Населення Киргизстану

Населення Киргизстану. Чисельність населення країни 2015 року становила 5,664 млн осіб (115-те місце у світі)[1]. Чисельність киргизстанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 22,98 ‰ (68-ме місце у світі), смертність — 6,65 ‰ (142-ге місце у світі), природний приріст — 1,11 % (109-те місце у світі) .

Населення Киргизстану
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 5,664 млн осіб
Густота 31,0 особи/км²
Коефіцієнт міграції 5,22 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,11 %
Народжуваність 22,98 ‰
Фертильність 2,66 дітей на 1 жінку
Смертність 6,65 ‰
Смертність немовлят 27,73 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 29,92 %
 • 15–64 років 65,07 %
 • старіші за 65 років 5,01 %
Середня тривалість життя 70,36 року
 • чоловіків 66,19 року
 • жінок 74,8 року
Статева структура
загалом 0,96 чол./жін.
при народженні 1,07 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,96 чол./жін.
після 65 років 0,62 чол./жін.
Етнічні групи
Нація киргизи
Найбільший етнос киргизи
Нацменшини узбеки, росіяни, дунгани
Мови
Офіційна киргизька, російська
Також у побуті узбецька

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Киргизстані, станом на 2015 рік, дорівнює 22,98 ‰ (68-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,66 дитини на одну жінку (73-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 36,3 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,6 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2012 рік)[1].

Смертність у Киргизстані 2015 року становила 6,65 ‰ (142-ге місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,11 % (109-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Киргизстану, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Киргизстану становить 26,2 року (147-ме місце у світі): для чоловіків — 25,2, для жінок — 27,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 70,36 року (155-те місце у світі), для чоловіків — 66,19 року, для жінок — 74,8 року[1].

Вікова структура населення Киргизстану, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 29,92 % (867 668 чоловіків, 827 235 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 18,18 % (523 347 чоловіків, 506 453 жінки);
  • дорослі віком 25-54 роки — 39,55 % (1 096 430 чоловіків, 1 144 265 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 7,34 % (180 874 чоловіка, 234 733 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,01 % (108 776 чоловіків, 175 158 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 9,7; коефіцієнт розлучуваності — 1,6; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 16 (дані за 2010 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 26,9 року, жінки — 23,5 року, загалом — 25,2 року (дані за 2010 рік)[4].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 31,0 особи/км² (186-те місце у світі)[1].

Урбанізація

Киргизстан середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 35,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,58 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Бішкек (столиця) — 865,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 5,22 ‰ (194-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

У країні мешкає 9,1 тис. осіб без громадянства[1]. Більшість з них народились в країні, живуть тривалий час, або мають законний шлюб з громадянами Киргизстану. 2009 року в країні ще залишались громадяни з радянськими паспортами.

Киргизстан є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
киргизи
  
 70.9%
узбеки
  
 14.3%
росіяни
  
 7.7%
дунгани
  
 1.1%
інші
  
 5.9%

Головні етноси країни: киргизи — 70,9 %, узбеки — 14,3 %, росіяни — 7,7 %, дунгани — 1,1 %, інші (уйгури, таджики, казахи, татари, українці, корейці, німці) — 5,9 % населення (оціночні дані за 2009 рік)[1].

  • Киргизька родина поблизу традиційного житла — юрти
  • Народна киргизька музика

Українська діаспора

Мови
Мови Киргизстану (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
киргизька
  
 71.5%
російська
  
 9%
узбецька
  
 14.5%
інші
  
 5.2%

Офіційні мови[6]: киргизька і російська, якими користуються 71,4 % і 9 % населення країни, відповідно. У побуті також широко представлені узбецька — 14,4 %, інші мови — 5,2 % (оцінка 2009 року).

Релігії
Релігії в Киргизстані (2016 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 75%
православні
  
 20%
інші
  
 5%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 75 %, російське православ'я — 20 %, інші — 5 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,6 % — серед чоловіків, 99,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,8 % ВВП країни, станом на 2013 рік (25-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,97 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 4,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,5 % ВВП країни (77-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 27,73 ‰ (67-ме місце у світі); хлопчиків — 31,94 ‰, дівчаток — 23,24 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 76 випадків на 100 тис. народжень (86-те місце у світі)[1].

Киргизстан входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

2014 року було зареєстровано 9,3 тис. хворих на СНІД (95-те місце в світі), це 0,26 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (92-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 400 осіб (95-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 13,3 % (118-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2,8 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,7 % населення в містах і 86,2 % в сільській місцевості; загалом 90 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 89,1 %, в сільській місцевості — 95,6 %, загалом по країні — 93,3 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 8,01 км³ на рік, або 1,558 тонни на одного мешканця на рік: з яких 3 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 93 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 55,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 48,8 %; частка осіб похилого віку — 6,6 %, або 15,2 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 33,7 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,8 %, верхній дециль — 27,8 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,713 млн унікальних інтернет-користувачів (113-те місце у світі), що становило 30,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,65 млн осіб (111-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 48 %; промисловість і будівництво — 12,5 %; сфера послуг — 39,5 % (станом на 2005 рік)[1]. 563,92 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (40.3 % загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 8 % працездатного населення, 2013 року — 8 % (91-ше місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 13,4 %, серед юнаків — 12 %, серед дівчат — 15,8 % (80-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Обмежене вирощування марихуани і опійного маку на ринки країн СНД; обмежена урядова боротьба з незаконним обігом наркотичних речовин; транзитна країна для наркотрафіку південно-західноазійських наркотиків, що прямує до Російської Федерації і Європи; значний споживач опіатів[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Киргизстану докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[7][8].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,77 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,62 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Киргизстану
Рік Населення Зміна
1950 1 740 000 —
1960 2 172 000 +24.8%
1970 2 964 000 +36.5%
1980 3 628 000 +22.4%
1990 4 395 000 +21.1%
2000 4 888 000 +11.2%
2010 5 448 000 +11.5%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[9].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Kyrgyzstan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 4 November. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 4 November. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 4 November. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  8. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  9. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.