Перегноїв
Перегноїв — село в Україні, у Львівському районі Львівської області (до 2020 — Золочівський район Львівської області). Населення становить 968 осіб.
село Перегноїв | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район/міськрада | Львівський район |
Громада | Глинянська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA46060050100020535 |
Основні дані | |
Засноване | 1397 |
Населення | 968 |
Площа | 2,195 км² |
Густота населення | 441 осіб/км² |
Поштовий індекс | 80722[1] |
Телефонний код | +380 3265 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°48′29″ пн. ш. 24°34′29″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
232 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 80722, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Перегноїв |
Карта | |
Перегноїв | |
Перегноїв | |
Мапа | |
|
Назва
За роки радянської влади село в документах називали «Прогноїв». У 1989 році селу надали сучасну назву.[2]
Історія
З давніх часів в цих місцевостях жили люди. Підтвердженнями цих слів є стоянка мисливців біля сусіднього містечка Глиняни, датована періодом пізнього палеоліту (близько 18 тис. років до н. е.). Протягом VII-X ст. ці землі освоїли слов'янські племена дулібів.
Перша письмова згадка про село Перегноїв міститься у документі про надання Глинянам магдебурзького права від 12 травня 1397 року.
В ранні періоди своєї історії село неодноразово спустошувалося внаслідок татарських набігів. Чималої шкоди завдавали і польські війська, які йшли в походи через ці землі, адже прогодовувалась армія за рахунок грабування і конфіскації майна селян.
В акті люстрації села 1565 року записано, що в Перегноєві мешкали 5 кметів (Юрко, Федір, Іван, Омеляш, Климок, Данило, Демко, Буран).
Село згадується у грамоті польського короля Сигізмунда Августа за 1569 рік про передачу трьох млинів (в Глинянах, Полтві та Перегноєві) шляхтичу Габріелю Кречовському.[3]
Село під назвою «Prekgnoiowf» зображене на карті України Гійома де Боплана 1650 року.[4]
У 1763 році в Перегноєві налічувалося 504 мешканці (412 греко-католиків та 92 римо-католики).
У часи австрійського правління село Перегноїв належало до домінії Глиняни, циркулу (округу) Золочів (до 1789 року — до циркулу Броди). Після ліквідації циркулів у 1867 році село увійшло до Перемишлянського повіту.
За даними Географічного словника Королівства Польського (1888) у 1880 році у селі проживали 814 осіб, існувала школа та позичкова каса. У ті часи в східній частині села річка Перегноївка розливалася у великий став, який насправді складався з двох ставів, з'єднаних каналом.
В 1726 році в селі збудували дерев'яну церкву, яка була зруйнована внаслідок бурі приблизно на початку XX ст.
Мурована церква Введення у храм Пресвятої Богородиці була зведена у 1907 році, архітектор Василь Нагірний.
У 1918-1919 роках Перегноїв перебував під владою ЗУНР та УНР, а пізніше відійшов до Польської республіки. За польським устроєм село належало до гміни Глиняни (після 1934, до цього — гміна Прогноїв), Перемишлянського повіту, Тарнопольського воєводства.
Після встановлення у 1939 році на Західній Україні радянської влади, Перегноїв віднесли до новоствореного Глинянського району, Львівської області. У 1962 році в результаті реформ село увійшло до Золочівського району.
Після децентралізації в Україні у 2020 році Перегноїв був включений до складу Глинянської міської громади Львівського району.[5]
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, Народний дім, бібліотека, ФАП.
Народились
- Герман (Григорій) Будзінський (1905—1995) — священик УГКЦ, релігійний та громадський діяч
Примітки
- Довідник поштових індексів України. Львівська область. Золочівський район
- Картка постанови
- Polona. polona.pl. Процитовано 17 січня 2020.
- Карта Боплана квадрат 2-4. freemap.com.ua. Процитовано 6 серпня 2016.
- Львівська область - Склад громади. decentralization.gov.ua. Процитовано 16 серпня 2021.
Джерела
- Przegnojów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 141. (пол.)— S. 141. (пол.)
- Йосифінська (1785—1788) і Францисканська (1819—1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів / [відп. ред. П. Захарчишина; склали: П. Пироженко, В. Сіверська]. — К. : Наукова думка, 1965. — 356 с.
- Драган М. Українські дерев'яні церкви. — Львів, 1937 — Т. 2. — с. 17.
- Лаба В., Юськів М. Історія села Прогноїв. — Львів, 2009. — 164 с.