Певний Богдан Петрович

Народився 4 червня 1931 року в місті Луцьку сім'ї українського громадсько-політичного діяча Петра Певного. Племінник українських театральних діячів Миколи та Олександра Певних[2]. У ранньому віці втратив матір і виховувався у її батьків. 1942 року переїхав до батька у Варшаву. 1945 року виїхав до Української ґімназії в таборі переселенчих осіб в Ульмі, де жив в бурсі, став членом Української молодечої організації «Пласт», брав участь в виховних таборах, мандрівках та з'їздах. 1947 року переїхав до української школи в таборі в Ділінгені, де 1949 року отримав середню освіту. Почав студії журналістики у Гохшуле фюр Політіше Вісеншафтен при університеті Людвіга-Максиміліана у Мюнхені[1].

1951 року разом з батьком емігрував до США, де вони поселилися в Нью-Йорку. Мистецьку освіту здобув у Скул оф Віжуал Артс, Нешенал Академі оф Дізайн і Арт Стюдентс Ліґ в Нью Йорку та в Колюмбійському університеті[1]. 1955 року став співзасновником Товариства молодих образотворчих мистців у Нью-Йорку, виставляв свої картини на щорічних виставках. Був заступником голови в Об'єднанні митців українців в Америці[2].

Від 1984 року працював у нью-йоркському часописі «Сучасність». За його ініціативи журнал, заснований у діаспорі, з 1992 року продовжив видаватися в Києві, де митець був художнім редактором та редагував усі статті на мистецькі теми, а з 1996 року став головним співредактором журналу.

Помер 7 вересня 2002 року після важкої хвороби. Похований на українському цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Бруку[3].

Займався графікою, ілюструванням книжок і журналів, написав більше сотні есе, статей і розвідок, упорядкував книгу екслібрисів «шістдесятників»[1].

Проілюстрував:

• «Історію України» Івана Крип'якевича;
• дві читанки для шкіл українознавства (1966);
• книгу для дітей Миколи Щербака «Волошки» (1969);
• «Україна» — енциклопедія для молоді (1971);
• «Книжковий знак шестидесятників» (1972).

Мистецькі праці переважно сюрреалістичного напряму:

• «Пророк» (1957);
• «Трипільські глечики» (1963);
• «Земля» (1963)
• «Русалки» (1965);
• «Дохристиянські вірування українського народу» (1965);
• «Моделі дерев'яних церков з Бойківщини, Гуцульщини та Лемківщини» (1970—1975);
• «Спаситель» (1971).

Автор праць, про українських митців, за межами України. Зокрема:

• монографія про Миколу Неділко (1983);
• книга «Михайло Черешньовський — велетень поміж нами» (2000) про українського скульптора діаспори.

Написав також численні статті про художників та скульпторів всесвітнього значення: Михайла Мороза, Михайла Бойчука, Якова Гніздовського, Олександра Архипенка, Петра Холодного, Галину Мазепу, Мирона Левицького, Віктора Цимбала, Едварда Козака, Василя Кричевського, Олексу Новаківського, Аллу Горську, Івана Марчука та багатьох інших.

В журналі «Сучасність» опублікував статті:

• «Архипенкове коріння» (1992);
• «Пісня без слів: абстрактний експресіонізм» (1993);
• «Хуан Міро — каталонський поет зорового мистецтва» (1994);
• «Винниченкове малярство: курйоз чи мистецтво?» (1994);
• «Дещо про книжковий знак і мистецтво Мирона Левицького» (1995);
• «Сальвадор Далі: ранні роки» (1995);
• «Марк Шагал — з-під неволі анонімности у світ модерного мистецтва» (1996);
• «Апостол мистецтва доби індустріалізації: Фернан Леже» (1998);
• «Холодні — батько, син і правнук» (2001) та багато інших.

Також писав до таких періодичних видань в Україні, як «Україна», «Пам'ятки України», «Дзвін», «Слово і час», «Пам'ять століть», «Старожитності».

В 2005 році, після смерті Богдана Певного, його дружина Христина, діти та друзі з редакції «Сучасності» видали книгу «Майстри нашого мистецтва», куди увійшли статті та есеї, присвячені творчості українських митців — Михайла Бойчука, Олександра Орхипенка, Якова Гніздовського, Михайла Черешньовського та інших майстрів живопису, графіки і скульптури, роздуми про культурну спадщину українців і їх мистецьке життя поза межами України. У передмові академіка НАН України Івана Дзюби написано:

«Вперше побачимо сукупний масштаб мистецтвознавчої праці Богдана Певного, – і він вражає».

9 грудня 2013 року Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки одержав 22 експонати від родини Богдана Петровича Певного[1].

• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 449. — ISBN 5-88500-042-5.