Любка Андрій Степанович

Андрі́й Лю́бка (нар. 3 грудня 1987(19871203), Рига) — український романіст, поет, перекладач та есеїст.

Андрій Любка
Андрій Любка
Ім'я при народженні Андрій Степанович Любка
Народився 3 грудня 1987(1987-12-03) (34 роки)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, перекладач, есеїст
Alma mater Варшавський університет
Мова творів українська
Роки активності 2004 — донині
Напрямок сучасна поезія, проза
Жанр верлібр
Magnum opus Карбід
Премії Дебют-2007, «Київські лаври» (2011), Лауреат премії імені Юрія Шевельова (2017)
Сайт: lyubka.net.ua
 Любка Андрій Степанович у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився в Ризі (Латвія), де тоді навчалася його мама. Довгий час мешкав у місті Виноградові Закарпатської області. Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.

З 2005 по 2009 навчався та закінчив Ужгородського національного університету та отримав ступінь бакалавра з української філології.

2012—2014 — навчався у Варшавському університеті, де отримав ступінь магістра з балканських студій.

Вірші та переклади Любки друкувалися у журналах «Київська Русь», «ШО», «Всесвіт», «Потяг-76», «Post-Поступ», альманахах «Джинсове покоління», «Карпатська саламандра», «Корзо», «Кур'єр Кривбасу» тощо.

Член літоб'єднання Ротонда. 2012 року разом із Dj Dimka Special-K видав альбом аудіовіршів «Перед вибухом поцілуємося».

Любка — частий учасник багатьох українських і міжнародних культурних заходів у Берліні, Варшаві, Києві, Празі, Стамбулі, Кракові, Інсбруку, Ляйпціґу, Львові, Одесі, Харкові, Дармштадті та ін.

Живе в Ужгороді. 31 серпня 2017 року одружився з Юлією ­Пелепчук[1].

Суспільно-політична діяльність

Колумніст видань ART Ukraine, Радіо Свобода, Контракти, Збруч[2]. Гостьовий редактор спеціального числа польського журналу «Tygiel Kultury», присвяченого сучасній українській культурі (Лодзь, 2010).

Один із організаторів акцій в Ужгороді на підтримку Віктора Ющенка під час Помаранчевої революції. На президентських виборах у Білорусі 2006 року юнак став спостерігачем на виборах та одним із групи радників кандидата в Президенти Аляксандра Мілінкевіча, брав участь у акціях протесту. Просидів 15 діб у білоруській в'язниці та був висланий з країни.[3]

У 2006—2008 роках очолював студентський парламент Ужгородського національного університету.

У лютому 2012 року читачі порталу Мукачево.нет під час відкритого голосування обрали Андрія Любку «Найзавиднішим женихом Закарпаття». [4]

У травні 2018 підтримав незаконно засудженого у Росії українського режисера Олега Сенцова[5].

Член Українського ПЕН.

Бібліографія

Поетичні збірки
  • Андрій Любка. Вісім місяців шизофренії. — У. : Ліра, 2007. — 60 с. — ISBN 978—966 8266-61-4.
  • Андрій Любка. Тероризм:Навчальний посібник, вибрані поезії. — Л. : Піраміда, 2008. — 104 с. — ISBN 978—966-441-083-7.
  • Андрій Любка. Сорок баксів плюс чайові. — Кам'янець-Подільський : Meridian Czernowitz, 2012. — 130 с. — ISBN 978—966-2771-07-7.

Проза
Романи
Збірки короткої прози
  • Андрій Любка. «Кілер. Збірка історій», збірка оповідань. Львів: ЛА «Піраміда». 2012. ? стор. ISBN 978-966-441-257-2
  • Андрій Любка. «Спати з жінками», збірка есеїв і колонок . Чернівці: Книги — ХХІ; Meridian Czernowitz, 2014. 168 с. ISBN 978-966-2147-57-5[6]
  • Андрій Любка. «Кімната для печалі», збірка оповідань. Чернівці: Meridian Czernowitz, 2016. 192 с. ISBN 978-617-614-148-8
  • Андрій Любка. «Саудаде», збірка оповідань. Чернівці: Meridian Czernowitz, 2017. 192 с. ISBN 978-617-614-172-3
  • Андрій Любка. «Кілер+», збірка оповідань. Чернівці: Книги — ХХІ; Meridian Czernowitz, 2018. 176 стор. ISBN 978-617-614-197-6
  • Андрій Любка. «У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани». Чернівці: Meridian Czernowitz, 2019. 384 с. ISBN 978-617-7807-01-7

Переклади іншомовних авторів українською
  • Богдан Задура. Нічне життя / пер. з пол. Андрій Любка. — Л. : Піраміда, 2012. — 140 с. — ISBN 9789664412862.
  • Богдан Задура. Найгірше позаду / пер. з пол. Андрій Любка. — Ч. : Книги - XXI, 2015. — 164 с. — ISBN 978-617-614-101-3.
  • Лідія Осталовська. Акварелі / пер. з пол. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ; Meridian Czernowitz, 2014. — 192 с. — ISBN 978-617-614-043-6.
  • Марко Поґачар. Людина вечеряє в капцях свого батька / пер. з хор. Андрій Любка, Алла Ткаренко. — Ч. : Книги - XXI, 2015. — 164 с. — ISBN 978-617-614-149-5.
  • Срджан Валяревич. Комо / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2016. — 208 с. — ISBN 978-617-614-123-5.
  • Светислав Басара. Фама про велосипедистів / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2017. — 288 с. — ISBN 978-617-614-188-4.
  • Мухарем Баздуль. Концерт / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2018. — 112 с. — ISBN 978-617-614-211-9.
  • Мілєнко Єрґович. Батько / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2018. — 192 с. — ISBN 978-617-614-226-3.

Також до збірки «Антологія молодої поезії США» (2016) увійшли такі переклади Андрія Любки:

  • Л. Ламар Вілсон — «Дорогий дядечко Сем»;
  • Джулія Елізабет Ґуез — «Епілог», «Яким би могло бути повноліття на Півдні», «Молочний зуб»;
  • Брендон Крайтлер — «Джон Вейн на муніципальному показі»;
  • Марк Маккі — «І Господь Бог робив одяг зі шкіри»;
  • Стівен Мотіка — «Ніч серед дубів»;
  • Самотній Христофор — «Справжня любов», «Імператор, він мов цілковитий контроль»;
  • Закарі Шомберґ — «Що мене вб'є», «Озеро», «Прекрасний острів».

Переклади творів Любки іншими мовами

Окремі вірші автора перекладено англійською, німецькою, сербською, португальською, російською, білоруською, чеською та польською мовами.

Польською
  • Andriy Lubka. Killer. — Biuro Literackie, 2013. — 125 с. — ISBN 9788363129392.
  • Andriy Lubka. Karbid. — Warsztaty Kultury w Lublinie, 2016. — 200 с. — ISBN 9788364375170.
  • Andriy Lubka. Pokój do smutku. — Warsztaty Kultury w Lublinie, 2018. — ? с. — ISBN 9788364375279.
Німецькою
  • Andrij Ljubka: Notaufnahme. Ukrainische Gedichte. Aus dem Ukrain. von Team-Baes-Low-Lectured. Edition BAES. Zirl 2012. ISBN 978-3-9503233-2-0.
Англійською
  • Carbide. Translated by Reilly Costigan-Humes and Isaac Stackhouse Wheeler. Jantar Publishing, London 2020.
Сербською
  • Карбид. Превео Андриј Лаврик. Архипелаг, Београд, 2021.

Фільмографія

2013 року Андрій зіграв головну роль поета-ловеласа в романтичному кліпі пісні «До мило́ї» гурту «Rock-H (Рокаш)».[7]

Премії та стипендії
  • Лауреат літературної премії «Дебют» (2007)
  • Лауреат літературної премії «Київські лаври» (2011)
  • Гість письменницької резиденції, стипендіат «Homines Urbani» Stowarzyszenie Willa Decjusza в Кракові, Польща (2009).
  • Гість письменницької резиденції, стипендіат Ventspilshouse, Латвія (Вентспілс, 2010).
  • Стипендіат програми міністра культури Польщі «Gaude Polonia», Варшава, Польща (2010 та 2012).
  • Гість письменницької резиденції, стипендіат Internationales Haus der Autorinnen und Autoren Graz (Ґрац, Австрія, 2012).
  • Один із кураторів Міжнародного літературного фестивалю «Київські лаври — 2009».
  • Один із кураторів Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz.
  • Один із кураторів Міжнародного літературного фестивалю «Київські лаври — 2013».
  • Лауреат літературної премії Фонду Ковалевих за найкращу прозову книжку року (2017).
  • Лауреат премії імені Юрія Шевельова за модерну есеїстику («Саудаде», 2017).

Антипремії
  • 2020 — премія «Золотий хрін» за найгірший опис сексу в українській літературі («Малий український роман»).[8]

Примітки
  1. Андрій Любка одружився в Угорщині
  2. http://www.lyubka.net.ua/index.php/biography Персональний сайт письменника: біографія (доступ у січні 2015)
  3. Розмова з Андрієм Любкою (gazeta-uzhgorod.com). Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 18 вересня 2008.
  5. «Я голодую з Сенцовим» — український письменник закликав підтримати режисера, який тиждень голодує // Радіо Свобода, 20.05.2018
  6. Спати з жінкам на сайті видавця Meridian Czernowitz[недоступне посилання з липня 2019]
  7. Rock-H / Рокаш — До милої (official video)
  8. Сексуальна помста політикам. Премію «Золотий хрін» отримав Андрій Любка // BBC News Україна, 22 січня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.