Чай (рослина)

Батьківщина китайського чаю — гірські ліси Південного Китаю та Індокитаю. Найпівнічніші комерційні плантації чаю знаходяться у Краснодарському краї (Росія). У Закарпатті знаходиться найпівнічніша у світі плантація чаю, але вона поки що не має комерційного значення.

Вирощують чай заради листя та верхівкових частин пагонів з 2–3 недорозвиненими листочками (флашів), які, здебільшого, використовують для приготування чаю (напою).

Коли чайний кущ досягає чотирирічного віку, починається перший збір його врожаю, тобто листочків[1].

Якщо листя і флаші сушать відразу після збирання, то одержують зелений чай. Щоб отримати чорний чай, сировину спочатку піддають окисленню, а вже потім сушать.

Зберігають чай у щільно закритому посуді.

У листі китайського чаю є дубильні речовини (до 35 %), до 5 % алкалоїдів (кофеїн, теофілін, теобромін, ксантин, аденін, гіпоксантин, ізатин, та інші), флавоноїди, ефірна олія, аскорбінова кислота (до 250 мг %), вітаміни B₁, B₂, K₁, P, PP, мінеральні солі.

Цілющі властивості чаю зумовлюються всім комплексом речовин, що в ньому є. Із чаю в гарячий настій переходить значна частина наявних фізіологічно активних речовин, у тому числі і вітаміни. Червоно-коричневий колір і терпкий в'яжучий смак надають настою головним чином таніни, а аромат — ефірна олія. Стимулюючі властивості чаю зумовлені в основному кофеїном. Залежно від сорту і способу заварки чаю склянка міцного напою містить від 0,02 до 0,1 г кофеїну. Кофеїн збуджує центральну нервову систему і діяльність серця, підвищує кров'яний тиск, розширює судини головного мозку, печінки, нирок, посилює діурез. Зважаючи на це, вживання чаю корисне при занепаді сил і виснаженні, стомленні і зниженні розумової активності. З метою надання першої допомоги чай дають при отруєннях, що викликають пригнічення центральної нервової системи, ослаблення серцевої діяльності і дихання (отруєння алкоголем і іншими наркотичними речовинами). Алкалоїди теофілін і теобромін виявляють слабовиражену стимулювальну дію на центральну нервову систему, але значно підвищують діурез. Дубильна речовина — кетахін, яка за будовою близька до вітаміну Р, сприяє засвоєнню організмом аскорбінової кислоти, підвищує міцність капілярів, зменшує проникність їх стінок. Три склянки чаю покривають добову потребу організму людини у вітаміні Р. Таніни чаю виявляють в'яжучу і бактерицидну дію, поліпшують травлення. Через це чай призначають хворим при гострих проносах і інших розладах кишкової діяльності. Але міцний настій чаю не рекомендується вживати при підвищенні збудливості, безсонні, органічних захворюваннях серцево-судинної системи, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, глаукомі. Надто міцний чай не бажано вживати і цілком здоровим людям, оскільки це може спричинити перезбудження нервової системи, занепокоєння, прискорене серцебиття, відчуття страху і інші хворобливі явища. Міцний настій чаю використовують як зовнішній засіб. У вигляді компресів, примочок і промивань його застосовують при сонячних опіках, запаленні очей, як косметичний засіб. Цілющі властивості має і зелений чай. Настій із зеленого чаю стимулює кровотворення, сприяє утворенню протромбіну в печінці, активізує окислювально-відновлювальні процеси, нормалізує водно-сольовий обмін, тонізує серцевий м'яз, підвищує пружність і зменшує проникність стінок кровоносних судин, знижує артеріальний тиск і кількість холестерину в крові, поліпшує самопочуття хворих на атеросклероз, ревматизм і хронічний гепатит, діє як радіопротектор. Відвар зеленого чаю має виражені антимікробні властивості і з успіхом застосовується при шигельозі, деяких ентероколітах, колітах, диспепсії.

Внутрішньо — настій зеленого чаю (2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу настояти 10 хвилин, процідити) по 60-80 мл 3 рази на день; 1,5 г сухого зеленого чаю заварюють у 1 л окропу, настоюють і п'ють як чай для угамування спраги. Зовнішньо — компреси, примочки і промивання настоєм (1 чайну ложку сухого чорного чаю заливають склянкою окропу, настоюють 5 хвилин, проціджують, охолоджують до кімнатної температури).

• ЧАЙ КИТАЙСЬКИЙ // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 455. — ISBN 5-88500-055-7.