Миколай Потоцький (стражник коронний)
Миколай Потоцький з Яблунова і Тишківців[4] гербу Пилява (пол. Mikołaj Potocki, бл.1512[1]/1517/20 — 2 травня (між 2 травня — 19 червня 1572) — польський шляхтич, дворянин, військовик, урядник Королівства Польського, Корони Польської у Речі Посполитій. Генерал (генеральний староста) Подільських земель.
| Миколай Потоцький | |
|---|---|
| Mikołaj Potocki | |
| Псевдо | Микола Потоцький, Mikołaj «de Sokolov et Jablonov» Potocki |
| Народився |
бл.1512[1] / 1517 / 1520 Кам'янець-Подільський (Поток[1]) |
| Помер |
2 травня /(між 2 травня—19 червня[2]) 1572 Краків[2] |
| Поховання | Краків |
| Підданство |
Корона Польська .svg.png.webp){kind=small} |
| Національність | наполовину поляк наполовину українець |
| Діяльність | військовик, державний діяч, магнат |
| Посада | староста генеральний подільський[3] староста хмільницький, кам'янецький |
| Військове звання | реґіментар[3] |
| Конфесія | католик |
| Рід | Потоцькі |
| Батько | Якуб Потоцький |
| Мати | Катажина (Катерина) з Ємельских (з Козиміньських[3]) |
| У шлюбі з | Анна Черміньска |
| Діти |
Ян, Анджей (Єнджей), Миколай, Барбара, Катажина, Анна, Якуб, Стефан |
 Герб | |
Біографія
Народився в Кам'янці на Поділлі або в родинному Потоці[1]. Був старшим сином Якуба Потоцького — галицького підкоморія, засновника гілки «Срібна Пилява» роду Потоцьких — і його першої дружини Катажини з Ємельніцьких. За життя його резиденцією почав ставати Потік неподалік Бучача в Руському воєводстві.
Разом з батьком брав участь у битві під Обертином у 1531 році. 1542 року продав Миколаєві Тарлy гербу Топор (Mikołaj Tarło) — хорунжому перемишльському — місцевість Альбіґова (тепер — ґміна Ланьцут). 1545 р. висланий з дарунками до королеви Ізабели в Семигороддя. 1549 р. повернувся до військової служби. 1550 р. був ротмістром гусарської корогви (80 коней) у Городку. У час смерти батька підписувався «de Jablonow de Sokolow».
1553 р. — перервав військову службу, став королівським придворним. На весіллі короля Сиґізмунда II Авґуста з Катериною Габсбурґ мав поєдинок спочатку на списах верхи, потім — на мечах зі Станіславом Менжиком. 1553 року король у Кракові надав нову посаду — управителя (шафар, лат. dispensator) Старого замку у Кам'янці. 1555–1558 роки — найманець у пруському війську Альбрехта Ґоґенцолерна. У 1556 році провів з братими поділ спадку батька. 1558–1559 рр. командир власної корогви; брав участь у сутичках з турками біля Бару. 1560–1562 рр. бере участь у війні з Московією, командуючи корогвою з 160 кіньми.
У грудні 1563 р. з корогвою (200 вершників) прибув до Теребовлі з литовського фронту, служив два квартали до червня 1564 р. Новий лист, яким його 200-кінна корогва мала вирушати в похід, підписав 24 листопада 1565 р. в своєму маєтку Яблунові коло Теребовлі, була на службі до червня 1566 р., від березня 1566 р. мала 174 вершники.[5] З 1565 р., за часів короля Сигізмунда Авґуста II, містечко Борек разом із сусідніми селами стало власністю королівського управителя Кам'янецького замку Миколая Потоцького[6] (за іншими даними, тоді було королівщиною[7]).
З 1569 р. — хмільницький староста (у склад староства входили одне місто, 8 сіл; у 1569—1570 p. давало 1788 злотих польських річного доходу[8]), з 1571 р. — кам'янецький староста (1 місто, 12 сіл; 1574 записано дохід 3948 злотих польських[8]). Як стражник польний коронний охороняв Поділля, Руське воєводство від набігів татар.
Крім отриманого в спадок від батька Соколова з околицями (зокрема, Загайполе, або Зайполе), 14 серпня 1552 р. отримав від короля у приватне володіння королівщини Вільховець, Тишківці, Яблунів; отримав право на заснування міста біля останнього (біля 1555 р.). Також був власником Крогульця[9] У Кам'янці мав двір на вулиці Татарській, переказаний йому ротмістром, старостою стрийським Миколаєм Сенявським. В околицях міста посідав королівщину Сопухів. У 1555—1556 p. тримав у заставі за 1700 золотих місто Шарівку і село Колибани від теребовельського старости Бернарда Претвича[8].
Помер, був похований у Кракові. У домініканському костелі домініканців у Золотому Потоці на пам'ять про нього встановили пам'ятну таблицю з епітафією[10]. Текст епітафії:
NICOLAO POTOCKI.|Chmielnicensi & Camenecensi Praefecto.|VIXI|Gloriae satis, non mihi.|REDDIDI|Regi subiectionem, Patriae honorem, Familiae observantiam, Mortalitati pondus|NUNC.|Resurrectionem expecto,|Spe animam pasco.|O DEUS,|Tutor non ultor.|Sis precor creature.[11]
Шлюб, сім'я
Біля 1550 р. одружився із Анною з Черміньских (за Каспером Несецьким, Чермєнських; померла між 1579-81 роками) гербу Рамульт[12] (вдова Себастьяна Ксьонжніцкого, дідичка Панівців, Сутинівців (Шутнівців), Милиничів, Михалкова,[8] 1525—1579/1580[2]) — донькою писаря кам'янецького Анджея Чермєнського. У шлюбі народились:
- Ян (бл.1551—1611) — генерал подільської землі, кальвініст
- Анджей (бл.1552—1609) — ротмістр, каштелян кам'янецький, кальвініст
- Якуб (1554—1613) — ротмістр, генерал подільської землі
- Миколай (1557 — ?) — ротмістр, йому була встановлена в старому фарному костелі Бучача пам'ятна плита з епітафією[13], дружина — Гелена з Калиновських[14]
- Барбара (1559 — ?) — дружина хмільницького старости Якуба Струся (або Труся[14]) ? —1588)
- Катажина (1561 —1619) — дружина галицького каштеляна Станіслава Волуцького
- Анна (1563 — ?) — дружина НН Куропатви
- Стефан (1568 —1631) — генерал подільської землі.
Діяльність його синів була пов'язана з Поділлям.
Примітки
- Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 13.
- Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 15.
- Niesiecki К. Korona polska… — T. 3. — S. 685.
- Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — S. 226. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
- Plewczyński M. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572)… — S. 103. (пол.)
- Крип'якевич І. (упорядник). Люстрація королівщин в Руських землях Корони з р. 1570. Том VII // Жерела до історії України-Руси. — Львів : НТШ, 1903. — C. 132—133.
- Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Nawiedzenia Najśw. Panny Marii w Borkach Wielkich // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Belcaro», 2008. — Cz. I. — T. 16. — S. 25. — ISBN 978-83-89273-56-7. (пол.)
- Plewczyński M. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572)… — S. 104. (пол.)
- Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 14—15. (пол.)
- Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 230. (пол.)
- Zaucha Т. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny i św. Szczepana — męczennika pierwszego — w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 214. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 377. (пол.)
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 89.
- Niesiecki К. Korona polska… — T. 3. — S. 686.
Джерела
- Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. (пол.)
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 685—687. (пол.)
- Plewczyński M. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 103—105. (пол.)
- Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
