Малі Нагірці

Перша згадка про Малі Нагірці відноситься до XIV століття і датується 1352 роком (в привілеї — помилково 1362) — села Горпин, Вирів, Нагірці в Львівській землі стали власністю шляхтича Ґжеґожа (Григорія) Тимшица (посмертно названий «Давидовський»), який отримав їх за заслуги від короля Казимира ІІІ Великого.

Чергова згадка про село датується 1423 роком.[2]

1 січня 1925 р. із села Малі Нагірці Кам'янко-Струмилівського повіту вилучено присілок Лодина-Нова і утворено самоврядну одиницю[3].

Відомо, що в 1926 році була утворена горпинська католицька парафія, до неї увійшли Малі Нагірці, Лодина, Вирів, Честині, Новий став. Люди, котрі були католицького віросповідання могли ходити до католицького костелу Опіки Найсвятішої Панний Марії в сусідньому с.Горпин.

В Другій польській республіці (1918-1939рр.) село є сільською комуною. З 1 серпня 1934р. в рамках реформ село входить до складу гміни Желехів Великий, Кам'янко-Струмилівського повіту Тернопільского воєводства Республіки Польща.

1 квітня 1944 року біля села, невідомий злочинець, замордував Степана Навроцького (український стигматик) та Йосифа Стернюка.[4]

З 11 серпня 1941 року село входить до складу Кам'янко-Струмилівського повітового староства (нім. Kreishauptmannschaft und Gemeindeverband Kamionka-Strumilowa «окружне староство і об'єднання гмін Кам'янка-Струмилова») дистрикту Галичина Генеральної Губернії.

З вересня, 1944р. до березня 1959р. село входить в склад Новомилятинського району Львівської області УРСР.

17 червня 1944 року в селі німці обступили хату, де містилася боївка Служби безпеки ОУН. В повстанців не було знайдено зброї, бо вони її заховали. Повстанця "Хмару", біля якого знайшли зброю, будо доставлено до Львова. По дорозі "Хмара" втік з поїзду. Шістьох осіб з Малих Нагірців арушетували.[5]

22 червня 1944 року німці окружили села Малі Нагірці, Лодину та сусідні села, забирали людей, які працювали при окопах, на роботи до Нічеччини.[5]

11 грудня 1944 року в селі Малі Нагірці було проведено більшовицьку "акцію", під час якої вбили одного жителя, а його господарство пограбували.[5]

За спогадами Анни Гірної (зв'язкової УПА, політув'язненої, мешканки с.Якимів): "Настав Святий вечір 1947 року. Хлопці з криївки з села Малі Нагірці зібралися на Святий вечір у голови сільської ради. Бо часто головами сільських рад були місцеві люди, яких більшовики примушували до сільського уряду, особливо вибирали людей з бідніших родин, аби показати, що вони принесли у поневолену Галичину свій “більшовицький рай”. Багато людей не хотіли співпрацювати з окупантом, деякі були навіть неграмотними, та відмова могла закінчитися втратою життя. Місцеві голови могли працювати вдень на совєтів, а ввечері на повстанців: такий був час. Мабуть, хлопці з криївки не сподівалися, що більшовики навідаються до дому голови сільської ради, але хтось видав, хтось доніс.

Оточили хату, почалася стрілянина, оборону на себе взяв молодий повстанець на псевдо “Сталь”. Він відстрілювався, прикриваючи своїх побратимів, даючи їм змогу втекти. З-за дверей вийшов “яструбок” і вбив його…

Повстанець “Сталь” був одинаком, його мама була вчителькою в Соколові, свідомою українкою, розуміла, що син її вибрав таку дорогу і не могла йому перечити, але мама завжди залишається мамою – і її материнське серце завжди чуйне і любляче. Воно здатне навіть і після смерті любити своїх дітей. Тим паче, що в неї вже не було нікого – залишилася, як билина в полі, сама-самісінька. Якось вона прийшла додому до Гірних і попросила Анну написати вірш або пісню про її сина. Матері хотілося, щоб її син жив у серці і в пам’яті односельців та своїх побратимів. Анна присвятила повстанцю “Сталю” таку пісню:

За селом шумно шумить гай.

У селі Нагірцях

Загинув по-геройськи

Наш друг “Сталь”.

Не діждався, про що так мріяв, –

Нашої вільної кращої доби

І розпрощався з білим світом,

І розпрощався з друзями.

Тож прощавай же, милий друже,

Тобі вже вічна могила,

А із могили твоєї повстане

Вільна Соборна Україна."[6]

В селі розташована церква Святого Архістратига Михаїла, збудована в 1876 році. Майстер - Андрій Горонцій.[7]

Церква Святого Архістратига Михаїла ПЦУ (1876р.) села Малі Нагірці

Дерев`яна церква стоїть у центрі села, на підвищенні. Збудована у 1876-1877 рр. коштом мецената Ладинського і добровільних пожертв парафіян.

На одвірках вхідних дверей напис: "За душпастирства Ієрея Петра Стефановича і війта Стефана Дворянина майстер Андрій Горонцій. Сей храм создался Року Божого 1876 трудами і іздержками Високоблагородних ктиторів Станіслава та Емілії Лодинскіх спільно з громадою Нагорець і Лодини Нової".

Тризрубна будівля розміром 19 м. х 7 м. стоїть на бетонному фундаменті з отворами для вентиляції.

Традиційно оточена піддашшям, під яким з півночі та півдня до вівтаря прибудовані ризниці. До західної стіни бабинця прибудований зашклений ганок. Стіни підопасання вертикально шальовані фарбованими дошками, решта поверхонь стін покриті фарбованим гонтом.

Три світлові восьмерики накриті дзвонястими банями, які завершують маківки, підкреслені покритою "під золото" бляхою. На південь від храму стоїть дерев`яна триярусна дзвіниця, накрита шатровим верхом.

Іконостас храму різьбяра Михайла Наконечного з 1909 року. Предметом особливого шанування у церкві вважають образ св. Арх. Михаїла XIX ст. Велику територію перед храмом прикрашають стрункі вічнозелені туї.[8]

• http://decerkva.org.ua/mali-nahirtsi.html
• Погода в селі Малі Нагірці
• https://www.pslava.info/MaliNagirciS_CerkSvMyxajila,193613.html