Населення Афганістану

Населення Афганістану. Чисельність населення країни 2015 року становила 32,564 млн осіб (41-ше місце у світі)[1]. Чисельність афганців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 38,57 ‰ (11-те місце у світі), смертність — 13,89 ‰ (9-те місце у світі), природний приріст — 2,32 % (34-те місце у світі) .

___

Населення Афганістану
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 32,564 млн осіб
Густота 49,8 особи/км²
Коефіцієнт міграції -1,51 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲2,32 %
Народжуваність 38,57 ‰
Фертильність 5,33 дітей на 1 жінку
Смертність 13,89 ‰
Смертність немовлят 115,08 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 41,47 %
 • 15–64 років 55,98 %
 • старіші за 65 років 2,55 %
Середня тривалість життя

50,87 ( на 2015 рік ) року

64,13 (на 2017 рік ) року
 • чоловіків 49,52 року
 • жінок 52,29 року
Статева структура
загалом 1,03 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,03 чол./жін.
15–64 років 0,97 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація афганці
Найбільший етнос пуштуни
Нацменшини таджики, хазарейці, узбеки
Мови
Офіційна дарі, пушту
Також у побуті узбецька, туркменська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність в Афганістані, станом на 2015 рік, дорівнює 38,57 ‰ (11-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,33 дитини на одну жінку (10-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 21,2 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,1 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність в Афганістані 2015 року становила 13,89 ‰ (9-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,32 % (34-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Афганістану, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Афганістану становить 18,6 року (209-те місце у світі): для чоловіків — 18,5, для жінок — 18,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 50,87 року (222-ге місце у світі), для чоловіків — 49,52 року, для жінок — 52,29 року[1].

Вікова структура населення Афганістану, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 41,47 % (6 861 021 чоловік, 6 644 780 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 22,41 % (3 716 738 чоловіків, 3 579 701 жінка);
  • дорослі віком 25—54 роки — 29,69 % (4 928 181 чоловік, 4 741 601 жінка);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,88 % (621 970 чоловіків, 641 307 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,55 % (384 267 чоловіків, 444 776 жінок)[1].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 49,8 особи/км² (173-тє місце у світі)[1].

Урбанізація

Афганістан середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 26,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,96 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Кабул (столиця) — 4,635 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,51 ‰ (156-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 257,5 тис. біженців з Пакистану[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 1,174 млн внутрішньо переміщених осіб через політичну нестабільність і посухи останніх років (переважно пуштуни з півдня й заходу).

Афганістан є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад Афганістану (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
пуштуни
  
 40%
таджики
  
 25%
хазарейці
  
 8%
узбеки
  
 7%
аймаки
  
 4%
туркмени
  
 3%
белуджі
  
 2%
інші
  
 16%

Головні етноси країни: пуштуни, таджики, хазарейці, узбеки та інші (белуджі, туркмени, нуристанці, народи Паміру, араби, гуджаратці, брахуйці, кизилбашці, аймакці, пашайці, киргизи) (оціночні дані за 2015 рік)[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Афганістану (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
дарі
  
 50%
пушту
  
 35%
інші
  
 15%

Офіційні мови[3]: дарі — розмовляє 50 % населення країни, пуштунська — 35 %. Дуже поширені тюркські мови (узбецька і туркменська) — 11 %, 30-ма іншими мовами малих народів (белуджійська, пашайська ті ін.) розмовляють 4 % населення. Серед населення країни дуже поширений білінгвізм. Дарі виступає в ролі лінгва франка. Близько 14 різних мов виступають другою офіційною у регіонах переважного користування.

Релігії
Релігії в Афганістані (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 99.7%
інші
  
 0.3%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 99,7 % (сунізм — 84,7-89,7 %, шиїзм — 10-15 %), інші — 0,3 % (станом на 2009 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 38,2 % дорослого населення (віком від 15 років): 52 % — серед чоловіків, 24,2 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,27 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,3 % ВВП країни (46-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 115,08 ‰ (1-ше місце у світі); хлопчиків — 122,64 ‰, дівчаток — 107,15 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 396 випадків на 100 тис. народжень (22-ге місце у світі)[1].

Афганістан входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 6,7 тис. хворих на СНІД (105-те місце в світі), це 0,04 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (122-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 300 осіб (97-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,4 % (182-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 78,2 % населення в містах і 47 % в сільській місцевості[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 45,1 %, в сільській місцевості — 27 %, загалом по країні — 31,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,01 км³ на рік, або 97,67 тонни на одного мешканця на рік: з яких 63 % припадає на побутові, 21 % — на промислові, 15 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 87 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 82,3 %; частка осіб похилого віку — 4,6 %, або 21,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2009 року перебувало 36 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,8 %, верхній дециль — 24 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 18,99 млн осіб не має доступу до електромереж; 43 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 83 %, у сільській місцевості — 32 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,69 млн унікальних інтернет-користувачів (100-те місце у світі), що становило 8,3 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2013 року становили 7,983 млн осіб (60-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 78,6 %; промисловість і будівництво — 5,7 %; сфера послуг — 15,7 % (станом на кінець 2009 року)[1]. 2,082 млн дітей у віці від 5 до 14 років (25,3 % загальної кількості, за даними ЮНІСЕФ ця частка більше 30 %) 2015 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2008 року дорівнювало 35 % працездатного населення, 2006 року — 40 % (192-ге місце у світі);

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Світовий лідер з виробництва опіуму; загальна площа посівів опійного маку 2014 року дорівнювала 211 тис. га, що на 7 % більше ніж 2013 року — 198 тис. га[1]. На вирощування значний вплив мають посухи. 2007 року виробництво опіатів дорівнювало 6,3 тис. тонн. Талібан та інші антиурядові групи беруть участь в отриманні прибутку від торгівлі опіатами, що є основним джерелом доходу всередині Афганістану; корупція і нестабільність перешкоджають боротьбі з обігом наркотиків. Значна частина героїну, що споживається в Європі і Євразії, має афганське походження. У країні поширене вирощування марихуани, виготовлення гашишу. Афганістан уразливий для відмивання грошей[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Афганістану докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[4][5].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Afghanistan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.