Натаніел Валліх

При народженні отримав ім'я Натан бен Волф, його батько Волф бен Валліх (або Волф Валліх) був торговцем, переїхав наприкінці XVIII століття з Гольштейнського міста Альтона[7] поблизу Гамбурга у Копенгаген. Пізніше Натан Бен Волф прийняв ім'я Натан Валліх, а коли подорослішав — Натаніел[8].

Валліх отримав диплом Королівської академії хірургів в Копенгагені, де вивчав ботаніку у Мартіна Валя, а потім — місце хірурга в Серампурі[9] в Данській Індії, з 1755 по 1845 роки відомому під назвою Фредеріксногор (дан. Frederiksnagore). Натаніел відплив в Індію через Мис Доброї Надії в квітні 1807 року і прибув в Серампур у листопаді того ж року.

Союз Данії з наполеонівською Францією в результаті призвів до того, що багато данських колоній були анексовані британцями, в тому числі і Фредеріксногор. Британська Ост-Індійська компанія закріпилася в Фредеріксногорі, й Валліх потрапив до в'язниці. У 1809 році він був звільнений під чесне слово. У серпні 1814 року Валліх став помічником хірурга в Ост-Індійській компанії, а в грудні 1814 року зайняв місце керівника Індійського музею, який пішов у відставку. Пізніше Валліх був призначений помічником Вільяма Роксбурга, ботаніка Ост-Індійської компанії в Колкаті, якого називали «батьком індійської ботаніки».

З 1813 року він виявляв велику зацікавленість до вивчення рослинності Індії, здійснив експедиції в Непал і Бірму, об'їхав Західну Індію. Будучи членом Азіатського товариства, Валліх 2 лютого 1814 року запропонував створити музей товариства, запропонувавши свої послуги і деякі предмети із власної колекції. Товариство гаряче підтримало цю пропозицію і вирішило створити музей, призначивши Валліха почесним куратором, а потім й директором Східного музею Азіатського товариства, як пізніше він почав називатися. Зараз цей музей — один з найстаріших у світі, а на той час це був перший музей такого роду в Азії.

Доктор Натаніел Валліх очолив музей 1 червня 1814 року. Даний заклад був створений і швидко розвивався під керівництвом свого засновника і за допомогою інших дарувальників. Більшість меценатів були європейцями, за винятком одного індійця, Бабу Рамкамала Сена (англ. Ramkamal Sen спочатку колектора, а потім першого секретаря Азіатського товариства індійського походження.

Валліх був призначений також керуючим ботанічним садом Ост-Індійської компанії в Колкаті, спочатку тимчасово, а потім остаточно. Він перебрався до Колкати в 1817 році і служив там до 1842 року.

Разом з місіонером Вільямом Кері вони започаткували видання Flora indica Роксбурга (Серампур, 1820)[10].

У 1828 році Валліх привіз до Європи близько 8 000 зібраних ним зразків індійських рослин, які були потім розподілені по різних суспільних гербаріях Європи та Америки. Тоді ж він підготував каталог рослин Колкатського ботанічного саду з більш ніж 20 000 гербарних зразків[11].

Необхідність лікування змусила Валліха 1811—1813 роки провести в більш помірному кліматі Маврикії, де, однак, він продовжував свої дослідження.

У 1822 році на прохання свого друга сера Стемфорда Раффлза він прибув в Сінгапур для створення там ботанічного саду, але з невідомих причин наступного року повернувся до Колкати.

Spathoglottis pubescens Lindl. Ботанічна ілюстрація з книги Н. Валліха Plantæ Asiaticæ rariores, том 3, таблиця 203

Валліх брав участь у численних експедиціях. У 1825—1827 роках він досліджував ліси Західної Індії, об'їздив Аву і Бірманську область.

Однією з найбільших заслуг Валліха в області дослідження рослин була та допомога, яку він регулярно надавав безлічі мисливців за рослинами, які зупинялися в Колкаті на шляху в Гімалаї.

У своєму Tentamen Floræ Nepalensis Illustratæ (vol. I—II, Колката, 1824—1826) Валліх вперше познайомив учений світ з майже невідомою до цього рослинністю Непалу[12].

Титульний лист Plantæ Asiaticæ Rariores 1830—1932

У трьох томах головної праці Валліха — Plantæ Asiaticæ rariores, or, Descriptions and figures of a select number of unpublished East Indian plants (vol. I—III, London: Treuttel and Würtz, 1830—1832) — містяться 300 таблиць in folio, виконаних в техніці літографії; з них 295 ботанічних ілюстрацій і 105 карт. Були використані роботи художників, найнятих Колкатським ботанічним садом: 146 малюнків належать Горачанду (англ. Gorachand 109 — Вішнуперсауду (англ. Vishnupersaud і 1 — Рунгіа (англ. Rungiah (цей художник був найнятий Робертом Вайтом (англ. Robert Wight директором ботанічного саду в Ченнаї). Три таблиці були створені ботаніком Вільямом Гріффітом (англ. William Griffith решта — Джоном Кларком. Було зроблено всього 250 примірників цієї роботи, з яких 40 були придбані Ост-Індійською компанією[13].

Jackiopsis ornata (Wall.) Ridsd. Малюнок Вішнуперсауда з Plantæ Asiaticæ rariores

У 1835 році Валліх, Вільям Гріффіт і Джон Макклелланд (англ. John McClelland попрямували в провінцію Ассам для ознайомлення з тамтешніми чайними плантаціями та оцінки перспектив вирощування чаю. Під час цієї поїздки, організованої Чайним комітетом, загострилися відносини між Валліхом і Гріффітом. Валліх звинуватив Гріффіта у приховуванні деяких рослин, які той зібрав. Гріффіт скаржився на Валліха: «Я повторюю те, що я вже часто говорив: абсолютно неможливо жити поруч з такою людиною, він являє собою комплекс слабкостей, забобонів і марнославства». Ці взаємини знайшли своє відображення в записках Макклелланда в Колкатському журналі природної історії і в майбутньому впливі Гриффіта на здійснення задумів Валліха в Ботанічному саду в Колкаті[13].

Валліх був відповідальним за пакування зразків рослин, які пересилалися до Англії з Колкатського ботанічного саду і протягом своєї роботи він розробив ряд новаторських методів пакування, в тому числі пересилання насіння в коричневому цукрі. Цукор дуже добре зберігав і захищав насіння під час перевезення морем; цей метод зберігався аж до впровадження ящика Уорда (англ. Wardian case[14].

Валліх виявляв щирий інтерес до індійського мистецтва та історії. Будучи першим директором Східного музею Азіатського товариства (який сьогодні називається Індійським музеєм), він залучав до роботи індійських художників й хотів, щоб вони підписували свої твори (проте, це так і не було здійснено)[15]. Протягом 1837 і 1838 років професор Натаніел Валліх читав лекції в Колкатському медичному коледжі.

Валліх покинув Колкату в квітні 1842 року, через Мис Доброї надії відплив до Європи. Його місце недовго займав Йоахим Отто Фойгт (1795—1843)[13], а потім управляючим ботанічним садом був призначений Вільям Гріффіт.

Валліх був почесним доктором Університету Копенгагена і членом Данської королівської академії наук і літератури (дан. Kongelige Danske Videnskabernes Selskab).

У відставку Валліх вийшов в 1847 році й жив у Лондоні до самої смерті сім років по тому. Похований на кладовищі в Кенсал-Грін (англ. Kensal Green).

Син Натаніела Валліха — Джордж Чарльз Валліх (1815—1899) — став лікарем і біологом, був нагороджений медаллю Ліннея. Джордж Чарльз Валліх — автор найменувань ряду ботанічних таксонів. В ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «GCWall.». Див. список таких назв на сайті «The International Plant Names Index».

Самка Dicronocephalus wallichii

Шеффлера Валлиха (Schefflera wallichiana) (Wight & Arn.) Harms

У 1819 році Вільям Роксбург назвав ім'ям Валліха один з родів родини Пальмові — Валлихия (Wallichia) Roxb.

Види тварин і рослин, названі на честь Натаніела Валліха:

• Brahmaea wallichii — Брамея Валліха. Нічний метелик з Центральної та Східної Азії.
• Catreus wallichii — Фазан гімалайський. Гімалаї.
• Clerodendrum wallichii — Клеродендрум Валліха
• Convolvulus wallichianus — В'юнок Валліха
• Debregeasia wallichiana — Дебрегеасія Валліха
• Dicronocephalus wallichii — вид жуків-бронзовок з Азії
• Dombeya wallichii — Домбея Валліха
• Dryopteris wallichiana — Щитовник Валліха
• Geranium wallichianum — Герань Валліха
• Hoya wallichii — Хойя Валліха
• Ligusticum wallichii — Лігустикум Валліха
• Nageia wallichiana — Нагейя Валліха
• Pinus wallichiana — Сосна Валліха, або Сосна веймутова гімалайська, або Сосна гімалайська
• Rotala wallichii — Ротала Валліха
• Rubus wallichii — Рубус Валліха
• Schima wallichii — Схіма Валліха
• Schefflera wallichiana — Шеффлера Валліха
• Taxus wallichiana — Тис Валліха
• Ulmus wallichiana — В'яз Валліха
• Valeriana wallichii — Валер'яна Валліха

• Prodromus florae Nepalensis: sive Enumeratio vegetabilium quae in itinere per Nepaliam proprie dictam et regiones conterminas, ann. 1802—1803. Detexit atque legit dd Franciscus Hamilton, (olim Buchanan) Accedunt plantae ad Wallich nuperius missae / Secundem methodi naturalis normam disposuit atque descripsit David Don . Londini: J. Gale, 1825.
• Plantæ Asiaticæ rariores, or, Descriptions and figures of a select number of unpublished East Indian plants (vol. I—III, London: Treuttel and Würtz, 1830—1832; Т. 1, Т. 2, Т. 3

• Валлих, Натанаэль // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.) Перевірено 3 грудня 2008 р
• Індійський музей