Міські голови Рівного

Вперше Рівне згадується у грамоті князя Свидригайла Ольгердовича, яка датується 4 травня 1434 року. Цим документом князь передавав маєток Басово волинському боярину Єсифу Чусі (Джусі) з Кирдійовичів, у ньому зокрема монарх застерігав репеціанта від посягання на землі княжих конюхів і конокормців Дичків "на Ровномъ". На 1461 рік село "Ровноє" належало для зем'янина Івашка Васильовича Дичка, який 22 грудня того ж року продав його князю Семену Васильовичу Несвізькому. Після того як він помер, на 1481 рік Рівним володіла його удова княгиня Марія Ровенська.[2]У 1518 році після смерті княгині Рівне стало власністю великого гетьмана литовського Костянтина Івановича князя Острозького. З 1531 по 1539 місто у власності його сина князя Іллі Острозького, з 1539 року переходить у власність його удові Беаті Костелецькій. У 1540 - 1546 рр королівський секвестр під управлінням королеви Бони Сфорци. З 1546 по 1559 (1565) рр знову у власності Беати Костелецької. У 1565 по 1570 рік у власності воєводи серадзького Альбрехта Ласького. З 1570 по 1572 рік повне володіння короля Зиґмунда ІІ Августа. З 1574 по 1603 рік у власності київського воєводи, маршалка землі Волинської, володимирського старости Василя-Костянтина князя Острозького. У 1603 році власність князя Олександра Васильовича Острозького. З 1603 по 1621 рік у власності княгині Ганни Острозької та князя Януша-Павла Острозького. З 1621 року Рівним володіють Томаш Замойський та княгиня Катерина Острозька. З 1642 по 1682 рік серед відомих дідичів Рівного — княгиня Гризельда Вишневецька, князь Михайло Корибут-Вишневецький, Йоганна-Барбара Конецпольська, Станіслав-Ян Конецпольський, Ян Собіпан Замойський. З 1682 по 1719 рік у власності Яна-Олександра Конецпольського. З 1719 по 1723 рік Рівне у власності Олександра Валевського. З 1723 року до поч. ХХ ст. власність князів Любомирських.[3]

1917 року в Україні фактично встановилося двовладдя — Української Центральної Ради та російського Тимчасового уряду[4].

У 1919—1939 роки місто входило до складу Польщі. Місцеве самоврядування міста представляв магістрат, створений владою Польщі в серпні 1919 року на підставі розпорядження Генерального комісара Східних земель від 27 червня 1919 року про тимчасовий міський устрій. Відповідно до цього розпорядження до складу магістрату входили бургомістр, заступник та лавники, яких початково призначав окружний комісар, а згодом воєвода. Першим бургомістром Рівного 19 серпня 1919 року призначено Яна Балінського. Перші ж демократичні вибори в Рівненську міську раду відбулися у другій половині 1927 року, а вже членами міської ради в листопаді–грудні того ж року обрано бургомістра, його заступника та лавників.[5]