Неогублений голосний середнього ряду високого підняття

Неогублений голосний середнього ряду високого підняття, або неогублений голосний середнього ряду високого піднесення (англ. close central unrounded vowel; фр. voyelle fermée centrale non arrondie; яп. 非円唇中舌狭母音) — один з голосних звуків, сімнадцятий з основних голосних звуків.

Номер МФА 317
Кодування
X-SAMPA 1
Кіршенбаум i"
Image
Звучання
джерело · допомога

Інколи називається неогубленим середнім високим голосним.

У деяких мовах існує неогублений голосний середнього ряду високо-середнього підняття, який відрізняється злегка нижчим підняттям. У МФА він часто транскрибується як [ɨ̞] чи [ɪ̈], також можлива транскрипція [ɪ̠] чи [ɘ̝]. У багатьох британських словниках цю голосну транскрибують як [ɪ] (відзначаючи її підняття); в американській традиції її часто транскрибують як [ɨ] (відзначаючи її ряд) або [ᵻ][1] (відзначаючи її підняття і ряд). У третьому виданні Oxford English Dictionary [ᵻ] передає вільне варіювання між фонемами /ɪ/ та /ə/.

Властивості
  • За підняттям — високий, це значить, що язик при його вимовлянні розташований максимально близько до піднебіння, але без притискування (що дало б приголосний).
  • За рядом — середній, тобто язик розташований у середній позиції порівняно з вимовлянням передніх і задніх голосних
  • Неогублений — губи при вимовлянні залишаються неокругленими.

В українській мові

У сучасній літературній українській звук [ɨ] відсутній. Існував у давньоруській мові, успадкований нею з праслов'янської, де розвинувся внаслідок процесу кількісного вирівнювання голосних з праіндоєвропейського монофтонга [ū] або дифтонга [eu]). Це підтверджує порівняння праслов'янських лексем з іншими індоєвропейськими: прасл. *synъ («син») — лит. sūnŭs, прасл. *svekry («свекруха») — лат. socrūs, прасл. *rydati («ридати») — лат. rūdere («ревти», «ревіти»), прасл. *byxъ («я був», пор. староцерк.-слов. быхъ, укр. би) — лат. fūi, прасл. *ty («ти») — лат. tu і дав.-гр. σύ. Звук [ŭ], короткий варіант праіндоєвропейського *u, дав у праслов'янській редукований звук *ъ.

У запису фонетичної реконструкції праслов'янської мови для позначення цього звука використовується латинська y, цією ж літерою прийнято передавати схожі звуки у практичній латинській транслітерації. У більшості староукраїнських говірок зник приблизно у XI ст., злившись з [і] в один звук [ɪ]. Нині зберігається у деяких західноукраїнських говорах (лемківському, бойківському, надсянському і деяких говірках закарпатського), протиставляючись там [і] і [e][2].

Позначення
  • У кирилиці передається літерою «ы» («єри»). Зі слов'янських кириличних абеток ця літера наразі існує лише в російській і білоруській, але вона наявна у багатьох абетках на основі кирилиці для неслов'янських мов (монгольській, казахській та ін.). В українському письмі скасована у XIX ст.
  • При транслітерації латинкою для передавання [ɨ] прийнято вживати букву «y».
  • У румунській абетці для позначення звука існують дві літери з «дашками»: «â», «î». Першу («а-циркумфлекс») використовують у середині, другу («і-циркумфлекс») — на початку та наприкінці слів. У румунській кирилиці існувала літера «ы», але практично не використовувалася, замість неї для позначення звука [ɨ] вживалася буква Ѫ («великий юс»). У молдавській кирилиці на місці румунських «â» і «î» вживають «ы».

Приклади

Цей звук, у цілому, не властивий індоєвропейським мовам, але зустрічається (як алофон) у багатьох слов'янських мовах. Він є вельми звичайною окремою фонемою у мовах індіанців Північної і Південної Америки, де часто протиставляється таким близьким до нього звукам, як [i] і [u] — як у живих мовах, так і в реконструйованих прамовах (наприклад, у праутоацтекській).

МоваСловоМФАЗначенняПримітки
АнглійськаГовірки південної Англії[3]rude[ɹɨːd]'грубий'Замість нього може бути огублений [ʉː], чи дифтонг [ʊʉ̯~əʉ̯].
Ангорhüfᵻ[xɨβə]'гарячий'
Ачехськаtupeue[tupɨə]'знати'Так характеризують цей звук деякі мовознавці[4][5], інші ж описують його як ближчий до [ɯ][6].
Білоруськакрыніца[krɨnitsa]'джерело'У ненаголошеному стані може наближатися до [а] (у північно-східних діалектах) або [u] (у поліських діалектах)[7]. Див. Білоруська фонетика
ВалійськаПівнічні діалекти[8]llun[ɬɨːn]'картинка'Див. Валійська фонетика
В'єтнамськаtrưa[ʈɨə˧]'полудень'Див. В'єтнамська фонетика
Гуараніyvy[ɨʋɨ]'Земля'
ЕстонськаВироsysar[sɨsarʲ]'сестра'
ІрландськаМанстерський діалект[9]caora[kɨ̟ːɾˠə]'вівця'Певною мірою передній;[9] алофон звука [i] між відкритими приголосними.[9] Див. Ірландська фонетика
Кайнгангfy[ɸɨ]'насінина'
Кашинава          —
Кашмірі[10]teer[ˈt̪ɨːr]'холод'
КитайськаМандарин日 rì[ɻɨ̹˥˩] 'день'Див. Мандаринська фонетика
Латгальська[11]dyžan[ˈd̪ɨʒän̪]'пребагато'Див. Латгальська фонетика
Монгольська[12]хүчир[xutʃʰɨɾɘ̆]'трудний, складний'
Муїскаhycha[hɨʂa]'я'Див. Фонетика мови чибча
Російська[13]ты[t̪ɨ] 'ти'Зустрічається тільки після твердих приголосних. Див. Російська фонетика
Румунськаînot[ɨˈn̪o̞t̪]'плаваю'Див. Румунська фонетика
СамаСібуту[pɨˈnɨt̪]'борода'
СапотекськаТількіапанська сапотекська[14]nɨ[nɨ]'бути кислим'
Сахаптин[15][kʼsɨt]'холод'Вставний. Не має подовженої пари.
Сіріоно[16][eˈsɨ]'сухе дерево'
Сумі[17]sü[ʃɨ̀]'завдавати болю'Також його описують як [ɨ̞].[18]
Тамільська[19]ஆனால்[äːnäːlɨ]'але'Вставний голосний, що з'являється в розмовному мовленні після прикінцевих плавних; може також вимовлятися як огублений [ʉ]. [20] Див. Тамільська фонетика
Тера[21]zu[zɨ]'казав'
Удмуртська[12]ургетэ, ыргетэ[22][ɨrgete]'гуркоче'
Узбецькаqiz[qɨz]'дівчинка'Алофон звука [i].
УкраїнськаЛемківський говіргырміт[ɦɨrmit]'гримить'Див. Фонетика лемківського говору
Хауса[23]   —Алофон звука [i].[23]
ЧеськаДеякі діалектиbył[bɨɫ]'був'Зустрічається у деяких східноморавських, ляських і сілезьких діалектах. Див. Чеська фонетика
Шведськаbi[bɨː]'бджола'Зустрічається в діалектах провінцій Нерке і Богуслен, а також у соціалектах Стокгольма й Гетеборга. Див. Шведська фонетика
Шипібо-конібо[24]tenaitianronki[ˈt̪ɨnɐi̞ti̞ɐ̃ɽõ̞ɣi̞]Один з алофонів тієї ж фонеми, що й [ɯ] — після передньоязикових приголосних[24].

Примітки
  1. Pullum, Geoffrey K.; Ladusaw, William A. (1996). Phonetic Symbol Guide. Chicago, IL, USA: University of Chicago Press. ISBN 9780226685366. (англ.)
  2. Зоряна Купчинська, Володимир Пілецький. Історична граматика української мови. Навчальний посібник для студентів філологічних факультетів. — Видання друге, виправлене та доповнене
  3. Lodge, Ken (2009). A Critical Introduction to Phonetics. Continuum International Publishing Group. ISBN 978-0-8264-8873-2.
  4. Asyik, Abdul Gani (1982). The agreement system in Acehnese. Mon-Khmer Studies 11: 1–33. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 9 листопада 2012.
  5. Al-Ahmadi Al-Harbi, Awwad Ahmad (2003). Acehnese coda condition: An optimality-theoretic account. Umm Al-Qura University Journal of Educational and Social Sciences and Humanities 15: 9–21. Архів оригіналу за 29 липня 2009. Процитовано 8 лютого 2016.
  6. Mid-vowels in Acehnese. Архів оригіналу за 14 липня 2010. Процитовано 8 лютого 2016.
  7. Фанетыка беларускай літаратурнай мовы І. Р. Бурлыка, Л. Ц. Выгонная, Г. В. Лосік, А. І. Падлужны; Рэд. А. І. Падлужны. — Мн. : Навука і тэхніка, 1989. — 335 с. ISBN 5-343-00292-7.
  8. Ball, Martin J. (1984). Phonetics for phonology. У Ball, Martin J.; Jones, G.E. Welsh Phonology. Cardiff: University of Wales Press. ISBN 978-0-7083-0861-5.
  9. Ó Sé, Diarmuid (2000). Gaeilge Chorca Dhuibhne (ірл.). Dublin: Institiúid Teangeolaíochta Éireann. ISBN 978-0-946452-97-2.
  10. Koshur: Spoken Kashmiri: A Language Course: Transcription. Процитовано 16 січня 2016.
  11. Nau, Nicole (2011). A short grammar of Latgalian. Munich: Lincom Europa. ISBN 978-3-86288-055-3.
  12. Iivonen, Antti; Harnud, Huhe (2005). Acoustical comparison of the monophthong systems in Finnish, Mongolian and Udmurt. Journal of the International Phonetic Association 35 (1): 59–71. doi:10.1017/S002510030500191X.
  13. Jones, Daniel; Ward, Dennis (1969). The Phonetics of Russian. Cambridge University Press.
  14. Merrill, Elizabeth (2008). Tilquiapan Zapotec. Journal of the International Phonetic Association 38 (1): 107–114. doi:10.1017/S0025100308003344.
  15. Hargus, Sharon; Beavert, Virginia (2002). Predictable versus Underlying Vocalism in Yakima Sahaptin. International Journal of American Linguistics 68 (3): 316–340. doi:10.1086/466492.
  16. Firestone, Homer L. (1965). Description and classification of Sirionó: A Tupí-Guaraní language.. Janua linguarum, Series Practica (16). London: Mouton & Co.
  17. Teo, Amos B. (2014). A phonological and phonetic description of Sumi, a Tibeto-Burman language of Nagaland. Canberra: Asia-Pacific Linguistics. ISBN 978-1-922185-10-5.
  18. Teo, Amos B. (2012). Sumi (Sema). Journal of the International Phonetic Association 42 (3): 365–373. doi:10.1017/S0025100312000254.
  19. Keane, Elinor (2004). Tamil. Journal of the International Phonetic Association 34 (1): 111–116. doi:10.1017/S0025100304001549.
  20. Keane, (2004), p. 114.
  21. Tench, Paul (2007). Tera. Journal of the International Phonetic Association 37 (1): 228–234. doi:10.1017/s0025100307002952.
  22. ru:ургетыны. Удмуртско-русский словарь (російська).
  23. Schuh, Russell G.; Yalwa, Lawan D. (1999). Hausa. Handbook of the International Phonetic Association. Cambridge University Press. с. 90–95. ISBN 978-0-521-63751-0.
  24. Valenzuela, Márquez Pinedo & Maddieson (2001:283)
  25. Jassem, Wiktor (2003). Polish. Journal of the International Phonetic Association 33 (1): 103–107. doi:10.1017/S0025100303001191.
  26. Cruz-Ferreira, Madalena (1995). European Portuguese. Journal of the International Phonetic Association 25 (2): 90–94. doi:10.1017/S0025100300005223.

Джерела
  • Abdel-Massih, Ernest T. (1971). A Reference Grammar of Tamazight. Ann Arbor: University of Michigan.
  • Altendorf, Ulrike; Watt, Dominic (2004). The dialects in the South of England: phonology. У Schneider, Edgar W.; Burridge, Kate; Kortmann, Bernd; Mesthrie, Rajend; Upton, Clive. A handbook of varieties of English. 1: Phonology. Mouton de Gruyter. с. 181–196. ISBN 3-11-017532-0.
  • Blankenship, Barbara; Ladefoged, Peter; Bhaskararao, Peri; Chase, Nichumeno (1993). Phonetic structures of Khonoma Angami. У Maddieson, Ian. Fieldwork studies of targeted languages 84. Los Angeles: The UCLA Phonetics Laboratory Group. с. 127–141.
  • Cruz-Ferreira, Madalena (1995). European Portuguese. Journal of the International Phonetic Association 25 (2): 90–94. doi:10.1017/S0025100300005223.
  • Campbell, Lyle; Kaufman, Terrence; Smith-Stark, Thomas C (1986). Meso-America as a linguistic area. Language 62 (3): 530–570. JSTOR 415477. doi:10.2307/415477.
  • Gimson, Alfred Charles (2014). У Cruttenden, Alan. Gimson's Pronunciation of English (вид. 8th). Routledge. ISBN 9781444183092.
  • Göksel, Asli; Kerslake, Celia (2005). Turkish: a comprehensive grammar. Routledge. ISBN 978-0415114943. Архів оригіналу за 26 листопада 2014.
  • Gordon, Matthew J.; Maddieson, Ian (1996). The phonetics of Paici. У Maddieson, Ian. UCLA working papers in phonetics: Fieldwork studies of targeted languages IV 93. Los Angeles: The UCLA Phonetics Laboratory Group. с. 111–124.
  • Ido, Shinji (2014). Bukharan Tajik. Journal of the International Phonetic Association 44 (1): 87–102. doi:10.1017/S002510031300011X.
  • Jassem, Wiktor (2003). Polish. Journal of the International Phonetic Association 33 (1): 103–107. doi:10.1017/S0025100303001191.
  • Kruspe, Nicole; Hajek, John (2009). Mah Meri. Journal of the International Phonetic Association 39 (2): 241–248. doi:10.1017/S0025100309003946.
  • Lass, Roger (2002). South African English. У Mesthrie, Rajend. Language in South Africa. Cambridge University Press. ISBN 9780521791052.
  • Mott, Brian (2012). Traditional Cockney and popular London speech. Dialectologia (RACO (Revistes Catalanes amb Accés Obert)) 9: 69–94. ISSN 2013-2247.
  • Ní Chasaide, Ailbhe (1999). Irish. Handbook of the International Phonetic Association. Cambridge University Press. с. 111–16. ISBN 0-521-63751-1.
  • Olson, Kenneth S. (2004). Mono. Journal of the International Phonetic Association 34 (2): 233–238. doi:10.1017/S0025100304001744.
  • Pearce, Mary (2011). Kera. Journal of the International Phonetic Association 41 (2): 249–258. doi:10.1017/S0025100311000168.
  • Pullum, Geoffrey K.; Ladusaw, William A. (1996). Phonetic Symbol Guide. Chicago, IL, USA: University of Chicago Press. ISBN 9780226685366.
  • Riad, Tomas (2014). The Phonology of Swedish. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-954357-1.
  • Sadowsky, Scott; Painequeo, Héctor; Salamanca, Gastón; Avelino, Heriberto (2013). Mapudungun. Journal of the International Phonetic Association 43 (1): 87–96. doi:10.1017/S0025100312000369.
  • Sarlin, Mika (2014 (first published 2013)). Sounds of Romanian and their spelling. Romanian Grammar (вид. 2nd). Helsinki: Books on Demand GmbH. с. 16–37. ISBN 978-952-286-898-5.
  • Valenzuela, Pilar M.; Márquez Pinedo, Luis; Maddieson, Ian (2001). Shipibo. Journal of the International Phonetic Association 31 (2): 281–285. doi:10.1017/S0025100301002109.
  • Wells, John C. (1982). Accents of English. Volume 3: Beyond the British Isles (pp. i–xx, 467—674). Cambridge University Press. ISBN 0-52128541-0
  • Wendel, Åsa; Wendel, Dag (1978). Kaagan-Kalagan phonemic statement. Studies in Philippine Linguistics 2 (1): 191–203. Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 8 березня 2017.
  • Zimmer, Karl; Orgun, Orhan (1999). Turkish. Handbook of the International Phonetic Association: A guide to the use of the International Phonetic Alphabet. Cambridge: Cambridge University Press. с. 154–158. ISBN 978-0-521-65236-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.