Луїза Шредер

Луїза Доротея Софія Шредер (нім. Louise Dorothea Sophie Schroeder; 2 квітня 1887, Альтона — 4 червня 1957, Західний Берлін) — німецька політикиня, членка СДПН. Перша обер-бургомістрка Берліну під час блокади Західного Берліну.

Луїза Шредер
нім. Louise Schroeder
Ім'я при народженні нім. Louise Dorothea Sophie Schroeder
Народилася 2 квітня 1887(1887-04-02)[1][2][…]
Альтона, Шлезвіг-Гольштейн, Королівство Пруссія, Німецька імперія[3]
Померла 4 червня 1957(1957-06-04)[1][2][…] (70 років)
Берлін, НДР[3]
Поховання
Гамбург : 
Країна  Німеччина
Діяльність політична діячка
Знання мов німецька
Заклад Вільний університет Берліна
Членство Парламентська асамблея Ради Європи
Посада член Бундестагу Німеччини[3][2], депутат Рейхстагу Веймарської республікиd[3], Керівний бургомістр Берліну, Member of the Abgeordnetenhaus of Berlind[4], member of the Berlin City Councild[5], member of the Berlin City Councild[3], представник Парламентської Асамблеї Ради Європиd[6] і член Бундестагу Німеччини
Партія Соціал-демократична партія Німеччини[3]
Конфесія лютеранство
Нагороди

Почесний громадянин Берлінаd (1957)

Біографія

Луїза Шредер — дочка продавщиці овочів і сільськогосподарського робітника. По закінченні середньої школи Луїза Шредер влаштувалася на роботу в страхову компанію і активно брала участь в робітнчому русі. У 1910 році вступила в СДПН і займалася соціальною політикою і питаннями прав жінок. Була однією із засновниць робітничого благодійного товариства. У 1919 році Луїза Шредер стала однією з наймолодших членок Веймарських установчих зборів.

Після проголошення виборчого права жінок Шредер стала однією з перших жінок — депутаток рейхстагу. З 1925 року викладала у товаристві при школі в Берліні. Також викладала у Німецькій вищій школі політики, нині Інституті політичних наук імені Отто Зура при Вільному університеті Берліна.

З приходом до влади націонал-соціалісти видали Шредер заборону на викладацьку діяльність. Кілька разів її викликали на допити. Під час війни проживала в Гамбурзі, Берліні і Данії. Спробувала заробляти на життя, відкривши булочну, але її підприємство бойкотували за те, що вона відмовилася використовувати нацистське привітання.

Після війни Луїза Шредер була обрана членкинею міських зборів Берліну і брала участь у відтворенні СДПН у Берліні. За наполяганням Отто Зура 8 травня 1947 року Луїза Шредер погодилася виконувати обов'язки обер-бургомістерки Берліну після відставки першого післявоєнного обер-бургомістра Берліна Отто Островські. У червні 1947 року наступником Островські був обраний Ернст Рейтер, який не зміг вступити на посаду через протест радянської сторони. Луїза Шредер залишалася на посаді обер-бургомістерки Берліну до 7 грудня 1948 року.

Після фінансово-політичного розмежування Тризонії і радянського сектору окупації Берліна в результаті грошової реформи 1948 року Луїза Шредер входила до складу Сенату Західного Берліна з Рейтером на чолі і продовжувала виконувати обов'язки обер-бургомістерки до 18 січня 1951 року.

При Луїзі Шредер Західний Берлін пережив блокаду завдяки організації Берлінського повітряного мосту.

На виборах 1947 року була обрана депутатом Бундестагу. У 1948 році Шредер входила в установчий комітет Вільного університету Берліна. У 1949 році Луїза Шредер розглядалася в якості кандидатки на посаду федеральної президентки ФРН від СДПН, але вона поступилася Курту Шумахеру. У 1950 році Луїза Шредер увійшла до складу Парламентської асамблеї Ради Європи. У 1946-1950 роках Шредер разом з Отто Зуром видавала в Берліні теоретичний журнал «Соціалістичне століття» (нім. Das sozialistische Jahrhundert).

Похована на цвинтарі Хольстенкамп в Гамбурзі.

Луїза Шредер — кавалерка золотої медалі міста Парижу. У 1952 році вона була нагороджена великим хрестом із зіркою ордена «За заслуги перед ФРН». 2 квітня 1957 року Луїзі Шредер присвоїли звання почесної громадянки Берліну. Ім'я Луїзи Шредер носить один із залів Червоної ратуші, а також спортивний центр у Веддінгу, житловий квартал в Шпандау, численні школи у Мюнхені, Берліні, Ніденштайні і Гамбурзі. Іменем Луїзи Шредер названі також вулиці і площі міст Німеччини. У 1998 році Сенат Берліну заснував почесну медаль імені Луїзи Шредер.

Примітки
  1. Discogs — 2000.
  2. Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
  3. Biografisches Handbuch der Berliner Stadtverordneten und Abgeordneten 1946-1963 — B: Berlin Landesarchiv, 2011. — S. 244. — 331 с. — ISBN 978-3-9803303-4-3
  4. Biografisches Handbuch der Berliner Stadtverordneten und Abgeordneten 1946-1963 — B: Berlin Landesarchiv, 2011. — S. 244, 208. — 331 с. — ISBN 978-3-9803303-4-3
  5. Biografisches Handbuch der Berliner Stadtverordneten und Abgeordneten 1946-1963 — B: Berlin Landesarchiv, 2011. — S. 244, 165. — 331 с. — ISBN 978-3-9803303-4-3
  6. http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=261

Література
  • Louise Schroeder. In: Franz Osterroth: Biographisches Lexikon des Sozialismus. Band 1: Verstorbene Persönlichkeiten. Verlag J. H. W. Dietz Nachf. GmbH, Hannover 1960, S. 271-273.
  • Antje Dertinger: Frauen der ersten Stunde. Aus den Gründerjahren der Bundesrepublik, J. Latka Verlag, Bonn 1989, ISBN 3-925-06811-2. (S. 167ff)
  • Marthina Koerfer: Louise Schroeder. Eine Frau in den Wirren deutscher Politik. Berliner Forum 4/87, Presse - und Informationsamt des Landes Berlin (Hrsg.). Berlin 1987.
  • Marthina Koerfer: Louise Schroeder. Sozialpädagogisches Institut Berlin, 1987, ISBN 3-924061-15-7
  • Lothar Pollähne: Wer War's? — Louise Schroeder, in: Vorwärts, 4/2012, S. 26

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.