Маковський Василь Михайлович

Народився у 1870 р.[1] в Києві, в сім’ї міщанина. Маючи схильність до малювання, Василь Маковський у 1885 р. вступив до рисувальної школи Миколи Івановича Мурашка.

Саме в цій школі, де в ті часи викладали такі корифеї, як Харитон Платонов, Микола Пимоненко, Іван Селезньов, Василь розвинув свій природний хист, здобув початкову художню освіту і сформувався, як особистість.

Після закінчення рисувальної школи Миколи Мурашка розпочався творчий шлях Василя Михайловича Маковського. Його здібності були відзначені Київським товариством заохочення мистецтв, де Василь брав участь у виставках етюдів, малюнків і акварелей. З 1891 року В.М. Маковський став регулярно виставлятися на виставках Товариства південноросійських художників в Одесі. Після VI виставки удостоївся епіграми, а після IХ - критиці поряд з художниками Євгеном Столицею і Василем Кандинским [2]. Вирішивши продовжити художню освіту та успішно пройшовши конкурсний відбір, Василь Михайлович у 1899 р. вступив до Вищого художнього училища при Імператорській Академії мистецтв в Санкт-Петербурзі, куди він був прийнятий вільним слухачем і де провчився до 1903 року в пейзажній майстерні живописця Кісельова Олександра Олександровича, – академіка Імператорської Академії мистецтв.

За роки навчання Василь Михайлович Маковський створив багато художніх полотен, які схвально були оцінені в пресі, брав участь у пересувних виставках. Частину своїх картин він виставляв на продаж у мистецькому магазині при Академії. В основному, це були пейзажі України, які полюбляла петербурзька публіка. Відвідування музеїв Петербурга, знайомство з світовими шедеврами живопису, можливість навчатися у корифеїв та спілкуватися з ними, розширило культурні та фахові горизонти майбутнього художника. Улюбленцем Василя був український живописець Архип Куїнджі, творчістю якого він захоплювався і багато чого сприйняв від майстра. У 1902 році В.М. Маковський закінчив педагогічні курси при Імператорській Академії мистецтв і отримав відповідні свідоцтва. Це у подальшому давало можливість не тільки викладати малювання та чистописання в середніх навчальних закладах, але і зрівнювало його статус і права з викладачами інших дисциплін. Також став дійсним членом «Товариства вчителів малювання», куди входили передові педагоги-художники.

У 1903 році Василь Михайлович Маковський завершив навчання у Імператорській Академії мистецтв, отримав звання художника за картину «Осінній ранок»[3] і в чині колезького асесора повернувся до Києва. А через декілька років отримав пропозицію працювати вчителем у Хоролі Полтавської губернії. Спочатку, у 1907 р., працював вчителем малювання в міському училищі та жіночій гімназії, а з 1908 р. – вчителем графічних мистецтв у реальному училищі[4]. Викладав малювання, чистописання та креслення[5]. Згодом отримав чин надвірного радника[6].

Свідоцтво про педагогічну освіту Маковського В.М.

З 15 листопада 1920 року очолював художню студію при музеї в Хоролі[7]. Зазнав утисків від радянської влади. Останні роки жив у злиднях, тяжко хворів. Помер 3 березня 1930 року. Похований на хорольському центральному кладовищі, де зараз знаходиться стадіон. Могила не збереглася.

Педагогічна діяльність

Працюючи в реальному училищі вчителем малювання, Маковський В.М на вищому рівні організував свій навчальний процес, запроваджуючи передові методики викладання, що були засвоєні ним у рисувальній школі Миколи Мурашка та в Імператорській Академії мистецтв. Рисувальний клас був обладнаний спеціальними партами і всім необхідним для малювання. В переліку унаочнень рисувального класу станом на 1908-1913 рр. були:різноманітні навчальні таблиці, гіпсові моделі орнаментів, тварин та бюстів, майолікові вази, чучала птахів, оригінальні рисунки та картини.[8]

Керуючись принципом – «від простого до складного», вчитель розробив навчальну програму, яка охоплювала сім років навчання малюванню в реальному училищі – від зображення простих орнаментів у першому класі до рисування бюстів, барельєфів і людини з натури в останньому сьомому класі. Один із вихованців В.М. Маковського, Багно Анатолій Олексійович [9], розповідав:

"Я завжди був переконаний, що зерна причетності і любові до мистецтва були посіяні мені в дитинстві і в юнацькі роки моїм наставником Василем Михайловичем".

Займаючись позакласним вихованням, В.М. Маковський 24–29 липня 1909 року супроводжував учнів реального училищв в м. Полтаву на святкування 200-річчя Полтавської битви. А 13 вересня того ж року організував екскурсію в м. Миргород, в Гоголівське художньо-промислове училище[4].

Після закриття у 1919 р. реального училища та жіночої гімназії Василь Маковський працював учителем малювання у Хорольській семирічній школі № 1[10] .

Окрім основної педагогічної роботи Василь Михайлович кожну вільну хвилину присвячував живопису. Чудові хорольські краєвиди приваблювали художника. Тут, в Хоролі, він створив численні ескізи, етюди, картини. Працював в техніці олійного, акварельного живопису та графіки. Під час канікул багато роз’їжджав. Побував на Волині, Лубенщині, Київщині, відвідав Крим[11]. Звідусіль привозив етюди, ескізи. Його картини експонувалися на виставках у Полтаві, Києві, Одесі, Миколаєві, Харкові, а також у Хоролі (1912, 1916 рр.). На персональній виставці, яка пройшла у 1916 р. в будинку Хорольської земської управи, художником було представлено 116 робіт, серед яких 23 хорольського періоду: 21 етюд пейзажів Хоролу та його околиць та 2 акварелі. Каталог виставки зберігається у Хорольському краєзнавчому музеї Полтавської області. Остання згадка у пресі про Василя Михайловича Маковського, який приймав участь у традиційній Весняній виставці у Києві, датується 1918 роком [12].

Творчий спадок В.М. Маковського значний, але недостатньо вивчений. Переважна більшість його картин розпорошена по приватним колекціям. Слід відзначити такі відомі картини, як: «Кленова алея» (1891 р.), «Вечоріє» (кін. 19 ст.), «Ніч на Дніпрі» (1893 р.), «Вечір в Україні» (1899 р.), «Осінній ранок» (1903 р.), «Лісова річка» (1904 р.), «Лавка у парку» (поч..20 ст.), «Український пейзаж», «Квітучий сад», «Зимовий сільський пейзаж», «Зимовий пейзаж» [13].

Картини «хорольського періоду»: «Ліс влітку» (1918 р.), «Ставок» (1920 р.), «Річка» (1920 р.), «На пасіці» (1922 р.), «Дорога» (1925 р.), «Озеро в Глибокій Долині», «Дорога на Шимківку», «Петропавлівський ставок», «Дорога в лісі», «Луки» (всі 1910–20-і рр.)[14]. До 1937 р. деякі з картин Маковського В.М. зберігалися в Хорольському народному музеї[15].

Окремі роботи художника знаходяться в Охтирському міському краєзнавчому музеї, в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві, а можливо, і в інших музеях України та Російської Федерації. В Хорольському краєзнавчому музеї (ХКМ) зберігаються картини «На пасіці», «Дорога».

Відомо про ряд полотен Василя Маковського, які вже в пострадянські часи пройшли атрибуцію в експертній комісії Державного Російського музею. Це: «Сирень» (1893), етюд «Рожь» (1900), «Зимний пейзаж с водяной мельницей» (1901), «Сенокос» (1902), етюд «Околица» (1902), «После дождя» (1903), «Крестовский остров», дві графічні роботи з українськими краєвидами (1905; 1906), « Сельский пейзаж» (1907), «Весна в предместье Киева» (1910-ті) [2].

Маковський В.М. з сім'єю.

Дружина: Маковська Є.Ф.

Дочка: Ольга Василівна Грязнова (Маковська). Померла в 1944 р. ЇЇ чоловік Грязнов Михайло Степанович (1897–1941), ст. лейтенант, розстріляний у 1941 році. Реабілітований у 1956 році. Її дочка (онука Василя Михайловича) – Лариса Михайлівна (1921 р.н.) була репресована і засуджена на 10 років таборів, повернулася у 1955 році. Проживала в м. Алмалик Узбецької РСР. З 1995 р. мешкала у м. Балашиха Московської обл. Російської Федерації[16] .

Дочка: Віра Василівна Хоруженко (Маковська). Виїхала з Хоролу у м. Охтирка, Сумської обл. З 70-х років ХХ ст.. проживала у м. Алмалик Узбецької РСР.

Брат: Маковський Юхим Михайлович (15(27). 10. 1862. м. Київ – 1919 р. м. Миколаїв), художник, педагог, етнограф.

Ювілейний конверт до 150 років від народження художника Маковського В.М.

Своєю художньою творчістю та педагогічною діяльністю Василь Михайлович Маковський заслужив шану і повагу від кількох поколінь хорольців та гостей міста. Одна з вулиць у Хоролі носить ім’я Василя Маковського. Зберігся будинок, збудований В.М. Маковським [6], в якому з 1915 по 1930 р. жив художник. До 150-річчя з дня народження Василя Михайловича Маковського випущено ювілейний поштовий конверт.

1. Багно Анатолій Олексійович, учень реального училища[9], в подальшому вчитель фізики в середній школі в с. Крива Руда, Семенівського району Полтавської обл., який все життя займався живописом.
2. Петро Омельченко[9] (1894 -1952), графік і гравер по склу.

• 
  Вечір в Україні, полотно, олія, 1899 р.
• 
  Вечоріє. Кін.19 ст., полотно, олія.
• 
  Лавка в парку. Поч.20 ст., картон, олія.
• 
  Дорога в лісі. 1900 р.
• 
  Зимовий пейзаж, околиця села. Поч.20 ст., фанера, олія.
• 
  На пасіці. 1922 р., полотно, олія, Хорольський краєзнавчий музей.
• 
  Дорога.1925 р., полотно, олія,Хорольський краєзнавчий музей.
• 
  Тарас Шевченко. 1896 р. Папір, італійський олівець,білила.Національний музей Тараса Шевченка, Київ.
• 
  Квітучий сад.
• 
  В старій садибі.Хорольський краєзнавчий музей.
• 
  Луг. Охтирський міський краєзнавчий музей

• 
  Хорол. Старий млин.
• 
  Хорол. Млин.
• 
  Хорол. Дорога на Шимківку
• 
  Хорол. Народний дім.
• 
  Хорол. Петропавлівська церква.
• 
  Озеро в Глибокій долині.

• Особова справа Маковського В.М., РДІА, С.Петербург, Фонд С. Петербургської Імператорської Академії мистецтв, № 789, опис 12, справа 62-И, арк. 3.
• Художник Василий Маковский. www.art-lab.com.ua › index.php
• Юбилейный справочник Императорской Академии художеств. 1764-1914: [В двух томах] / Составил С.Н. Кондаков; Императорская Санктпетербургская Академия художеств. — С.-Петербург: Товарищество Р. Голике и А. Вильборг, 1914-1915.– т. 2.– С. 120
• Отчет о состоянии Хорольского реального училища с 1908 г. по 1913 г.– Хорол, 1914.
• Справочная книжка по Полтавской губернии на 1908 год.– Полтава, Типо-литография Губернского правления, 1908.
• Відомості про Василя Маковського із зазначенням місця його проживання у списку службовців Хорольського реального училища станом на 1 січня 1916 р. ЦДІАК України, Київ, Ф.707, оп.259, спр.39 ч.1, арк.272.
• Козлов В.А. Історія моєї школи. - Хорол, 2006. - С. 16.
• Оголошення: [Про відкриття художньої студії] //Вісті Хорольщини.– Пов. виконавчого комітету і партійного бюро КПУ (більшовиків).– 1920. – 7 листопада.– № 159. – С. 2.
• Ханко В.М., Маковські – Василь Михайлович Маковський // Полтавіка. Полтавська енциклопедія .— т. 9.— С. 13
• В.М.Ханко. Маковський Василь Михайлович//Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2017.– т. 18. – С. 596.
• Ротач П. Полтавська Шевченкіана.– Полтава, Дивосвіт, 2009.– кн.2.– С. 70.
• Кривовязко В. Творча спадщина Василя Маковського // Вісті Хорольщини.– 2003.– 12 вересня.– № 31 (10602).– С. 3

Академія мистецтв імператорська // ВУЕ