Мадагаскарська операція
Мадагаскарська операція (англ. Battle of Madagascar, фр. Bataille de Madagascar) — військова кампанія Збройних сил Британської імперії в період з 5 травня по 6 листопада 1942 з метою окупації контрольованої урядом Віші французької колонії Мадагаскар та недопущення розгортання на ньому військово-морських баз Імперського Японського ВМФ з метою порушення систем морських комунікацій союзників в акваторії Індійського океану.
Мадагаскарська операція Battle of Madagascar Bataille de Madagascar | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Африканський ТВД Другої світової війни | |||||||||
4 британські літаки зв'язку Westland Lysander Mk. III над Мадагаскаром. Грудень 1942 | |||||||||
| |||||||||
Сторони | |||||||||
Британська імперія | Режим Віші
| ||||||||
Командувачі | |||||||||
Едвард Невілл Сіфрет Роберт Стерджес |
Арманд Леон Аннет Ішизакі Нобору | ||||||||
Військові сили | |||||||||
10 000-15 000 о/с десанту 2 лінкори 2 авіаносці 3 крейсери 13 есмінців 8 корветів 4 тральщики 2 десантних кораблі 9 транспортів 5 других суден 83 літаки[а 1] |
8 000 берегових військ 2 допоміжних крейсери 2 шлюпи 5 ПЧ 27 літаків 6 підводних човнів[а 2] | ||||||||
Втрати | |||||||||
107 загиблих у бою 280 поранених[1]; Загалом: 620 загиблих (у тому числі від хвороб) * 1 лінкор серйозно пошкоджений * 1 танкер потоплений |
150 загиблих у бою 500 поранених[1] 2 надмалі підводні човни затоплені |
Передумови
Під час німецького наступу у Північній Африці гостро стояла проблема забезпечення військ. В той час, коли країнам Осі було потрібно 3 дні, щоб доставити вантажі в Північну Африку, британські кораблі були змушені здійснювати перехід навколо Мису Доброї Надії тривалістю 3 місяці.
Після того, як Японія вступила у війну, частково знищила Східний флот і розпочала бойові дії в Індійському океані, для Британії виникла загроза, що держави Осі створять на Мадагаскарі військову базу. З цієї бази німецькі або японські військово-морські чи військово-повітряні сили могли би не тільки загрожувати Індії, але й діяти проти конвоїв, що йшли в Єгипет навколо Африки.
Мадагаскар у той час належав Франції, але британці не довіряли уряду Віші, особливо після візиту адмірала Дарлана в Німеччину та фактичної здачі Індокитаю японцям. Тому британці вирішили захопити острів.
Хід операції
Для проведення операції були залучені кораблі зі З'єднання Н: авіаносці «Іластріас» та «Індомітебл», лінкор «Раміліз», крейсери «Герміона» та «Девоншир», 11 есмінців, 8 корветів, 15 транспортних та десантних кораблів, а також низку менших кораблів.
Опанування островом розпочалося 5 травня з операції «Айронклад», захоплення морського порту в Діего Суарез на північному краї Мадагаскару. Спочатку операція просувалась невдало, допоки 50 британських морських піхотинців атакували противника з флангу та прорвали оборону. За декілька днів Діего Суарез опинився в руках британців.
Подальші військові дії, які проводилися в ході операції «Стрімлайн Джейн» були розпочати по всьому острову 10 вересня 1942 року. Були захоплені Маджунгу і Тананаріве. Бойові дії закінчилися підписанням перемир'я 6 листопада. Коли чиновники вішістського уряду були вигнані, місцеве населення повністю перейшло на сторону союзників.
Верховним комісаром Мадагаскару був призначений генерал Вільної Франції Поль Лежентильомм (фр. Paul Legentilhomme).
Наслідки
Мадагаскарська операція була першою великою операцією союзників під час Другої світової війни, де були залучені сухопутні, морські та повітряні сили. Захоплення Мадагаскару убезпечило шляхи постачання в Північну Африку.
Див. також
Посилання
Література
- Churchill, Winston (1950). The Hinge of Fate. Boston: Houghton Mifflin. OCLC 396148.
- Thomas, Martin (December 1996). Imperial Backwater or Strategic Outpost? The British Takeover of Vichy Madagascar, 1942. The Historical Journal (Cambridge University Press) 39 (4): 1049–74. JSTOR 2639867.
- Turner, Leonard Charles Frederick; Gordon-Cummings, H.R; Betzler, J.E. (1961). У Turner, L.C.F. War in the Southern Oceans: 1939–1945. Cape Town: Oxford University Press. OCLC 42990496.
Примітки
- Виноски
- 2 лінкори «Раміліз» і «Ворспайт», 2 авіаносці «Іластріас» та «Індомітейбл», 3 крейсери «Герміона», «Девоншир», «Якоб ван Гемскерк», 13 есмінців: «Ектів», «Ентоні», «Дункан», «Лафорей», «Лайтнінг», «Лукаут», «Нізам», «Норман», «Пакенгам», «Паладін», «Пантер», 8 корветів «Фрезіа», «Орікула», «Найджела», «Фрітіларі», «Геніста», «Сікламен», «Тайм», «Джасмін», 4 тральщики «Кромер», «Пуле», «Ромні», «Кромарті» та багато малих кораблів й суден.
- У тому числі океанські ПЧ I-10, I-16, I-18, I-20 та надмалі M-16b, M-20b
Джерела
- Wessels, Ibid.