Населення Сальвадору

Населення Сальвадору. Чисельність населення країни 2015 року становила 6,141 млн осіб (110-те місце у світі)[1]. Чисельність сальвадорців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 16,46 ‰ (115-те місце у світі), смертність — 5,69 ‰ (172-ге місце у світі), природний приріст — 0,25 % (178-ме місце у світі) .

Населення Сальвадору
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 6,141 млн осіб
Густота 295,7 особи/км²
Коефіцієнт міграції 8,28 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,25 %
Народжуваність 16,46 ‰
Фертильність 1,91 дітей на 1 жінку
Смертність 5,69 ‰
Смертність немовлят 17,86 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 27,31 %
 • 15–64 років 65,6 %
 • старіші за 65 років 7,09 %
Середня тривалість життя 74,42 року
 • чоловіків 71,14 року
 • жінок 77,86 року
Статева структура
загалом 0,93 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,81 чол./жін.
після 65 років 0,8 чол./жін.
Етнічні групи
Нація сальвадорці
Найбільший етнос сальвадорці
Нацменшини індіанські племена
Мови
Офіційна іспанська
Також у побуті індіанські мови

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Сальвадорі, станом на 2015 рік, дорівнює 16,46 ‰ (115-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,91 дитини на одну жінку (138-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 72,3 % (станом на 2008 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,8 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2008 рік)[1].

Смертність у Сальвадорі 2015 року становила 5,69 ‰ (172-ге місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,25 % (178-ме місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Сальвадору, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Сальвадору становить 26,6 року (146-те місце у світі): для чоловіків — 25,1, для жінок — 28,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,42 року (119-те місце у світі), для чоловіків — 71,14 року, для жінок — 77,86 року[1].

Вікова структура населення Сальвадору, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 27,31 % (860 122 чоловіка, 816 855 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 20,71 % (638 989 чоловіків, 632 741 жінка);
  • дорослі віком 25-54 роки — 38,1 % (1 077 378 чоловіків, 1 262 585 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 6,8 % (186 570 чоловіків, 230 839 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,09 % (192 713 чоловіків, 242 558 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,5; коефіцієнт розлучуваності — 0,8; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 23 (дані за 2006 рік)[2][3].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 295,7 особи/км² (45-те місце у світі)[1]. Найменша за територією країна Центральної Америки має населення у 18 разів більше за населення Белізу. 20 % населення мешкає за кордоном. Більшість населення концентрується в центральній частині, особливо навколо столиці, міста Сан-Сальвадор.

Урбанізація

Сальвадор високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 66,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,4 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Сан-Сальвадор (столиця) — 1,098 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 8,28 ‰ (209-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

У країні налічується 289 тис. внутрішньо переміщених осіб[1].

Сальвадор є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2007 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
метиси
  
 86.3%
білі
  
 12.7%
індіанці
  
 0.2%
темношкірі
  
 0.1%
інші
  
 0.6%

Головні етноси країни: метиси — 86,3 %, білі — 12,7 %, індіанці (ленка, какавіра, нахуа-піпіль) — 0,2 %, темношкірі — 0,1 %, інші — 0,6 % населення (оціночні дані за 2007 рік)[1].

  • Сальвадорські танцівниці
  • Сальвадорка Ірма Дімас
  • Сальвадорські діти, 1987 рік

Українська діаспора

Мови
Мови Сальвадору (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
 %
індіанські мови
  
 %

Офіційна мова[5]: іспанська. Інші поширені мови: нават та інші індіанські мови.

Релігії
Релігії в Сальвадорі (2003 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 57.1%
протестанти
  
 21.2%
свідки Єгови
  
 1.9%
мормони
  
 0.7%
інші
  
 2.3%
атеїсти
  
 16.8%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 57,1 %, протестантизм — 21,2 %, Свідки Єгови — 1,9 %, мормони — 0,7 %, інші — 2,3 %, не сповідують жодної — 16,8 % (станом на 2003 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 88 % дорослого населення (віком від 15 років): 90,4 % — серед чоловіків, 86 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 3,4 % від ВВП країни, станом на 2011 рік (129-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,6 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 6,8 % від ВВП країни (91-ше місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 17,86 ‰ (98-ме місце у світі); хлопчиків — 19,94 ‰, дівчаток — 15,68 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 54 випадків на 100 тис. народжень (81-ше місце у світі)[1].

Сальвадор входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гарячка денге. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 20,9 тис. хворих на СНІД (76-те місце в світі), це 0,53 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (65-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 400 осіб (94-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 20,1 % (51-ше місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 5 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97,5 % населення в містах і 86,5 % в сільській місцевості; загалом 93,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 82,4 %, в сільській місцевості — 60 %, загалом по країні — 75 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 1,84 км³ на рік, або 301,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 22 % припадає на побутові, 14 % — на промислові, 64 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 54,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 41,7 %; частка осіб похилого віку — 12,6 %, або 7,9 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 36,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 1 %, верхній дециль — 37 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 400 тис. осіб не має доступу до електромереж; 94 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 98 %, у сільській місцевості — 86 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,653 млн унікальних інтернет-користувачів (102-ге місце у світі), що становило 26,9 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,774 млн осіб (108-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 21 %; промисловість і будівництво — 20 %; сфера послуг — 58 % (станом на 2011 рік)[1]. 179,30 тис. дітей у віці від 5 до 17 років (4 % від загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 6,1 % працездатного населення, 2013 року — 6,2 % (67-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 12,4 %, серед юнаків — 11,8 %, серед дівчат — 13,6 % (89-те місце у світі)[1]. Наведені дані офіціної статистики, реальний рівень безробіття досить високий.

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для кокаїну; нелегальний виробник марихуани для внутрішнього споживання; зростаюче внутрішнє споживання кокаїну[1].

Торгівля людьми

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сальвадору докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[6][7].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,8 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Сальвадору
Рік Населення Зміна
1950 2 200 000 —
1955 2 433 000 +10.6%
1960 2 773 000 +14.0%
1965 3 244 000 +17.0%
1970 3 736 000 +15.2%
1975 4 232 000 +13.3%
1980 4 661 000 +10.1%
1985 5 004 000 +7.4%
1990 5 344 000 +6.8%
1995 5 748 000 +7.6%
2000 5 959 000 +3.7%
2005 6 073 000 +1.9%
2010 6 218 000 +2.4%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[8].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. El Salvador : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  7. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  8. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.