Полтавська дирекція залізничних перевезень

Полта́вська дире́кція Півде́нної залізни́ці (повна назва до квітня 2014 року — Полтавська дирекція залізничних перевезень територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України, з 04.2014 року по 01.12.2015 року — Державного підприємства «Південна залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України, з 01.12.2015 року — Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»[1]) — територіальний структурний підрозділ об'єднання «Південна залізниця».

Полтавська дирекція залізничних перевезень (ДН-4)
Тип підприємство
Галузь Залізничний транспорт
Попередник(и) Полтавське відділення Південної залізниці
Засновано 23 вересня 1946, сучасний статус — з 01.08.2000 року
Засновник(и) Державна адміністрація залізничного транспорту України
Штаб-квартира Полтава, вул. Гайового, 5
Територія діяльності  Україна, Полтавська, Чернігівська, Харківська області
Філії 8 ділянок, 75 станцій
Ключові особи Начальник — Дяченко Ольга Семенівна
Перший заступник — Буркун Олександр Васильович
Головний інженер — Біліченко Василь Олексійович
Продукція Транспортні послуги
Послуги Послуги для експортно-імпортних і внутрішньодержавних перевезень вантажів, обслуговування пасажирів і надання послуг пасажирам
Холдингова компанія Південна залізниця
Залізничний вокзал Полтава-Південна
Вагонне депо станції Полтава
Вокзал станції Гребінка
Кременчуцька дільниця. Крюковський міст
Залізничний вокзал у Кременчуці.
Залізничний вокзал у Миргороді
Полтавська дирекція експлуатації залізниць часів нацистської окупації (1941—1943)

Історична довідка

Історія залізниці на Полтавщині

У середині 19 століття в Російській імперії було прийнято рішення спорудження ряду залізниць, які б сполучили центральні губернії імперії з морськими портами.

Перша в Полтавській губернії залізнична ділянка була побудована в 1869. Вона з'єднала Кременчук з Єлисаветградом і Балтою. В тому ж році відкрилася станція Крюків-на-Дніпрі.

За концесійною угодою між російським урядом і і гофмейстером Аббавою та бароном Унгерном фон Штернбергом, останні взяли на себе зобов'язання побудувати залізницю Харків Кременчук. У 1870 році була прокладена залізнична лінія Кременчук Полтава протяжністю 110 верст. Побудовані станції Полтава і Кременчук з усією необхідною інфраструктурою — вокзалами, паровозними приміщеннями, магазинами, коморами для вугілля тощо. Рух залізницею відкрився в 1 серпня 1870 року.

Через рік, 15 червня 1871 року була введена в експлуатацію дільниця Полтава Харків (132 версти), а в 1872 році, після введення в експлуатацію моста через Дніпро і закінчення будівництва з'єднувальної ділянки Крюків Кременчук, залізниця зв'язала Харків з основними чорноморськими портами Одесою і Миколаєвом.

У 1888 році розпочався рух поїздів ділянкою Кременчук Ромни, а в 1897-му — лінією Полтава Костянтиноград. В 1901 році введена в експлуатацію залізнична ділянка Полтава Гребінка.

До 1906 року залізниці Полтавщини входили до структури Харківсько-Миколаївської залізниці. 1 січня 1907 Харківсько-Миколаївська залізниця була об'єднана з Курсько-Харківсько-Севастопольською в одне управління «Південні залізниці».

Полтавське відділення Південної залізниці

Полтавське відділення залізниці було виділене як окремий структурний підрозділ 23 вересня 1946 року наказом Міністерства Шляхів Сполучення № 652. Ця дата вважається офіційною датою створення Полтавської дирекції залізничних перевезень.

Пізніше Полтавське відділення Південної залізниці було реорганізоване в Полтавське регіональне представництво Південної залізниці (РП-4). В процесі реорганізації із складу відділення були вилучені вагонні, локомотивні депо, дистанції цивільних споруд, сигналізації й зв'язку, колії, які стали підпорядковуватись відповідним службам Південної залізниці.

Сучасна назву «Дирекція залізничних перевезень» (ДН-4) підприємство одержала 1 серпня 2000 року на підставі наказу Мінтрансу 77/Н від 30.05.2000. Згідно з новим статусом Полтавська дирекція залізничних перевезень стала структурним підрозділом без права юридичної особи в складі Державного галузевого об'єднання «Південна залізниця».

Структура Полтавської дирекції Південної залізниці

Полтавська дирекція межує із іншими залізницями України: Південно-Західною (станції Гребінка, Григорівка, розїзд Варварівський, Лосинівка), Одеською (станції Бурти, Гребінка).

Станції дирекції розташовані на ділянках: Полтава Красноград (станція Куми), Полтава Кременчук, Полтава Ромодан, Кременчук Ромодан, Ромодан Лохвиця Гадяч, Ромодан Гребінка Прилуки Ніжин (станція Лосинівка), Прилуки Бахмач (розїзд Варварівський), Лохвиця Ромни Бахмач (Григорівка). Усього до складу дирекції входить 75 станцій (з них 63 товарні), 26 роз'їздів, 12 постів безколійного розвитку, а також дистанція вантажно-розвантажувальних робіт в Полтаві (МЧ-4), відбудовні поїзди на станціях Полтава, Гребінка і Кременчук.

Станом на квітень 2016 року у складі дирекції було 60 станцій, що відкриті для вантажних операцій, з яких 41 була опорною, а 19 — прикріплені до опорних.[2]

Полтавська дирекція складається з 8 ділянок. Довжина головних колій дирекції становить 1294,5 кілометрів. Розгорнута довжина колій — 2184,5 км. Ділянки Гребінка Полтава-Південна Красноград і Бурти Кременчук Полтава електрифіковані. Експлуатаційна довжина електрифікованих колій — 230,7 км, контактної мережі — понад 560 км. Планується електрифікація ділянки Кременчук Ромодан (114 км).

Станції дирекції приймають і відправляють поїзди по напрямках на Дарницю, Знам'янку, Лозову, Люботин, Основу, станцію ім. Т. Г. Шевченка.

Показники роботи дирекції становлять:

  • навантаження вагонів — 1127 на добу,
  • вивантаження вагонів — 252 на добу,
  • приймання вагонів — 1282 навантажених і 1556 порожніх на добу,
  • здача вагонів — 2958 на добу.
  • середній оборот вантажного вагона — 3,15 доби.

В межах Полтавської області курсують 27 пар пасажирських поїздів далекого прямування, 23 пари приміських. Формується у вагонній дільниці станції Кременчук 7 поїздів, Полтава — 5 поїздів.

У 2006 році Полтавська дирекція Південної залізниці отримала диплом «Найкращі підприємства України» в номінації «Транспорт» національного рейтингу «Асамблеї ділових кіл».

Див. також

Примітки

  1. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства „Українська залізниця“»
  2. Микола Тараненко. Слід у всьому шукати резерви Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine. // Южная магистраль. — 2016. — № 16 (9644). — С. 3.

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.