Професорська колонія

Професорська колонія виникла на межі XIX і XX століть як район вілл та невеликих будинків на одній зі сприятливих для проживання підвищених ділянок львівських околиць[2]. Будівництво розпочалося у 1935 році. Проєктували колонію архітектори — польський Тадеуш Врубель та львівські — Леопольд Мартин Карасінський та Максиміліан Кочур. Забудова місцевості переважно одно-, дво-, триповерхова, 1930-х років у стилі конструктивізму. Контролював будівництво Комітет розбудови, а фінансувало Товариство кредитування та будування працівників середніх та вищих навчальних закладів Львова. Фактично спілка освітян зводила для себе окремий район, звідси і назва — Професорська колонія[3]. Першими мешканцями колонії були саме професори Львівського університету[4].

Крім того у 1950-х роках тут було побудовано декілька барачних будівель, потім будинки початку 1960-х років та сучасні вілли 2000-х років[4]. Помешкання в Професорській колонії, де слабкий транспортний рух та багато зелених насаджень, вважаються престижними[5]. Район характерний тим, що проїжджа́ частина більшості його вуличок надто вузька (на одну машину); вони викладені переважно дрібною базальтовою бруківкою.

Головними вулицями Професорської колонії є вулиці Івана Ніщинського, Ірини Вільде та Міжгірна. Також до місцевості місцевості належать вулиці Казахська, Івана Шишманова, Чумацька, Ялтинська, Адама Коцка та Єпископа Миколая Чарнецького.

У Професорській колонії мешкали українські літератори Ірина Вільде, Микола Вінграновський та Роман Дідула[3], а також живописець Євген Манишин[6] та український політик В'ячеслав Чорновіл з дружиною Атеною Пашко[7].

Нині Професорська колонія вважається одним з елітних районів Львова. 30 липня 2021 року, виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення «Про збереження характеру історичного кварталу „Професорська колонія“ у Личаківському районі Львова», яким заборонив на території Професорської колонії будівництво та руйнування історичних будівель[8].

• вул. Вільде, 41 — від радянських часів в будинку містилися пульмонологічне та хірургічне відділення, а також продовольчий склад вузлової лікарні ст. Львів Львівської залізниці (нині — Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії ЦОЗ АТ «Укрзалізниця»)[9].
• вул. Ніщинського, 14 — в будинку у 1985—1988 роках мешкав В'ячеслав Чорновіл та його дружина Атена Пашко. Саме тут було відновлено випуск самвидавного журналу «Український вісник» та зароджувалася Українська Гельсінська спілка[7]. На будинку у травні 2014 року встановлено меморіальну таблицю (скульптор — Володимир Цісарик) на честь В'ячеслава Чорновола та його дружини Атени Пашко[10].
• вул. Чумацька, 2 — меморіальний будинок письменниці Ірини Вільде.

Віктор Морозов присвятив цьому куточку Львова окрему пісню «На Професорській кольонії», в якій музикант висловлює своє захоплення місцевістю[11][12]:

На Професорській кольонії панєнки пахнут, як півонії, Нема в Цісарстві, ані в Польонії, як на Професорській кольонії…

• Зустріч зі Львовом: Путівник / Вуйцик В., Липка Р. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 138.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 506. — ISBN 978-966-2154-24-5.

• Львів зсередини. «Професорська колонія». yp.lviv.ua. 17 серпня 2006. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 4 вересня 2021.
• Місто вбереже Професорську колонію від будівництва та руйнувань. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 30 липня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
• Професорська колонія. city-lvivneobud.wordpress.com. Процитовано 4 вересня 2021.