Мезенцев Ігор Володимирович
Ігор Володимирович Ме́зенцев (нар. 9 вересня 1915, Житомир — пом. 9 березня 1984, Київ) — український радянський архітектор, живописець, графік і педагог; член Спілки архітекторів України з 1969 року. Чоловік археолога Галини, батько історика Володимира та художника Олексія Мезенцевих.
| Мезенцев Ігор Володимирович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народження | 9 вересня 1915 | ||||||||
| Смерть | 9 березня 1984 (68 років) | ||||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||||
| Навчання | Київський художній інститут | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Біографія
Народився 27 серпня [9 вересня] 1915 року в місті Житомирі (тепер Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Служив в інженерних військах[1]. 1946 року закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту; у 1951 році — аспірантуру при Академії будівництва і архітектури УРСР (навчався у Євгена Катоніна, Володимира Заболотного, Бориса Приймака).
З 1967 року викладав у Київському художньому інституті. Працював в Українському інституті проектування міст «Діпромісто»: у 1968–1976 роках — головний архітектор, у 1972–1976 роках — заступник директора, у 1976–1977 роках — головний спеціаліст технічного відділу. Помер в Києві 9 березня 1984 року.
Творчість
_Str._Park_named_by_I.Kotliarevskiy_Memorial_Complex_in_Honour_of_WW2_Warriors_with_Graves_of_3.5_thousand_People_02_(DSCF4515).jpg.webp) меморіальний комплекс у Полтаві |
.jpg.webp) меморіальний комплекс у Києві |
Спроектував
- Київську геофiзичну обсерваторiю (1947—1950);
- генеральнгий план, головний вхiд, павiльйони та фонтан на Виставці досягнень народгного господарства УРСР (1951—1957);
- проєкти і будівництво курортних пансіонатів в Одесі, Трускавці (1964—1969);
- меморіальний комплекс Солдатської Слави у Полтавi (1968—1971);
- меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни» у Києві (1973—1981);
- мікрорайон на житловому масиві Комсомольський у Києві (1964—1968, у співавторстві);
- житловий мікрорайон «Український» в Ташкенті (1967—1969, у співавторстві);
Автор статей з питань архітектури і містобудування.
Працював в галузі живопису і графіки (писав пейзажі, натюрморти, портрети).
Відзнаки
- Нагороджений
- орденами Вітчизняної війни І-го (7 липня 1945) та ІІ-го (21 березня 1945) ступенів, Червоної Зірки (16 березня 1944)[1];
- медалями «За бойові заслуги» (25 серпня 1943), «За визволення Праги» (9 червня 1945), «За перемогу над Німеччиною», «За визволення Варшави»[1];
- Заслужений архітектор УРСР з 1976 року.
Примітки
- Пам'ять народу.(рос.)
Література
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 148.
;
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 395. — ISBN 5-88500-042-5.;
- Головань О. В. Мезенцев Ігор Володимирович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.