Сингулярні гомології
Сингулярні гомології — гомології, що визначаються виходячи з сингулярних симплексів топологічного простору X таким же чином, як звичайні (симпліціальні) гомології (і когомології) поліедра — виходячи з лінійного симплексу.
У категорії поліедрів сингулярна теорія еквівалентна симпліціальній (а також клітинній). Цим звичайно встановлюється топологічна інваріантність останніх. Проте значення груп сингулярних гомологій цим не вичерпується. Маючи простий опис, вони застосовні у достатньо широких категоріях гомотопно інваріантних топологічних просторів. Природні зв'язки з теорією гомотопій роблять сингулярну теорію незамінною в гомотопній топології.
Проте, хоча групи сингулярних гомологій визначені для будь-яких топологічних просторів без яких-небудь обмежень їх застосування виправдане лише при істотних обмеженнях типу локальної стягуваності або гомологічної локальної зв'язності. Сингулярні ланцюги, будучи за своєю природою «дуже» лінійно зв'язними, не несуть в собі інформацію про «неперервні» цикли, якщо вони не є «достатньо» лінійно зв'язними. Тому в загальних категоріях топологічних просторів замість сингулярних звичайно використовуються когомології Александрова — Чеха і асоційовані з ними гомології.
Означення
Під сингулярним симплексом розуміється неперервне відображення n-вимірного стандартного симплекса причому образ звичайно називається носієм і позначається . Сингулярні ланцюги — формальні лінійні комбінації сингулярних симплексів з коефіцієнтами в абелевій групі G. Вони утворюють групу Cn(X, G). Групи ланцюгів об'єднуються в сингулярний ланцюговий комплекс з граничним гомоморфізмом , що визначається співвідношенням:
де
Ядро граничного оператора позначається , і називається групою сингулярних n-циклів. Образ граничного оператора позначається і називається групою сингулярних n-границь.
Також виконується рівність n-на гомологічна група простору X визначається як факторгрупа:
Сингулярні когомології
Сингулярні когомології визначаються двоїстим чином. Комплекс коланцюгів визначається як комплекс гомоморфізмів в G комплексу цілочислових сингулярних ланцюгів . Менш формально, коланцюги — функції ξ, визначені на сингулярному симплексі, що приймають значення в G, а кограничний гомоморфізм d визначається формулою:
Сингулярні когомології — це факторгрупи груп n-вимірних коциклів (ядер ) за підгрупами кограниць (образів ).
Гомології і когомології з коефіцієнтами в довільній групі G можуть бути виражені через цілочислові гомології за допомогою формул універсальних коефіцієнтів. Когомології з коефіцієнтами в групі G пов'язані з цілочисловими когомологіями формулами універсальних коефіцієнтів лише для скінченно породжених груп G.
f# і g#.
Гомотопна інваріантність
Якщо X і Y є двома гомотопно еквівалентними топологічними просторами, то
для всіх n ≥ 0. Це означає, що сингулярні гомологічні групи є гомотопними інваріантами.
Зокрема, якщо X зв'язаним стягуваним простором, то всі його гомологічні групи є тривіальними, за винятком .
Більш загально, кожне неперервне відображення f: X → Y породжує гомоморфізми
для яких
тобто f# є ланцюговим гомоморфізмом і відповідно породжує гомоморфізм на групах гомології
Тоді якщо f і g є гомотопними відображеннями, то f* = g*. Як наслідок, якщо f є гомотопною еквівалентністю, то f* є ізоморфізмом, оскільки існує неперервне відображення h: Y → X для якого і є гомотопними відповідним тотожним відображенням. Тому і є тотожними гомоморфізмами на і відповідно, тож h* є оберненим гомоморфізмом до f*.
Для доведення факту, що f* = g* для гомотопних відображень, достатньо побудувати ланцюгову гомотопію:
між ланцюговими гомоморфізмами f# і g#.
Нехай F : X × [0, 1] → Y є гомотопією між f і g. Вона породжує ланцюгові гомоморфізми : Якщо і є відповідними вкладеннями то достатньо побудувати ланцюгову гомотопію
між і . Тоді буде необхідною ланцюговою гомотопією між f# і g#.
Оскільки відображає базові елементи σ: Δn → X із Cn(X) у елемент із Cn+1(X × [0, 1]) то має зміст розглянути Δn × [0, 1]. Цей топологічний простір можна триангулювати індукцією по розмірності кістяка. Для розмірності 0 кістяк (Δn)0 є множиною точок і (Δn)0 × [0, 1] є симпліціальним комплексом. Якщо побудована триангуляція для всіх k < r і λ є деяким симплексом розмірності r, то для границі існує триангуляція простору Якщо позначити точку для барицентра b відповідного симплекса то симплексами у триангуляції (Δn)r × [0, 1] будуть усі симплекси μ із триангуляції (Δn)r - 1 × [0, 1], а також симплекси виду для симплексів μ із триангуляції (тобто симплекси вершинами яких є і вершини симплекса μ) для всіх симплексів λ розмірності r і самі точки для цих симплексів. Для r = n зокрема одержується триангуляція Δn × [0, 1].
Припустимо, що вже побудовано для всіх r < n і всіх просторів X (для r < 0 можна взяти нульовий гомоморфізм). Для сингулярного симплекса σ: Δn → X визначимо:
Вище позначено точку для барицентра b і для довільного симплекса вираз позначає симплекс із вершинами із і a із продовженням по лінійності. Також за індукцією є лінійною комбінацією симпліціальних відображень.
Тому
Але із припущення індукції друга половина у цьому виразі є рівною нулю і тому
що завершує індуктивний крок у побудові гомоморфізму і відповідно також гомоморфізму P який і буде ланцюговою гомотопією між f# і g#.
Див. також
Література
- Вик Дж. У. Теория гомологий. Введение в алгебраическую топологию. — Москва: МЦНМО, 2005
- Дольд А. Лекции по алгебраической топологии. — Москва: Мир, 1976
- Дубровин Б. А., Новиков С. П., Фоменко А. Т. Современная геометрия: Методы теории гомологий. — Москва: Наука, 1984
- Зейферт Г., Трельфалль В. Топология. — Ижевск: РХД, 2001
- Лефшец С. Алгебраическая топология. — Москва: ИЛ, 1949
- Новиков П. С. Топология. — 2 изд. испр. и доп. — Ижевск: Институт компьютерных исследований, 2002
- Прасолов В. В. Элементы теории гомологий. — Москва: МЦНМО, 2006
- Свитцер Р. М. Алгебраическая топология. — гомотопии и гомологии. — Москва: Наука, 1985
- Спеньер Э. Алгебраическая топология. — Москва: Мир, 1971
- Стинрод Н., Эйленберг С. Основания алгебраической топологии. —Москва: Физматгиз, 1958
- Фоменко А. Т., Фукс Д. Б. Курс гомотопической топологии. — Москва: Наука, 1989