Населення Суринаму

Населення Суринаму. Чисельність населення країни 2015 року становила 579,6 тис. осіб (171-ше місце у світі)[1]. Чисельність суринамців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 16,34 ‰ (117-те місце у світі), смертність — 6,13 ‰ (157-ме місце у світі), природний приріст — 1,08 % (113-те місце у світі) .

Населення Суринаму
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 579,6 тис. осіб
Густота 3,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,56 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,08 %
Народжуваність 16,34 ‰
Фертильність 1,97 дітей на 1 жінку
Смертність 6,13 ‰
Смертність немовлят 26,17 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 25,66 %
 • 15–64 років 68,59 %
 • старіші за 65 років 5,75 %
Середня тривалість життя 71,97 року
 • чоловіків 69,57 року
 • жінок 74,48 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 1,04 чол./жін.
після 65 років 0,76 чол./жін.
Етнічні групи
Нація суринамці
Найбільший етнос гіндустанці
Нацменшини креоли, яванці, марони
Мови
Офіційна голландська
Також у побуті англійська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність в Суринамі, станом на 2015 рік, дорівнює 16,34 ‰ (117-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,97 дитини на одну жінку (126-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 47,6 % (станом на 2010 рік)[1].

Смертність в Суринамі 2015 року становила 6,13 ‰ (157-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,08 % (113-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Суринаму, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Суринаму становить 29,5 року (120-те місце у світі): для чоловіків — 29,1, для жінок — 29,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 71,97 року (146-те місце у світі), для чоловіків — 69,57 року, для жінок — 74,48 року[1].

Вікова структура населення Суринаму, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 25,66 % (75 791 чоловік, 72 934 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 17,48 % (51 657 чоловіків, 49 661 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 44,3 % (130 726 чоловіків, 126 048 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 6,81 % (19 291 чоловік, 20 198 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,75 % (14 395 чоловіків, 18 931 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,2; коефіцієнт розлучуваності — 1,3; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 31 (дані за 2007 рік)[2][3].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 3,5 особи/км² (234-те місце у світі)[1]. Населення країни концентрується в північній узбережній смузі, інша частина країни майже ненаселена.

Урбанізація

Суринам високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 66 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,78 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Парамарибо (столиця) — 234,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].

Міграції

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,56 ‰ (70-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Суринам є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
гіндустанці
  
 37%
креоли
  
 31%
яванці
  
 15%
марони
  
 10%
індіанці
  
 2%
китайці
  
 2%
білі
  
 1%
інші
  
 2%

Головні етноси країни: гіндустанці (східні індійці) — 37 %, креоли — 31 %, яванці — 15 %, марони (нащадки колишніх темношкірих рабів) — 10 %, індіанці — 2 %, китайці — 2 %, білі — 1 %, інші — 2 % населення[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Суринаму (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
голландська
  
 %
англійська
  
 %
сранан-тонго
  
 %
гіндустані
  
 %
яванська
  
 %

Офіційна мова[5]: голландська. Інші поширені мови: англійська — дуже поширена, сранан-тонго (такі-такі), карибський гіндустані, яванська.

Релігії
Релігії в Суринамі (2016 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
індуїсти
  
 27.4%
протестанти
  
 25.2%
католики
  
 22.8%
мусульмани
  
 19.6%
місцеві вірування
  
 5%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: індуїзм — 27,4 %, протестантизм — 25,2 % (переважно моравські брати), римо-католицтво — 22,8 %, іслам — 19,6 %, місцеві вірування — 5 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 95,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 96,1 % — серед чоловіків, 95 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні.

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,7 % ВВП країни (115-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 26,17 ‰ (68-ме місце у світі); хлопчиків — 30,48 ‰, дівчаток — 21,65 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 155 випадків на 100 тис. народжень (63-тє місце у світі)[1].

Суринам входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 3,8 тис. хворих на СНІД (110-те місце в світі), це 1,02 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (47-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 200 осіб (100-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 26,1 % (60-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 5,8 % (оцінка на 2010 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,1 % населення в містах і 88,4 % в сільській місцевості; загалом 94,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 88,4 %, в сільській місцевості — 61,4 %, загалом по країні — 79,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 0,67 км³ на рік, або 1,396 тонни на одного мешканця на рік: з яких 6 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 90 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 50,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 40,4 %; частка осіб похилого віку — 10,4 %, або 9,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2002 року перебувало 70 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 248 тис. унікальних інтернет-користувачів (154-те місце у світі), що становило 42,8 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2007 року становили 165,6 тис. осіб (177-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 11,2 %; промисловість і будівництво — 19,5 %; сфера послуг — 69,3 % (2010)[1]. 6,09 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (6 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 8,9 % працездатного населення, 2013 року — 8,5 % (105-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 15,3 %, серед юнаків — 11,6 %, серед дівчат — 21,7 % (51-ше місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для південноамериканських наркотиків, що прямують на європейський ринок через Бразилію і Нідерланди; перевалочний пункт зброї для наркоділків[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Суринаму докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[6][7].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,76 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Suriname : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 7 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 7 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  7. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.