. 324
  14. Mahathevan, Iravatham (24 червня 2010). [http: //www.hindu.com/2010/06/24/stories/2010062451701100.htm An epigraphic perspective on the antiquity of Tamil]. The Hindu (The Hindu Group). Процитовано 13 вересня 2010.
  15. Mahadevan, I. Early Tamil Epigraphy: From the Earliest Times to the Sixth Century AD , p. 48
  16. Indrapala, K., The Evolution of an ethnic identity: The Tamils of Sri Lanka , p. 157
  17. Mahadevan, I. «Ancient Tamil coins from Sri Lanka», pp. 152—154
  18. Bopearachchi, O. «Ancient Sri Lanka and Tamil Nadu», pp. 546—549
  19. Dameda vanija gahapati Vishaka.
  20. Ilu bhartechi Dameda karite Dameda gahapatikana.
  21. Dameda navika karava.
  22. de Silva, CR Sri Lanka — A History , pp. 30-32
  23. Mendis, GCCeylon Today and Yesterday , pp. 24-25
  24. Nadarajan, V., History of Ceylon Tamils , p. 40
  25. Hellmann-Rajanayagam, Dagmar (1994). Tamils and the meaning of history. Contemporary South Asia (Routledge) 3 (1): 3–23. doi:10.1080 / +09584939408719724.
  26. Schalk, Peter (2002). Buddhism Among Tamils in Pre-colonial Tamilakam and Ilam: Prologue. The Pre-Pallava and the Pallava period. Acta Universitatis Upsaliensis (Uppsala University). 19-20: 159, 503. «The Tamil stone inscription Konesar Kalvettu details King Kulakottan's involvement in the restoration of Koneswaram temple in 438 AD (Pillay, K., Pillay, K. (1963). South India and Ceylon);»
  27. Arumugam, S (1980). id = 7g4YAAAAIAAJ & q = vanni + region + flourish & dq = vanni + region + flourish The Lord of Thiruketheeswaram, an ancient Hindu sthalam of hoary antiquity in Sri Lanka. Colombo. «Kulakottan also paid special attention to agricultural practice and economic development, the effects of which made the Vanni region to flourish; temples were cared for and regular worship instituted at these,»
  28. Ismail, Marina (1995). Early settlements in northern Sri lanka. «ln the sixth century AD there was a coastal route by boat from the Jaffna peninsula in the north, southwards to Trincomalee, especially to the religious centre of Koneswaram, and further onwards to Batticaloa and the religious centre of Tirukovil, along the eastern coast. Along this route there were a few small trading settlements such as Mullativu on the north coast ...»
  29. Singhal, Damodhar P. (1969). India and world civilization, Volume 2 (University of Michigan Press) 2. OCLC 54202.
  30. Humphrey William Codrington. Short History of Ceylon . pp. 36
  31. Sachindra Kumar Maity. Masterpieces of Pallava Art . pp.4
  32. Spencer, George W. The politics of plunder: The Cholas in eleventh century Ceylon. The Journal of Asian Studies (Association for Asian Studies) 35 (3): 408.
  33. Indrapala, K The Evolution of an ethnic identity: The Tamils of Sri Lanka , pp. 214—215
  34. The 1681 CE map by Robert Knox demarcates the then existing boundaries of the Tamil country. In 1692 CE, Dutch artist Wilhelm Broedelet crafted an engraving of the map: Coylat Wannees Land, where the Malabars live -An Historical Relation of the Island of Ceylon, Atlas of Mutual Heritage, Netherlands[недоступне посилання з квітня 2019].
  35. de Silva, CR Sri Lanka — A History , pp. 46, 48, 75
  36. Mendis, G.C. Ceylon Today and Yesterday , pp. 30-31
  37. Smith, V.A. The Oxford History of India , p. 224
  38. "Epigraphia Carnatica, Volume 10, Part 1, page 32
  39. Pillay, K. (1963). South India and Ceylon. University of Madras. OCLC 250247191.
  40. Balachandran, P. K. (10 березня 2010). [http: / /expressbuzz.com/world/chola-era-temple-excavated-off-jaffna/154903.html Chola era temple excavated off Jaffna]. Express Buzz.
  41. de Silva, CR Sri Lanka — A History , p. 76
  42. de Silva, CR Sri Lanka — A History , pp. tamil best100-102
  43. de Silva, CR Sri Lanka — A History , pp. 102—104
  44. de Silva, CR Sri Lanka — A History , p. 104
  45. Robert D. Kaplan. (2010) Monsoon: The Indian Ocean and the Future of American Power
  46. Tomé Pires; Francisco Rodrigues; Armando Cortesão (2005). The Suma oriental of Tome Pires: an account of the east, from the red sea to China, written in Malacca and India in 1512-1515; and, The book of Francisco Rodrigues: pilot-major of the armada that discovered Banda and the Moluccas: rutter of a voyage in the red sea, nautical rules, almanack and, maps, written and drawn in the east before 1515. New Delhi: Asian Educational Services. с. 85. ISBN 8120605357 9788120605350 8120605993 9788120605992 Перевірте значення |isbn= (довідка). OCLC 226252917.
  47. Indrapala, K., The Evolution of an ethnic identity: The Tamils of Sri Lanka , p. 210
  48. Nampota , MD Gunasena & Co., Colombo 1955, pp. 5-6
  49. Knox, Robert (1681). An Historical Relation of the Island Ceylon. London: Robert Chiswell. с. 166. ISBN 1406911410. 2596825.
  50. Upon arrival in June 1799, Sir Hugh Cleghorn, the island's first British colonial secretary wrote to the British government of the traits and antiquity of the Tamil nation on the island in the Cleghorn Minute: "Two different nations from a very ancient period have divided between them the possession of the island. First the Sinhalese, inhabiting the interior in its Southern and Western parts, and secondly the Malabars [another name for Tamils] who possess the Northern and Eastern districts. These two nations differ entirely in their religion, language, and manners. "McConnell, D., 2008; Ponnambalam, S. 1983
  51. de Silva, A History of Sri Lanka , p. 121
  52. Spencer, Sri Lankan history and roots of conflict , p. 23
  53. Indrapala, K., The Evolution of an ethnic identity: The Tamils of Sri Lanka, p. 275
  54. de Silva, CR Sri Lanka — A History , pp. 177, 181
  55. de Silva, CR Sri Lanka — A History , pp. 3-5, 9
  56. Department of Census and Statistics of SriLanka. Population by Ethnicity according to District (PDF). statistics.gov.lk. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 3 травня 2007.
  57. V. Suryanarayan (2001). In search of a new identity. Frontline. Архів оригіналу за 8 лютого 2005. Процитовано 2 липня 2008.
  58. Hoole, Ranjan; Sritharan, Kopalasingam (2001). Missed Opportunities and the Loss of Democracy: The Disfranchisement of Indian Tamils:1948–49. UTHR. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 26 червня 2008.
  59. de Silva, CR Sri Lanka — A History , p. 262
  60. Sri Lanka: Country study. The Library ofCongress. 1988. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 25 червня 2008.
  61. Hudson, D. Religious Controversy in British India: Dialogues in South Asian Languages, p. 29
  62. Karthigesu, Sri Lankan Tamil society and politics , pp. 34-89
  63. Overview: Pentecostalism in Asia. The pew forum. Архів оригіналу за 6 березня 2008. Процитовано 24 березня 2008.
  64. Tamil Tigers appeal over shrine. BBC. 2008- 04-08. Процитовано 14 квітня 2008.
  65. Manogaran, Chelvadurai, The untold story of the ancient Tamils of Sri Lanka , p. 46
  66. Gunasingam, M.' 'Sri Lankan Tamil Nationalism' ', pp. 64-65
  67. Gunasingam, M. Sri Lankan Tamil nationalism, p. 68
  68. Gunasingam, M. Sri Lankan Tamil nationalism , pp. 73-109
  69. Pfaffenberger, B. The Sri', p. 110
  70. Ambihaipahar, R. Scientific Tamil Pioneer , p. 29
  71. Sivathamby, Karthigesu (2005). [http: // tamilelibrary. org / teli / srilitt.html 50 years of Sri Lankan Tamil literature]. Tamil Circle. Процитовано 25 серпня 2008.
  72. Coddrington, H. Ceylon Coins and Currency , p. 74
  73. Nadarajan, V History of Ceylon Tamils , pp. 80-84
  74. Ramakrishnan, Rohini (20 липня 2003). From the land of the Yaal Padi. The Hindu. Архів оригіналу за 16 червня 2008. Процитовано 2 серпня 2008.
  75. Ланкійська кухня
  76. Pujangga, P. A requiem for Jaffna , p. 75
  77. Pujangga, P. A requiem for Jaffna , p. 72
  78. Pujangga, P. A requiem for Jaffna' ', p. 73
  79. Peebles, Patrick (February 1990). Colonization and Ethnic Conflict in the Dry Zone of Sri Lanka. Journal of Asian Studies (Association for Asian Studies) 49 (1): 30–55. JSTOR 2058432. doi:10.2307 / 2058432.
  80. Spencer, J. Sri Lankan history and roots of conflict , p. 23.
  81. [http: //news.bbc.co.uk/2/hi/south_asia/7243595.stm Sri Lanka civilian toll 'appalling']. BBC. 28 лютого 2006. Процитовано 7 липня 2008. «Correspondents say that fighting between the two sides since then has killed more than 70,000 people. More than 1,000 people have been killed since the government withdrew from the ceasefire, according to the military.»
  82. Sri Lanka rapped over 'disappeared'. BBC. 6 березня 2008. «Sri Lanka's government is one of the world's worst perpetrators of enforced disappearances, US-based pressure group Human Rights Watch (HRW) says. An HRW report accuses security forces and pro-government militias of abducting and "disappearing" hundreds of people - mostly Tamils - since 2006.» Проігноровано невідомий параметр |Accessdate= (можливо, |accessdate=?) (довідка)
  83. Fears grow over Tamil abductions. BBC. 26 вересня 2006. Процитовано 7 липня 2008. «The image of the "white van" invokes memories of the "era of terror" in the late 1980s when death squads abducted and killed thousands of Sinhala youth in the south of the country. The Asian Human Rights Commission (AHRC) says the "white van culture" is now re-appearing in Colombo to threaten the Tamil community.»
  84. "Disappearances "on rise in Sri Lanka's dirty war. The Boston Globe. 15 травня 2006. Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 7 липня 2008. «The National Human Rights Commission of Sri Lanka has recorded 419 missing people in Jaffna since December2005.» Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  85. Newman, Jesse (2003). Narrating displacement: Oral histories of Sri Lankan women. Refugee Studies Centre- Working papers (Oxford University) (15): 3–60.
  86. Gunasingam, Sri Lankan Tamil nationalism , p. 108
  87. Gunasingam, M. Sri Lankan Tamil nationalism , p. 201
  88. McConnell, D. (2008). The Tamil people's right to self-determination. Cambridge Review of International Affairs 21 (1): 59–76. doi:10.1080 / +09557570701828592. Процитовано 25 березня 2008.
  89. Gunasingam, M. Sri Lankan Tamil nationalism , p. 76
  90. de Silva, KM History of Sri Lanka , Penguin 1995
  91. Gunasingam, M. Sri Lankan Tamil nationalism , p. 5
  92. Gunasingam, M. Sri Lankan Tamil nationalism , p. 6
  93. Russell, Ross (1988). Sri Lanka: Country study. The Library of Congress. Процитовано 25 червня 2008.
  94. Roberts, Michael (November 2007). Blunders in Tigerland: Papes muddles on suicide bombers. Heidelberg papers on South Asian and comparative politics (University of Heidelberg) 32: 14.
  95. Russel, Ross (1988). lanka /71.htm Tamil Alienation. The Library of Congress. Процитовано 25 червня 2008.
  96. Gunasingam, Sri Lankan Tamil nationalism , p. 6
  97. Jayasuriya, J. E. (1981). Education in the Third World. Pune: Indian Institute of Education. OCLC 7925123.
  98. Wilson, AJ Sri Lankan Tamil Nationalism: Its Origins and Development in the Nineteenth and Twentieth Centuries , pp. 101—110
  99. Gunasingam, M. Sri Lankan Tamil nationalism , p. 7
  100. Kearney, RN (1985). Ethnic Conflict and the Tamil Separatist Movement in Sri Lanka. Asian Survey 25 (9): 898–917. JSTOR 2644418. doi:10.1525 / as .1985.25.9.01p0303g.
  101. Wilson, AJ Sri Lankan Tamil Nationalism: Its Origins and Development in the Nineteenth and Twentieth Centuries , p. 125
  102. Knuth, Rebecca (2006). Destroying a symbol (PDF). IFLA. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 20 березня 2008.
  103. Russell, Ross (1988). [http: //countrystudies.us/sri-lanka/72.htm Tamil Militant Groups]. The Library of Congress. Процитовано 25 червня 2008.
  104. Shastri, A. (1990). The Material Basis for Separatism: The Tamil Eelam Movement in Sri Lanka. Journal of Asian Studies 49 (1): 56–77. JSTOR 2058433. doi:10.2307 / 2058433.
  105. Kumaratunga, Chandrika (24 липня 2004). Speech by President Chandrika Kumaratunga at the 21st Anniversary of 'Black July', Presidential Secretariat, Colombo, July 23,2004. SATP. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 8 вересня 2008.
  106. Harrison, Frances (23 липня 2003). Twenty years on - riots that led to war. BBC. Процитовано 8 вересня 2008. «Indeed nobody really knows how many Tamils died in that one week in July 1983. Estimates vary from 400 to 3,000 dead.»
  107. Marschall, Wolfgang (2003). Social Change Among Sri Lankan Tamil Refugees in Switzerland. University of Bern. Архів оригіналу за 5 грудня 2007. Процитовано 22 грудня 2007.
  108. 2000 Human Rights Report: Sri Lanka. United States Department of State. 2000. Архів docid = 704 Sri Lanka оригіналу за 10 квітня 2008. Процитовано 8 травня 2008.
  109. [http: //ec.europa.eu/external_relations/sri_lanka/intro/index.htm #hr The EU's relations with Sri Lanka - Overview]. EuropeanUnion. 2007. Архів оригіналу за 1 червня 2007. Процитовано 8 травня 2008. Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  110. Open letter to LTTE, SLMM and SL Police concerning recent politically motivated killings and abductions in Sri Lanka. Amnesty International. 2003. Архів оригіналу за 2 лютого 2009. Процитовано 27 серпня 2008. Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  111. Amnesty International report for Sri Lanka2007. AmnestyInternational. 2007. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 1 липня 2008.
  112. [http: // www. webcitation.org/6AkbJctqS / UK - Sri Lankan army and Tamil Tiger death tolls reveal grim cost of years of civil war]. Ft.com. 23 травня 2009. Архів [http: //www.ft.com/cms/s/0/eda17636-4733-11de-923e-00144feabdc0.html? Nclick_check = 1 оригіналу] за 17 вересня 2012. Процитовано 30 травня 2009.
  113. David Pallister & Gethin Chamberlain (24 квітня 2009). [http: //www.guardian.co.uk/world/2009/apr/24/srilanka Sri Lanka war toll near 6,500, UN report says]. London: The Guardian, UK.
  114. Buncombe, Andrew (12 лютого 2010). Up to 40,000 civilians 'died in Sri Lankaoffensive'. The Independent (London). Процитовано 23 травня 2010.
  115. Buerk, Roland (23 липня 2008). [http: //news.bbc.co.uk/1/hi/world/south_asia/7521197.stm Sri Lankan families count cost of war]. BBC News.
  116. [http: //www.bbc.co.uk/news/world-south-asia-14735405 Sri Lankan introduces new 'anti-terror' legislation]. BBC. 2 August 2011. Процитовано 2 September 2011.
  117. sri-lanka-priests-bs.php The Life of a Sri Lankan Tamil Bishop (and others) in Danger - Salem-News.Com
  118. Indrapala, K. The Evolution of an ethnic identity: The Tamils of Sri Lanka , pp. 253-54
  119. Who is Ananda Krishnan?. 27 травня 2007. Процитовано 2 серпня 2008. Проігноровано невідомий параметр |Publisher= (можливо, |publisher=?) (довідка)
  120. Chongkittavorn, Kavi (6 серпня 2007). Asean's birth a pivotal point in history of Southeast Asia. The Nation. Архів [http: //www.nationmultimedia.com/2007/08/06/headlines/headlines_30043849.php оригіналу] за 8 червня 2008. Процитовано 2 серпня 2008.
  121. S., Muthiah (9 серпня 2004). Архівована копія. The Hindu. Архів [http: //www.hinduonnet.com/thehindu/mp/2004/08/09/stories/2004080900190300.htm оригіналу] за 25 січня 2009. Процитовано 2 серпня 2008. Проігноровано невідомий параметр |Title= (можливо, |title=?) (довідка)
  122. Acharya, Arunkumar (2007). Ethnic conflict and refugees in Sri Lanka (PDF). Autonomous University of NuevoLeon. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 1 липня 2008.
  123. [http: //web.amnesty.org/library/Index/ENGASA370042006 Amnesty International report on internally displaced in Sri Lanka]. Amnesty International . org. 2006. Архів оригіналу за 14 квітня 2007. Процитовано 22 квітня 2007.
  124. Foster, Carly (2007). Tamils: Population in Canada. RyersonUniversity. Архів оригіналу за 14 лютого 2008. Процитовано 25 червня 2008. «According to government figures, there are about 200,000 Tamils in Canada»
  125. [http: //www.thestar.com/news/canada/article/860379 Ottawa will not invoke notwithstanding clause to stop migrant ships]. The Toronto Star. 13 вересня 2010. Процитовано 14 вересня 2010.
  126. Hunn, Deborah (2006). Selvadurai,Shyam. glbtq.com. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 5 серпня 2008.
  127. Pilger, Rick. Thoroughly Dynamic: IndiraSamarasekera. University ofAlberta. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 5 серпня 2008.
  128. Lynskey, Dorian (22 квітня 2005). Fighting talk: She's a revolutionary's daughter and her music oozes attitude. The Guardian (London). Процитовано 5 серпня 2008.
  129. [http: //news.bbc.co.uk/newswatch/ukfs/hi/newsid_3220000/newsid_3223900/3223966.stm NewsWatch: George Alagiah]. BBC. 2006- 06-26. Процитовано 12 серпня 2008.
  130. Baumann, Martin (2008). Immigrant Hinduism in Germany: Tamils from Sri Lanka and Their Temples. Harvard university. Процитовано 26 червня 2008. «Since the escalation of the Sinhalese-Tamil conflict in Sri Lanka during the 1980s, about 60,000 came as asylum seekers.»
  131. Mortensen, V. Theology and the Religions: A Dialogue' ', p. 110

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.