Лассан Валентин Володимирович
Валентин Володимирович Ласса́н (нар. 17 червня 1923, Миколаїв — пом. 2 грудня 2012, Чернівці) — український художник театру; член Спілки художників України з 1964 року.
| Лассан Валентин Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
17 червня 1923 Миколаїв, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 2 грудня 2012 (89 років) | |||
| Чернівці, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | художник | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Біографія
Народився 17 червня 1923 року в місті Миколаєві (тепер Україна) в сім'ї військовослужбовця. Середню школу закінчив у Грузинській РСР[1]. Протягом 1938—1943 років навчався у Батумському художньому училищі (викладачі Валеріан Іллюшин, Громова). Брав участь у німецько-радянській війні.
В 1946—1947 роках працював у Львівському театрі опери та балету, з 1947 року (з перервою) — в Чернівецькому українському музично-драматичному театрі; 1966 по 1990 рік — головний художник. Протягом 1964–1966 років працював художником-постановником Красноярського крайового театру імені Олександра Пушкіна.
Жив у Чернівцях, в будинку на проспекті Незалежності № 68-А, квартира 25, Помер у Чернівцях 2 грудня 2012 року.
Творчість
Оформив понад 200 вистав як професійних так і самодіяльних, концертні програми та урочисті вечори, і багато інших заходів. Серед вистав:
- «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера (1942);
- «Свіжий вітер» Вадима Собка (1950);
- «Перший грім» Сави Голованівського (1957);
- «Свої люди — поквитаємось» Олександра Островського (1958);
- «Вій» за Миколою Гоголем Марка Кропивницького (1959);
- «Севастопольський вальс» Олени Гальпериної, Юлія Анненкова, музика Костянтина Лістова (1961);
- «Острів Афродіти» Алексіса Парніса (1961);
- «Гра без правил» Льва Шейніна (1961);
- «Цирк засвічує вогні» Юрія Мілютіна (1962);
- «Червоні маки» (за романом Володимира Бабляка «Вишневий сад» (1967);
- «Яків Богомолов» Максима Горького (1968);
- «Полум'яні серця» Степана Снігура (1968);
- «Чужа голова» Марселя Еме (1969),
- «Зачарований вітряк» Михайла Стельмаха (1970);
- «Алмазне жорно» Івана Кочерги (1970);
- «Одруження Бєлугіна» Олександра Островського і Миколи Соловйова (1970);
- «Камінний господар» Лесі Українки (1971);
- «Весілля в Тифлісі» Авксентія Цагарелі (1975),
- «Професор Буйко» Якова Баша (1975);
- «Украдене щастя» Івана Франка (1978);
- «Земля» Василя Василька за Ольгою Кобилянською (1980);
- «Птахи нашої молодості» Йона Друце (1981);
- «Філумена Мартурано» Едуардо Де Філіппо (1983);
- «В неділю рано зілля копала…» за Ольгою Кобилянською (2003).
Здійснив оформлення ряду вистав народного театру Палацу культури текстильного об'єднання «Восход» (нині Чернівецький міський палац культури): «Сільська честь» П'єтро Масканьї, «Борис Годунов» Модеста Мусоргського (1967), «Ріголетто» Джузеппе Верді (1975), «Катерина» Миколи Аркаса (1980).
Був художником кінофільмів: «Кам'яний господар» (1971) за Лесею Українкою та «Дума про любов» за Михайлом Стельмахом, що знімалися на Укртелефільмі.
Працював також у галузях монументального і станкового живопису. Писав переважно пейзажі у реалістичному стилі.
Брав участь в обласних, всеукраїнських, зарубіжних виставках з 1961 року.
Окремі картини зберігаються у Чернівецькому художньому музеї та приватних колекціях Австрії, Німеччини, Ізраїлю, Канади[1].
Відзнаки
- Заслужений художник УРСР з 1973 року;
- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1981 року;
- Нагороджений:
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 255.
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 128.
;
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 351. — ISBN 5-88500-042-5.;
- Сулятицький Т. В. Лассан Валентин Володимирович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.;
- Гаврилюк О. Двічі заслужений / О. Гаврилюк //Правдивий поступ.- 2003. — червень (№ 5),- С. 4;
- Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / Микола Богайчук.- Чернівці, 2005.- С. 151;
- 85 років заслуженому художнику України, заслуженому діячеві мистецтв України Валентину Володимировичу Лассану(1923): [17 червня] // Гусар Ю. С. Буковинскийц календар. Ювілеї- 2008: словник-довідник /авт.-упоряд. Ю. С. Гусар. — Чернівці, 2008, — С. 57.