Селиська (Львівський район)

Сели́ська село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 311 осіб. Орган місцевого самоврядування Романівська сільська рада[6].

село Селиська
с. Селиська. Церква Перенесення мощей св. Миколая
с. Селиська. Церква Перенесення мощей св. Миколая
Країна  Україна
Область Львівська
Район/міськрада Львівський район
Громада Бібрська міська громада
Код КАТОТТГ UA46060010360027910
Облікова картка с. Селиська[1] 
Основні дані
Населення 311
Площа 2,8 км²
Густота населення 111,07 осіб/км²
Поштовий індекс 81214[2]
Телефонний код +380 3263[3]
Географічні дані
Географічні координати 49°42′21″ пн. ш. 24°23′34″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
341 м[4]
Відстань до
обласного центру
36 км[5]
Відстань до
районного центру
15 км[5]
Найближча залізнична станція Старе Село
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 81213, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Романів, вул. Зелена, 1-А[6]
Сільський голова Горішний Іван Семенович[6]
Карта
Селиська
Селиська
Мапа

 Селиська у Вікісховищі

Історія

Перша писемна згадка про село датується 6 червня 1455 року[7].

За шематизмом 1763—1765 років Селиська належали до Старосільського ключа. За списками 1763 року в селі мешкало 220 греко-католиків та 22 римо-католики[8].

У жовтні 1930 року село постраждало від пацифікації, яку проводила польська влада. На село було накладено контрибуцію та побито багато селян. Капралом 14-го полку уланів Язловецьких Владиславом Родзінським, пострілом з карабіну було вбито українця Дмитра Підгірного, що втікав разом з іншими від переслідування карної експедиції[9].

У 1943—1944 роках, під час окупації краю військами Вермахту, ляндкомісар в Ходорові видав наказ до солтисів громад, щоб вони подали список остарбайтерів, що втекли з Німеччини й повернулися додому, а також дезертирів з Баудінсту та дивізії СС «Галичина» аби вони зголосились до ляндкомісаріату для отримання «кенкарти» (посвідка на проживання). Не оминув той наказ й Селиська і 6 січня 1944 року німецька жандармерія спільно з українською поліцією наскочили на село з метою виявлення дезертирів та відправки їх до лав дивізії. Заарештували двох хлопців, але шляхом до Бібрки їх визволили повстанці. Більше окупаційна влада таких наскоків не провадила[10].

Закінчення війни та діяльність УПА (1944—1953)

15 червня 1944 року розвідувальний загін, що складався з радянських партизанів та вояків польської самооборони полонила чотирьох місцевих селян, що працювали у полі поблизу лісу. Після допиту їх було страчено і того ж дня упівцями виявлено їх понівечені тіла. Місцеве лісництво було спалене. Відділ УПА чисельністю близько 130 осіб провів на терені того лісу розвідку і у так званому, Чорному лісі, що біля села Копані виявлено табір радянських партизанів чисельністю близько 200 осіб. Спостережний пункт, що розташовувався поблизу їх бункерів було знищено. Тоді ж решта радянських партизанів відкрила сильний вогонь по відділу УПА з 57 важких кулеметів та гранатометів. З огляду на дуже мале поле огляду стрільців, в бою, що тривав 15 хвилин, відділ відступив. Партизани втратили 20 вояків вбитими та багато поранених. Втрати упівців: п'ятеро поранених, один вбитий та один зник безвісти[11].

29—31 серпня 1944 року в лісі, неподалік села, перебувала сотня УПА окремого призначення «Сіроманці»[12].

13 травня 1945 року на території села перебувала чота «Довбні» з сотні УПА «Свободи». Командир повстанців провів мітинг, на якому були присутні близько 60 місцевих жителів[13].

Пам'ятки, визначні місця

  • Дерев'яна церква Перенесення мощів святого Миколая (ПЦУ), збудована у 1860 році. Збудований з дерева храм тридільний у плані, одноверхий. Стоїть на високому фундаменті. Вівтарем орієнтований на схід, до якого з півночі примикає мурована ризниця. Зруб нави ширший від бічних. Восьмерик над навою завершується шатровим верхом із ліхтарем, оббитими бляхою. Ліхтарі розташовані також і на гребенях дахів вівтарної частини і бабинця. До бабинця із заходу прибудований ґанок, у якому розміщені два входи. Оточена церква широким піддашшям навколо, оперте на кронштейни. Під опасанням відкритий зруб, а стіни вище покриті ґонтом. Це додає значної окраси церковці. Вікна виглядають автентичними — прямокутної форми і розміщені в один ряд. На південний-захід від церкви розташована дерев'яна двоярусна дзвіниця з відкритим нижнім ярусом, накрита шатровим верхом[14]. Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1470-м[15]. Належить до Перемишлянського деканату, Львівської єпархії УАПЦ.
  • Мурований храм Перенесення мощів святого Миколая (УГКЦ). Від 1929 року парохом села був священик Микола Содомора, у 1952 році репресований радянською владою[16].
  • Будівля школи, збудована у 1909—1920 роках. Внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2905-м[15].

Відомі люди

Освіта

До 2012 року в селі діяла Селиська середня загальноосвітня школа[18]. Нині в селі працює дошкільний навчальний заклад «Промінчик».

Примітки

  1. Облікова картка с. Селиська, Львівська область, Перемишлянський район. rada.gov.ua. Верховна рада України. Процитовано 14 листопада 2020.
  2. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 22 липня 2021.
  3. Коди автоматичного мiжмiського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 14 листопада 2020.
  4. Прогноз погоди в с. Селиська. weather.in.ua. Процитовано 14 листопада 2020.
  5. Відстані від села Селиська. della.com.ua. Процитовано 14 листопада 2020.
  6. Романівська сільська рада. rada.info. Процитовано 14 листопада 2020.
  7. Смерека Б. В. Старосільська маєтність у Львівській землі… — С. 248.
  8. Смерека Б. В. Старосільська маєтність у Львівській землі… — С. 260.
  9. На вічну ганьбу Польщі, твердині варварства в Европі. — Третє незмінене видання. — Нью-Йорк : Говерля, 1978. — С. 25. — (Матеріяли й Документи ч. 2)
  10. Літопис УПА_НС_т.13_кн.2, 2009, с. 18.
  11. Літопис УПА_НС_т.13_кн.2, 2009, с. 56.
  12. Сотня окремого призначення УПА «Сіроманці». google.com. Процитовано 14 листопада 2020.
  13. Романюк М. Сотня УПА «Свободи» // Український визвольний рух. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2003. — Збірник 1. — С. 97—124.
  14. Церква Перенесення Мощів Св. Миколи (1860). decerkva.org.ua. Дерев'яні храми Західної України. Процитовано 14 листопада 2020.
  15. Пам'ятки культурної спадщини Перемишлянського району Львівської області. peremrda.gov.ua. Перемишлянська райдержадміністрація. Процитовано 14 листопада 2020.
  16. Репресоване духовенство: Справа священика Миколи Содомори. galinfo.com.ua. Інформаційна агенція «Гал-інфо». 25 жовтня 2019. Процитовано 14 листопада 2020.
  17. К. Є. Науменко Маринович Микола // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 507. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  18. Селиська СЗШ. lv.isuo.org. Львівська область. ІСУО. Процитовано 14 листопада 2020.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.