Міяковський Володимир Варламович

Володи́мир Варла́мович Міяковський (псевдоніми — В. Порський, Б. Стохід, В. Світлицький, В. Варламов, Б. Янівський; 18 липня 1888, Ковель — 22 березня 1972, Нью-Йорк, США) — український літературознавець, історик-архівіст. Член Наукового товариства імені Шевченка (1947), дійсний член Української вільної академії наук (1948). Професор (1948).

Володимир Варламович Міяковський
Народився 6 (18) липня 1888(1888-07-18)
Ковель
Помер 22 березня 1972(1972-03-22) (83 роки)
Нью-Йорк, США
Громадянство Російська імперія
 УНР
 СРСР
 США
Національність українець
Діяльність літературознавець, історик-архівіст
Alma mater Київський університет, Петербурзький університет
Посада директор музеюd

Біографічні дані

Володимир Варламович Міяковський народився у м. Ковель Ковельського повіту Волинської губернії.

Освіта

Після закінчення Першої Київської гімназії, 1906 р. поступив на юридичний факультет Київського університету. З 1907 р.— у Санкт-Петербурзі, а з 1908 р.— студент історико-філологічного факультету Петербурзького університету, з якого в січні 1911 р. його було виключено.

Повернувшись в Україну, працював у Полтаві. Пізніше відновив навчання в Петербурзькому університеті, працював у науковому гуртку Михайла Грушевського; член українського клубу «Громада», належав до т. зв. старшого громадянства. У 1913 р. закінчив Петербурзький університет та у 1913–1917 р.р. викладав у школах Санкт-Петербурга, член Всеросійського вчительського союзу (1917).

Робота у Петербурзі

Підготував кілька наукових праць (1913–1918) про О. Радищева. Працював над описом цензурного архіву «Главного Управления по делам печати» (1917). Член редколегії журналу «Голос минувшего» та історично-літературного студійного гуртка. Співробітник періодичних видань «Русский библиофил», «Научно-исторический журнал», «День» та ін.

Працював в «Історично-літературному товаристві» при Петроградському університеті (нині Петербурзький університет), бібліотекар його історико-філологічного факультету, секретар Комісії з рецензування дитячих книг при Товаристві поширення технічних знань.

Повернення в Україну

У грудні 1917 р. переїхав в Україну. Інструктор архівно-бібліотечного відділу Головного управління мистецтв і національної культури (травень 1918), помічник голови та керівник описового відділу Архівного управління (1919). У 1920—1925 рр.— голова Київського губернського архівного управління, директор Київського центрального історичного архіву ім. В. Антоновича[1].

Співпрацював з установами УАН (від 1921 — ВУАН: секретар Комісії для дослідів над історією громадських течій 40—60-х  рр. ХІХ століття (березень 1919); член Комісії новітнього письменства та Комісії біографічного словника, редактор його історично-літературної частини. Автор коментарів до т. 3—4 повного зібрання творів Тараса Шевченка (за редакцією Сергія Єфремова). Брав участь у роботі секції мистецтвознавства, бібліографічної комісії, архіву Українського наукового товариства (1920–1922); у комісіях ВУАН: дійсний член Археографічної комісії та Археологічного комітету, член Книгознавчої комісії. Співробітник НДІ книгознавства; дійсний член Інституту Т. Шевченка (нині Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України; 1927), завідувач Кабінету біографії Т. Шевченка та рукописного відділу, від 1926 року — будинку-музею Т. Шевченка в Києві. Співпрацював в Постійній комісії ВУАН зі складання "Біографічного словника діячів України"

Співробітник видань: «Літературно-наукового вістника», «Нашого минулого», «України», збірників «Шевченко», «За сто літ» та ін.

Арешт та еміграція

21 серпня 1929 рр. В. Міяковсього було заарештовано у справі «Спілки визволення України», до 1933 р. був на засланні. Після повернення працював у медичних установах Києва (1934–1941). За часів гітлерівської окупації в роки німецько-радянської війни у 1941–1942 рр. намагався відновити діяльність ВУАН у Києві, працював в Інституті літератури та фольклору, був співробітником Музею-архіву переходової доби, організував роботу Центрального історичного архіву ім. В. Антоновича.

У 1943–1944 рр. перебував у Львові. 1944 р. виїхав до Чехословаччини, де згодом у Празі працював у Музеї визвольної боротьби України, а також був членом та секретарем українського історично-філологічного товариства.

У 1945 р. переїхав до Німеччини, де у м. Аугсбург був співзасновником і вченим секретарем УВАН та головою Музею-архіву при УВАН. Від 1948 р. — професор Українського вільного університету в Мюнхені.

У 1950 р. переїхав до США, де у 1950–1952 рр. був секретарем УВАН та директором архіву-музею при УВАН у США.

Автор близько 100 наукових праць, ініціатор видання річників УВАН «Шевченко» (10 вип., 1952–1964), співредактор англомовного збірника про Т. Шевченка (1962), співробітник видавництва «Research Program on the USSR».

Володимир Варламович Міяковський помер 22 березня 1972 р. у м. Нью-Йорк.

Реабілітований посмертно, у 1989 р.

Сім’я

Дружина: Голошвілова (Голошвілі) Інна Леонтіївна

Діти:

Творчість[2]

Праці:

  • 1920 — «Революційні відозви до українського народу: З матеріалів «Нашого минулого», 1850—1870-х рр.»;
  • 1924 — «З нових матеріалів до історії Кирило-Мефодіївського Братства»;
  • 1926 — «Декабристи на Україні»;
  • 1928 — «Люди 40-х років. Кирило-Мефодіївці в листуванні»;
  • 1958 — «Шевченко і Костомаров»;
  • 1962 — упорядник збірника «Тарас Шевченко»;
  • 1963 — книга про Кирило-Методіївське братство;
  • 1964 — «Кобзар 1860 р. з власноручними поправками Шевченка»;
  • 1967 — «Дмитро Антонович», «Музей-архів ім. Дмитра Антоновича» (1945–1965);
  • 1984 — «Недруковане й забуте: Громадські рухи XIX століття Новітня українська література»[3]

Статті:

  • Куліш і цензура // Наше минуле. — 1918. — № 2.
  • Порський В. З історії «Основи» // Літературно-науковий збірник. — Корюген; Кіль, 1948. — Т. 3.


Коментарі:

  • 1927 — Шевченко Т. Повне зібрання творів, т. 3—4. (автор коментарів).

Вшанування пам'яті
Меморіальна таблиця В. Міяковському у Києві. Автор: Володимир Щур. Бронза, граніт.

На будинку на вулиці Ярославів Вал, 13 у Києві, де В. Міяковський мешкав у 1917—1929 роках 14 травня 2015 р. йому встановлено меморіальну таблицю[4][5].

Примітки
  1. Національний музей Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 8 липня 2015.
  2. Детальніше див. Вибрана бібліографія праць В. Міяковського
  3. Міяковський В. Недруковане й забуте. Громадські рухи ХІХ сторіччя. Новітня українська література т. 1
  4. На честь відомого волинянина у Києві відкрили меморіальну дошку
  5. У Києві відкрили меморіальну дошку на честь історика, літературознавця та музейника, уродженця Ковеля Володимира Міяковського

Джерела
  • Антонович М. Володимир Міяковський / «Український історик», 1969, № 1-3. - С. 95-101; 1972, № 1-2. - С. 116-119;
  • Білокінь С. Володимир Міяковський – діяч української книги // Вісник Книжкової палати. – Київ, 1998. – № 2 (20). – С. 39–43.
  • Білокінь С. Володимир Міяковський. 1888-1972 // Вісті УВАН. - Нью-Йорк, 2000. - ч. 2. - С. 201-267.
  • Білокінь С. І. Архівіст Володимир Міяковський // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань 1917—1921. — Київ, 1998. - С. 213-222.
  • Білокінь С. Таємниці архівів не вічні... (Володимир Міковський. 1888-1972) // Сучасність. - 1998. - Ч. 10 (450). - С. 57-81.
  • Верба І. Історична наука в Україні та історики в період нацистської окупації. (1941–1944 рр.) // Історія та історіографія в Європі. – 2004. – № 3.
  • Верига В. Вибрана бібліографія праць В. Міяковського // Український історик. - 1969. - № 1-3. - С. 144-148.
  • Володимир Варламович Міяковський: листи / Олександер Филипович // Сучасність. - 1984. - Ч. 4. - С. 107-116.
  • Вибрана бібліографія праць В. Міяковського / «Український історик», 1969, № 1-3
  • Залеська-Онишкевич Л. Володимир Міяковський // 125 років київської української академічної традиції. 1861—1986: Збірник.— Нью-Йорк: УВАН, 1993. - С. 518-523.
  • Кравців Б. Зібрані твори, Т. 3: Публіцистична проза / упоряд. Б. Бойчук. - Нью-Йорк: Видавництво Нью-Йоркської Групи, 1978 - 1994. - 487 с.
  • Лисенко І. М. Міяковський Володимир // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К., 1995.- Т. 3. — С. 389.
  • Листи Михайла Антоновича до Володимира Міяковського 1942-1945 рр. / А. Шаповал // Київська старовина. - 2011. - № 3. - С. 101-130.
  • Міяковський Володимир // Енциклопедія Українознавства: Словник. частина / Голов. ред. В. -Кубійович. — Перевидання в Україні. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1996. -Т. 5. — С. 1619—1620.
  • Міяковський Володимир // Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – Київ, 2007. – С. 414-418.
  • Міяковський Володимир // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника / Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. Погребенник. — К.,2007. — Част. 2. — С. 63-64.
  • Некролог. «Ukrainian Quarterly», 1972, vol. 28, nr. 2
  • Оглядаючись у минуле / Оксана Міяковська-Радиш // Сучасність. - 1995. - № 4. - С. 162-166.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопед. словника / ред. М. М. Романюк. - НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В.Стефаника, Н.-д. центр періодики. - Львів, 1998. - Вип. 5. - 410 с. - ISBN 966-02-0457-4.
  • Швидкий В. Міяковський Володимир Варламович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 771. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • "Я думав,які теми були б цікаві..." Праці Григорія Кураса,спогади і матеріали про українського історика. Видавець Лозовий В. М. Чернігів - 2010 рік. 80с.
  • П. В. Одарченко. Міяковський Володимир Варламович // ЕСУ

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.